Ухвала суду № 101542828, 24.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62484/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно та про визначення порядку зберігання речового доказу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12015110130004810, що на праві власності належать: ТОВ «ГРИНВІЧ БІЛД», код ЄДРПОУ: 44222399, країна реєстрації: Україна, а саме: - адміністративна будівля (літ.А-6), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2145.7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066195780000); MAX INVESTMENT LINE LTD. (МАКС ІНВЕСТМЕНТ ЛАЙН ЛТД.), код ЄДРПОУ відсутній (особа не є резидентом України), країна реєстрації: Республіка Сейшельські Острови, а саме: - нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 381.46 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067551180000); - нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1785.42 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067531580000); ІНДАСТРІАЛ ЕССЕТС ХОЛДІНГ ЛТД. (INDUSTRIAL ASSETS HOLDING LTD.), код ЄДРПОУ відсутній (особа не є резидентом України), країна реєстрації: Республіка Сейшельські Острови, а саме: - нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2621.9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1067568580000)

Окрім того, прокурор просить визначити порядок зберігання вказаних вище речових доказів шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та заборонити всім суб`єктам державної реєстрації прав, окрім Міністерства юстиції України та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на об`єкти нерухомого майна.

В обґрунтування клопотання, прокурор зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015110130004810 від 23.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 209, ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Під час проведення досудового розслідування, на думку органу досудового розслідування встановлено, що зазначене вище нерухоме майно здобуте внаслідок вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 11.11.2016 року об`єкт нерухомого майна, а саме: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 2145.7 кв.м, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 01.03.2021 року об`єкти нерухомого майна, а саме: будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 1785.42 кв.м та будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 2621.9 кв.м визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 22.11.2021 року прийнято рішення про уточнення даних у постановах від 11.11.2016 року та від 01.03.2021 року.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання здійснено без повідомлення власника майна.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя надходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015110130004810 від 23.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 209, ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом (частина перша статті 7 вказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Законом визначено виключні повноваження слідчого судді здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, однак лише у порядку, передбаченому КПК України. Такі повноваження слідчого судді не можуть реалізовуватися всупереч загальним засадам кримінального провадження та з порушенням визначеної відповідними нормами КПК України процедури.

Частиною першою статті 16 КПК України встановлено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (абзац другий частини десятої статті 170 КПК України).

Згідно із частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина друга статті 173 КПК України).

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтями 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Із наданих органом досудового розслідування матеріалів встановлено, що вони не містять відомостей на підтвердження викладених у клопотанні прокурора стверджень про юридичні особи власників майна (об`єктів нерухомості), по відношенню до яких були вчинені відповідні кримінально протиправні дії, зокрема до клопотанням прокурора не долучено будь-яких доказів на підтвердження факту протиправного заволодіння тим майном, на яке прокурор просить накласти арешт.

Окрім того, в доданих до клопотання про арешт майна матеріалах документів свідчить про те, що наданими слідчому судді матеріалами не підтверджені посилання прокурора, які ним наведені на підтвердження необхідності накладення арешту на відповідні об`єкти нерухомого майна, зокрема дійсного стосунку згаданих у клопотанні прокурора певних фізичних осіб до відповідних юридичних осіб у певному статусі та їх діяльності, дійсного вчинення зазначених у клопотанні прокурора правочинів, згідно з якими відбувалася зміна власника відповідного об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, клопотанням прокурора та доданими до нього матеріалами не доведений факт дійсної відповідності передбаченого клопотанням об`єктів нерухомого майна, критеріям до речових доказів, встановленим ст. 98 КПК України, зокрема того, що вказане майно було об`єктом кримінально протиправних дій або є річчю, набутою кримінально протиправним шляхом.

При цьому наявність в матеріалах справи постанов прокурора про визнання об`єктів нерухомого майна, а також рішення про уточнення даних у вказаних постановах - речовим доказом у кримінальному провадженні, не свідчить про дійсну відповідність вказаних об`єктів нерухомості критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України.

Окрім того, у клопотанні прокурора відсутні будь-які докази, що об`єкти нерухомого майна, на які прокурор просить накласти арешт, придбано власниками безоплатно або за заниженою ціною.

Що стосується клопотання прокурора в частині визначення порядку зберігання речового доказу, то відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Разом з тим, матеріали клопотання не містять оцінки відповідного майна з метою встановлення його вартості та слідчим суддею ставиться під сумнів відповідність майна критеріям речового доказу, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Таким чином, оскільки прокурором не доведено необхідність накладення арешту на майно, наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також те, що на даній стадії кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права та інтереси власника майна, слідчий суддя вважає, що в даному випадку таке обмеження не є розумним та співмірним завданням кримінального провадження, а відтак у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12015110130004810 - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1