Ухвала суду № 101543377, 29.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

29.11.2021 Справа №607/21558/21

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідаки ОСОБА_2 , в якому просить стягнути із відповідача борг за договором позики у розмірі 17 000, 00 грн. (сімнадцять тисяч) гривень, інфляційне збільшення від простроченої суми позики у розмірі 1609,50 ( одна тисяча шістсот дев`ять) гривень, 50 коп., три відсотки річних від простроченої суми позики у розмірі 498,70 грн. та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Однак подана позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, позивач звернувся до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, у якому, серед іншого, вказує на скрутне матеріальне становище та те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній рік, на підтвердження чого надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з першого кварталу 2020 року по 1 квартал 2021 року станом на 17.07.2021 року.

Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Таким чином, стаття 136 ЦПК України, передбачає право суду, а не обов`язок відстрочити, розстрочити, зменшити розмір, або звільнити від оплати судових витрат, враховуючи майновий стан сторони.

Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: «Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01)».

У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

У даному випадку позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору додані лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з першого кварталу 2020 року по 1 квартал 2021 року. Такі відомості містять виключно інформацію, що наявна в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, яка підтверджує відсутність у позивача лише оподатковуваних доходів за цей період.

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, Державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З вказаного випливає, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників не охоплюють виплати, які не підлягають оподаткуванню. Отож, такі відомості самі по собі не є достатнім доказом майнового стану особи.

Доказів відсутності інших джерел доходів за попередній рік (інформації про розмір пенсійних та інших соціальних виплат і допомог), та, відповідно, скрутного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому, а не лише відсутність окремих джерел доходу, в даному випадку тих, що підлягають оподаткуванню.

Норма, що передбачає повноваження суду на звільнення особи від сплати судового збору не є імперативною, це є правом, а не обов`язком суду. Водночас сплата судового збору є обов`язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим.

Окрім того, важливе значення для висновку про майновий стан заявника, що міг бути підставою звільнення від сплати судового збору, є дані про його матеріально-побутові умови проживання, ведення ним підсобного господарства, наявність інших джерел доходу.

Крім того, суд враховує відсутність доказів непрацездатності позивача чи наявності утриманців.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір та надати суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908 грн.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зокрема сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн. та подати суду оригінал платіжних документів про сплату судового збору.

Судовий збір сплатити за наступними реквізитами рахунку:

Отримувач: УК у м. Тернополі/м. Тернопіль/22030101;

Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37977726;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Рахунок отримувача: UA968999980313101206000019751;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Судовий збір, за позовом, прізвище ініціали, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника позивача – адвоката Чудопалова Ю.Ю. про звільнення від сплати судового збору позивача ОСОБА_1 – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

СуддяВ. Л. Дзюбич