Ухвала суду № 101542921, 19.11.2021, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження

№1-кп/229/544/2021

ЄУН 229/4117/21

У Х В А Л А

19 листопада 2021 року Донецька область

Дружківський міський суд

в складі: головуючого судді - Грубника О.М.

при секретарі - Варламовій О.Д.

за участю: прокурора - Чернобровкіна І.А.

захисника - Герасимець М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ст. 115 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики не зникли, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник Герасимець М.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

При вирішенні клопотання щодо запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, особи обвинувачених.

Вказане свідчить про наявність ризиків які слугували підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вказаних у клопотанні прокурора. Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п.60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, можє переховуватися від суду, що в свою чергу може призвести до перешкоджання кримінальному провадженню (неявка обвинуваченого на судовий розгляд), а також наявності впливу на потерпілу та свідків цього кримінального провадження, з метою зміни їх показань задля уникнення кримінальної відповідальності. Таким чином, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Отже, судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування.

Заслухавши думку учасників судового засідання, а також приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Судом не було встановлено будь-яких інших обставин, які б не були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, що можуть переховуватись від правосуддя, перешкоджати розгляду кримінального провадження. Крім того, обвинувачений обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину пов`язаного з позбавленням життя іншої людини, за яке діючим кримінальним кодексом передбачине покарання у виді позбавлення волі вд 7 до 15 років, тому можуть становити небезпеку для суспільства та продовжувати злочинну діяльність.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

На підставі викладеного та враховуючи положення ст.197 КПК України, суд вважає необхідним строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити на 60 днів, тобто по 17 січня 2022 року включно.

Керуючись ст.ст.131, 177, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Чернобровкіна І.А. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто по 17 січня 2022 року включно та утримувати його у ДУ "Бахмутська УВП №6" в Донецькій області.

Копію ухвали направити прокурору для відома, начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» для виконання.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення через Дружківський міський суд, шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали суду виготовлено 22 листопада 2021 року.

Суддя: