Рішення № 101545382, 18.10.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4718/21

№ провадження 2-о/208/60/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання - Задьори В.І.,

Заявника - ОСОБА_1 ,

Розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Кам`янського відділу обслуговування громадян «про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні», -

встановив:

1.Позиція заявника.

09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення фактів що мають юридичне значення, заявив вимог:

- встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу у період з 2002 року по 2021 рік за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше 19 років по день смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з 1997 року проживала із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , але спільних дітей не мали. Однією сім`єю із ОСОБА_2 проживали 4 роки і 5 місяців за адресою: АДРЕСА_2 , потім продав зазначену квартиру, яка належала їй на праві права власності, було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно до договору купівлі-продажу житлового будинку серія АЕІ №587940 від 24.12.2001 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП№ 027465.

У зазначеному житловому будинку заявниця та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, пройшли обряд вінчання, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка 19 років, а в загалі проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка 24 роки і 5 місяців.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , поховання якого здійснила заявник, та як його дружина розпорядилася речами померлого.

Після смерті ОСОБА_2 у заявника стало питання щодо ї забезпечення, так як за життя останній отримував пенсію у розмірі 12860 гривень, при цьому сама заявниця отримувала пенсію у розмірі 3311,95 гривень, а тому заявник потребує права на отримання померлого, як особи, який значно більше отримував дохід у порівнянні з нею, фактично утримував її.

Після смерті чоловіка вона звернулась до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання оформлення пенсії по втраті годувальника, однак інспектор усно пояснила, що їй потрібно надати докази того, що вона і померлий є чоловіком та жінкою або звернутися до суду. Оскільки заявнку було відмовлено і повідомлено, що вона не має права на призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки не є офіційною дружиною покійного, що і спонукало її на звернення до суду.

2.Позиція заінтересованої особи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Кам`янського відділу обслуговування громадян подало пояснення по справі, згідно до яких прохало заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, так як відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наведено перелік осіб, які вважаються непрацездатними, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

В той же час, ч. З вказаної статті Закону наведено перелік членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, а саме: особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1)були на повному утриманні померлого годувальника;

2)одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Окремо, в частині 3 ст. 36 Закону встановлено, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаний органами Пенсійного фонду.

Пунктом 2.3 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що до заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті.

При цьому, пунктом 2.11 Порядку №22-1 визначено, що за документ, який засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово- експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Разом з тим, необхідно зазначити, що статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені умови, за яких членам сім`ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.

Зі змісту цих норм убачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Ужиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 СК подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 21 СК проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право па призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім 'сю без шлюбу, не належать.

Відповідно до зазначеного, заявниця при встановленні факту перебування на утриманні або ж проживання однією сім 'сю без реєстрації шлюбу не буде мати права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до спи 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також необхідно зазначити, що згідно з ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) породжує виникнення спору щодо права на призначення пенсії по втраті годувальника.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні; заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, залишити без розгляду.

3.Заяви, клопотання та процесуальні питання.

09 червня 2021 року заявник подав заяву до провадження суду.

14 червня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано докази у заінтересованої особи.

05 жовтня 2021 року заінтересованою особою подано докази на виконання ухвали про їх витребування.

11 жовтня 2021 року заінтересованою особою подано пояснення по справі.

4.Фактичні обставини встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 виданого Дніпродзержинським міським ЗАГС, актовий запис № 235 від 23 вересня 1949 року (а.с. 7).

21 жовтня 1967 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_6 , який був зареєстрований Дніпровським районним ЗАГС м. Дніпродзержинська (а.с. 4), що стало підставою для зміни прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

11 листопада 1998 року ОСОБА_2 отримав посвідчення видане відділом соціального захисту населення Заводського райвиконкомом отримав статус пенсіонера (а.с. 17)..

Згідно до свідоцтва про вінчання виданого, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , повінчані у Свято-Покровськім Храмі у пос. Романково, 23 квітня 1999 року (а.с. 14).

06 серпня 1999 року ОСОБА_1 отримала статус пенсіонера, отримав посвідчення № НОМЕР_3 від 04 листопада 1999 року (а.с. 19).

12 березня 2001 року ОСОБА_2 отримав посвідчення серії НОМЕР_4 виданого відділом соціального захисту населення Заводського райвиконкому м. Дніпродзержинська щодо підтвердження його статусу ветерана праці (а.с. 17).

24 грудня 2001 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку, набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 800 м2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л. від 24 грудня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі № 7171 (а.с. 11).

Також ОСОБА_1 , набула право власності на 0,0013 га земельної ділянки за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 12), на підставі Рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.07.2004 року № 378-15/XXIV.

18 січня 2002 року ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою будинок АДРЕСА_1 .

Згідно до будинкової книги реєстрації та проживання у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9-10), відображені данні, щодо реєстрації у зазначеному будинку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прибув з адреси АДРЕСА_2 , як і ОСОБА_1 , станом на 18 січня 2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, смерть якого зареєстровано Заводським районним у місті Кам`янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 514 від 12 квітня 2021 року (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання, як на особу яка здійснила поховання ОСОБА_2 (а.с. 16).

Згідно довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради за № 21/2293 від 19 квітня 2021 року (а.с. 18), за період з 18 січня 2002 року по 19 квітня 2021 року за адресою будинок АДРЕСА_1 зареєстровані були ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом № 4/2/2 від 26 травня 2021 року (а.с. 20) складеним Відділом з питань діяльності ОСН та ОСББ Кам`янської міської ради, підтверджено факт проживання ОСОБА_2 , 1943 року народження, за життя за період з 21 лютого 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою АДРЕСА_1 .

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , будучи допитані під час судового розгляду підтвердили факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за адресою будинок АДРЕСА_1 , як чоловік та дружина, які мали спільний бюджет, спільний побут, спільні придбання, та спільні витрати.

Крім того, 05 жовтня 2021 року заінтересованою особою подано витребувані судом докази, а саме:

-Довідка про доходи ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Кам`янському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, номер пенсійної справи 912080130467, ІПН НОМЕР_1 , та отримував пенсію за період жовтень 2020 року по квітень 2021 року в середньомісячному розмірі який дорівнює 11614,58 гривень (а.с. 52);

-Довідка про доходи ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку в Кам`янському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, номер пенсійної справи 912080152221, ІПН НОМЕР_5 , та отримала пенсію за період грудень 2020 року по червень 2021 року в середньомісячному розмірі який дорівнює 3311,94 гривні (а.с. 53).

5.Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Водночас, Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.

Аналогічну норму містить пункт 3.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - Члени сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Всі правила цього Закону, що стосуються сімей померлих, відповідно поширюються (оскільки не обумовлено інше) і на сім`ї безвісти відсутніх, якщо безвісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку.

Згідно статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

6.Висновки.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до змісту ст. 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV).

Згідно із положеннями абзацу двадцять другого статті першої Закону № 1058-IV як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу.

Також згідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05 листопада 1991 року за № 1788-ХІІ, -Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).

Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

У цій статті визначені умови, за яких членам сім`ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, в розумінні частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV відносяться особи, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника, одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також згідно до п. б ч. 2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05 листопада 1991 року за № 1788-ХІІ передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В Законі № 1058-IV та законі № 1788-ХІІ поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 Сімейного Кодексу саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 21 СК проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без шлюбу, не належать.

Судом встановлено що пенсійні виплати померлого ОСОБА_2 , за його життя, були значно більшими в порівнянні з пенсійними виплатами заявника ОСОБА_1 , та що за життя ОСОБА_2 з 2002 року постійно проживав разом із заявником.

Але, в розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім`єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника. Норми права в сфері пенсійного забезпечення, не передбачають права на перехід на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Встановивши зазначені обставини справи та здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення не передбачено право переходу на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому відсутні правові підстави для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та факту проживання її однією сім`єю з померлим, в межах заявлених у даній заяві вимог, так як згідно із законом такі факти не породжують юридичні наслідки, тобто від них не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника як права на пенсію по втраті годувальника , які регулюються згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

А тому заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

7.Судові витрати.

Заявником сплачено при зверненні із заявою судовий збір у розмірі 454,00 гривні, що підтверджено квитанцією (а.с. 1). З врахуванням приписів ст. 141 ЦПК України, понесені витрати відшкодуванню не підлягають та покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 263-265, , п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Кам`янського відділу обслуговування громадян «про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні» - відмовити.

Судові витрати понесені заявником ОСОБА_1 у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок, - покласти на заявника.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Сторони:

заявник - ОСОБА_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр), юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, вулиця Інститутська, будинок № 4.

Суддя Івченко Т. П.