Рішення № 101543530, 01.12.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

01 грудня 2021 рокуСправа №451/929/21 Провадження № 2/451/669/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Войтович Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/929/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

18 червня 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер тато позивачів - ОСОБА_4 . Після його смерті, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Станинської сільської ради Радехівського району Львівської області. Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 23.11.2007 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 93 років - баба позивачів. Після її смерті, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Станинської сільської ради Радехівського району Львівської області. Від імені померлої - ОСОБА_5 заповіт виконкомом Станинської сільської ради посвідчувався 12.01.2000 р. за реєстровим №1. Заповіт не змінювався і не скасовувався, згідно якого ОСОБА_5 заповіла усе своє майно своєму синові ОСОБА_4 , 1951 р.н. Отже, малолітні позивач-1 та позивач-2 прийняли спадщину від померлих спадкодавця-1 та спадкодавця-2, однак оформити свої права не мають змоги через те, що оригінали Державних актів на право власності на землю, серії II-ЛВ №076044 та серії ІІ-ЛВ №076043 втрачено. Відсутність правовстановлюючих документів, унеможливлює реалізацію майнових прав позивачів, як спадкоємців, у позасудовому порядку, а тому позивачі вимушені звернутися з позовом до суду. Просить визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на землю: площею 2,0683 гектарів (ріллі), площею 0,7930 гектарів (ріллі), площею 0,0937 гектарів (кормових угідь); в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії II-ЛВ №076044 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 1999 року за №3956. Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на землю: площею 1,4970 гектарів (ріллі), площею 0,7968 гектарів (ріллі), площею 0,0983 гектарів (кормових угідь); в порядку спадкування після смерті баби - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ №076043 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 1999 року за №3955. Також судові витрати просить віднести на сторону позивачів (а.с.3-10).

У підготовче судове засідання представник позивачів не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій позов підтримує повністю та просить задоволити, розгляд справи здійснювати без його участі (а.с.63).

Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника (а.с.42).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 від 15.10.2006 року, виданим Станинською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.18).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 22.11.2002 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Поздимир Радехівського району Львівської області, про що в книзі записів актів громадського стану про народження 22.11.2002 року зроблено відповідний запис за №11. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_6 (а.с.19).

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 19.05.1994 року, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Поздимир Радехівського району Львівської області, про що в книзі записів актів громадського стану про народження 19.05.1994 року зроблено відповідний запис за №10. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_6 (а.с.20).

З свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_5 від 16.09.2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 16.09.2017 року зареєстрували шлюб про що 16.09.2017 року складено відповідний актовий запис №4. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 (а.с.21).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок загальною площею 2,9550 гектарів на території Станинської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ №076044, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 1999 року за №3956 (а.с.22).

Згідно довідки №475 від 11.05.2021 року виданої Старостою сіл Павлів, Станин Виконкому Радехівської міської ради Львівської області, гр. ОСОБА_4 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з померлим були зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - мати. За даними старости сіл Павлів, Станин від імені померлого, ОСОБА_4 заповіт не посвідчувався (а.с.24).

З свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 від 19.12.1958 року вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Станин Радехівського району Львівської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 03.10.1951 року зроблено відповідний запис за №18. Батько - ОСОБА_10 , мати - ОСОБА_11 (а.с.25).

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 23.11.2007 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 93 років (а.с.26).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок загальною площею 2,3921 гектарів на території Станинської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ №076043, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 1999 року за №3955 (а.с.27).

Згідно довідки №476 від 11.05.2021 року виданої Старостою сіл Павлів, Станин Виконкому Радехівської міської ради Львівської області, гр. ОСОБА_5 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з померлою зареєстрованих осіб немає. Від імені померлої, ОСОБА_5 заповіт виконкомом Станинської сільської ради посвідчувався 12.01.2000 р. за реєстровим №1. Заповіт не змінювався і не скасовувався (а.с.29).

Із Заповіту ОСОБА_5 від 12.01.2000 року посвідченого секретарем виконкому Станинської сільської ради Радехівського району Львівської області М. Крісою та зареєстрованого в реєстрі за №1, вбачається, що ОСОБА_5 заповіла усе своє майно своєму синові ОСОБА_4 , 1951 р.н. (а.с.30).

Відповідно до копії Розпорядження голови Радехівської РДА Львівської області №526 від 06.12.1999 р. та копії Додатку до розпорядження Радехівської РДА №526 від 06.12.1999 р., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають право на земельні частки (паї) сільськогосподарського призначення на території Станинської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.31-32).

Як вбачається з Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №66828539 від 12.10.2021 року, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.47).

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №66828525 від 12.10.2021 року, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Радехівською державною нотаріальною конторою 02.04.2007 року, була заведена спадкова справа №42124042, номер у нотаріуса 181/2007, стан чинний (а.с.48).

Відповідно до матеріалів спадкової справи №181/2007, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Радехівською державною нотаріальною конторою відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. (а.с.53-58-зворот).

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_7 (а.с.60).

Як вбачається з рішення Радехівського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2015 року, ОСОБА_4 не перебував в шлюбних відносинах з ОСОБА_6 , яка є біологічною матір`ю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.61-зворот).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України за правом представлення - внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У відповідності до частини 4 статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Отже, на час смерті спадкодавців - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були неповнолітніми, що в силу ч.4 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті спадкодавців.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на землю: площею 2,0683 гектарів (ріллі), площею 0,7930 гектарів (ріллі), площею 0,0937 гектарів (кормових угідь); в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії II-ЛВ №076044 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 1999 року за №3956.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на землю: площею 1,4970 гектарів (ріллі), площею 0,7968 гектарів (ріллі), площею 0,0983 гектарів (кормових угідь); в порядку спадкування після смерті баби - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ №076043 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 1999 року за №3955.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 1 грудня 2021 року.