Ухвала суду № 101543421, 30.11.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1897/21

Провадження № 4-с/675/4/2021

У Х В А Л А

30 листопада 2021 року Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Гук-Миронюк Ю. Г., скаржника – ОСОБА_1 , представника скаржника – адвоката Орендарчук В. О., стягувача – ОСОБА_2 , державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - Кмін Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Юлії Сергіївни про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Ю. С. про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року.

В обґрунтування скарги зазначає, що 21 жовтня 2021 року державний виконавець Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Ю. С. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 67200505 щодо виконання ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року про затвердження мирової угоди за наслідками розгляду цивільної справи № 675/8/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини.

На думку скаржника, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження стягувач ОСОБА_2 ввела державного виконавця в оману, надавши тому неправдиву інформацію щодо істотних обставин, які створювали перешкоди для спілкування із онуком Арсенієм. Також державному виконавцеві було надано неналежний документ у якості виконавчого документа – ухвалу суду про затвердження мирової угоди, яка не є виконавчим документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до безпідставного відкриття виконавчого провадження. Так, вказана ухвала суду не містить даних щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Тому державний виконавець повинна була повернути такий виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п. 6 ч. 4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у разі наявності претензій з приводу неналежного виконання умов мирової угоди стягувачу необхідно було звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди, а не подавати ухвалу на виконання до органів державної виконавчої служби.

Тому ОСОБА_1 просить суд поновити строк для подання даної скарги як такий, що пропущений нею із поважних причин, визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Ю. С. про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та її представник адвокат Орендарчук В. О. скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити. Також просили поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даною скаргою у зв`язку з тим, що на утриманні у неї є малолітній син, який хворів, що створювало заявниці об`єктивні труднощі для звернення до суду зі скаргою.

Стягувач ОСОБА_2 та державний виконавець Кмін Ю. С. проти задоволення клопотання про поновлення строку для звернення з даної скаргою, а також проти задоволення скарги по суті заперечили, посилаючись на їх небѓрунтованість та безпідставність.

Суд, заслухавши пояснення скаржника, її представника, стягувача, державного виконавця, вивчивши скаргу та додані до неї письмові докази, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 67200505, приходить до наступних висновків.

Щодо строку звернення з даною скаргою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Із положень ст. 126 ЦПК України слідує, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У силу ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п. а ч. 1, ч. 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічні положення містяться у ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом указаних норм права строки для звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, встановлені ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», є процесуальними, тобто вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних для цього причин за заявою особи, яка подає скаргу.

Вирішуючи питання про поновлення строку на подання скарги, суд повинен дослідити поважність причини його пропуску. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника на звернення до суду зі скаргою.

В обґрунтування заяви про поновлення строку для звернення з даною скаргою ОСОБА_1 зазначила, що оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження вона отримала 21 жовтня 2021 року, однак у передбачений законом строк не змогла скористатися своїм правом на звернення до суду зі скаргою, оскільки змушена була доглядати за своїм малолітнім сином, який хворіє та перебуває на амбулаторному лікуванні.

Судом встановлено, що копію постанови державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Ю. С. про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року скаржник ОСОБА_1 отримала 21 жовтня 2021 року, що підтверджується її власноручним написом на спірній постанові та не заперечувалося останньою у судовому засіданні.

Скарга ОСОБА_1 надійшла до суду 15 листопада 2021 року, а тому вона є такою, що подана з пропущенням строку, встановленого ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 449 ЦПК України.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджено, що скаржник має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який хворів, зокрема й у період, встановлений процесуальним законом як строк для звернення до суду зі скаргою на відповідне рішення державного виконавця. З наявних у справі довідок КНП «Ізяславська міська багатопрофільна лікарня» від 21 жовтня 2021 року та ТОВ «Медікс Компанія Управління» від 28 жовтня 2021 року встановлено, що син скаржника ОСОБА_3 хворів 21, 27 та 28 жовтня 2021 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк для звернення зі скаргою з поважних причин, у зв`язку з чим зазначений строк підлягає поновленню, а скаргу слід розглянути по суті вимог.

Судом об`єктивно встановлено, що ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року у справі № 675/8/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини затверджено мирову угоду між сторонами на таких умовах:

1. ОСОБА_1 зобов`язується не чинити перешкод у спілкуванні баби ОСОБА_2 із онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на умовах даної угоди.

2. Сторони даної угоди погоджуються на спілкування ОСОБА_2 за місцем її проживання із онуком ОСОБА_4 два рази на тиждень в перший та третій тиждень місяця в середу та п`ятницю з 16 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. та в другий та третій тиждень місяця з 12 год. 00 хв. суботи по 12 год. 00 хв. неділі.

3. Уклавши дану угоду, сторони підтверджують факт мирного врегулювання спору у справі № 675/8/21, у зв`язку із чим ОСОБА_2 відмовляється від позовних вимог у справі № 675/8/21.

Провадження у справі закрито в зв`язку з затвердженням мирової угоди.

Роз`яснено сторонам, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

20 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подала до Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року про затвердження мирової угоди та заяву про її примусове виконання.

21 жовтня 2021 року державним виконавцем Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Ю. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67200505 щодо виконання ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року про затвердження мирової угоди за наслідками розгляду цивільної справи № 675/8/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця, ОСОБА_1 звернулася із даною скаргою до суду.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.ст. 55, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ч. 3 ст. 208 ЦПК України).

Припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов`язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-1 зазначеного Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.ч. 3 і 5 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує чіткий порядок та встановлює обов`язок державного виконавця вчиняти виконавчі дії з примусового виконання судових рішень про встановлення побачення з дитиною, у порядку, встановленому ст. 63 цього Закону.

Порядок виконання рішень державним виконавцем про встановлення побачення з дитиною також передбачений розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Кмін Ю. С. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року є правомірними.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відсутність у виконавчому документі доказів, що підтверджують ухилення ОСОБА_1 від добровільного виконання умов затвердженої ухвалою суду мирової угоди не є безумовною підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

До схожих правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 703/2714/19.

Що стосується доводів скаржника відносно того, що у разі наявності претензій з приводу неналежного виконання умов мирової угоди стягувачу необхідно було звернутися до суду з позовом про спонукання до її виконання, суд вважає такі доводи помилковими, оскільки чинне на час винесення державним виконавцем оспорюваної постанови законодавство передбачає інший порядок забезпечення виконання ухвали суду про затвердження умов мирової угоди.

Щодо доводів скаржника відносно не зазначення в ухвалі суду строку пред`явлення виконавчого документа до виконання слід вказати таке.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, крім іншого, дата набрання рішенням законної сили, строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісії по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Із матеріалів справи вбачається, що судове рішення не скасовано та набрало законної сили 18 березня 2021 року. Таким чином, саме з цієї дати починається перебіг строку пред`явлення судового рішення до виконання.

Стягувач ОСОБА_2 звернулася до відділу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання 20 жовтня 2021 року, тобто через сім місяців після набрання ухвалою суду законної сили, а тому не зазначення строку пред`явлення до виконання судового рішення не є підставою для повернення виконавчого документа без виконання стягувачу, оскільки державний виконавець повинен застосувати положення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та виходити з загального строку пред`явлення таких документів до виконання.

Закон України «Про виконавче провадження» надає право органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю повернути заявнику (стягувачу) виконавчий документ без прийняття до виконання у випадках, наведених у ч. 4 ст. 4 цього Закону, перелік яких є вичерпним.

Тому повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з інших підстав, відмінних від випадків, з якими закон пов`язує повернення виконавчого документа без виконання, як то ненадання стягувачем доказів невиконання виконавчого документа державному виконавцю, на що посилається скаржник, не допускається.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Таким чином, оскаржуване рішення державного виконавця вчинене відповідно до закону та в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 поновити строк для звернення зі скаргою на постанову державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Юлії Сергіївни про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кмін Юлії Сергіївни про відкриття виконавчого провадження № 67200505 від 21 жовтня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 01 грудня 2021 року.

Суддя: В. І. Столковський