Рішення № 101542720, 01.12.2021, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/441/21

Номер провадження 2-а/719/12/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Чорної В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м.Новодністровськ, Чернівецької області, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (м.Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Мазурика Віталія Івановича, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2021 року в суд надійшов позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазурика В.І. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначає, що 09 листопада 2021р. інспектором СРПП ВП № 1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазуриком В.І. незаконно винесено постанову серії БАБ №883818 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (надалі – постанова від 09.11.2021р.), в якій вказано на порушення п.31.4.7. Правил дорожнього руху (надалі – ПДР), а саме ОСОБА_1 09 листопада 2021р. керував транспортним засобом марки «OPEL VIVARO», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому на вітровому склі, в зоні дії водія тріщина більше п`яти сантиметрів. Зазначає, що дійсно в цей час перебував за кермом автомобіля, який безпричинно був зупинений працівниками поліції, які в подальшому, зауваживши тріщину, вважали транспортний засіб технічно несправним. Не заперечує, що на вітровому склі наявна тріщина, з метою усунення якої у день складення постанови прямував у м. Чернівці. Незважаючи на заперечення, працівником поліції було складено оскаржувану постанову, від підпису в якій позивач відмовився. Зазначає, що тріщина на вітровому склі в зоні дії водія не відноситься до технічних несправностей автомобіля та не являється перешкодою для експлуатації транспорту. Вказує також на порушення щодо змісту постанови та процедури її винесення, зокрема: нечітко вказано найменування посадової особи, що винесла постанову; одночасно вказано два види адміністративного стягнення; не вказано підпункт п. 31.4.7. ПДР, який начебто порушено; не розбірливий почерк посадової особи; відсутні відомості про свідків правопорушення. З огляду на зазначене, просить скасувати постанову від 09.11.2020р., а провадження у справі закрити.

22 листопада 2021р. ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін, залучено співвідповідача ГУНП в Чернівецькій області, надано відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву до 29.11.2021р.

30 листопада 2021р. в суд засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника по довіреності Гроссу Д.М. із доданими до нього доказами та довіреністю.

Так, відповідач ГУНП в Чернівецькій області вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначаючи, що 09.11.2021р. об 06 год. 05 хв. інспектором СРПП ВП № 1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазуриком В.І., під час патрулювання було виявлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 31.4.7., п.31.1. ПДР, рухався на вказаному транспортному засобі, в якого була наявна тріщина на вітровому склі в зоні дії роботи склоочисників, що згідно із вимогами п. 6.8.5. ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволяється. Зазначає, що, встановивши факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останньому було роз`яснено його права, що підтверджується підписом в оскаржуваній постанові, а також поліцейським проведено розгляд справи на місці вчинення правопорушення та винесено постанову, яка щодо змісту відповідає вимогам КУпАП та Інструкції № 1395 від 07.11.2015р. Звертає увагу, що позивачем не доведено факт відсутності технічної несправності транспортного засобу, а також те, що він прямував до м.Чернівці для усунення тріщини на вітровому склі. З огляду на зазначене просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідач інспектор СРПП ВП № 1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазурик В.І. своїм правом щодо надання відзиву не скористався.

У зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд встановив, що згідно оскаржуваної постанови від 09.11.2021р. водій ОСОБА_1 09 листопада 2021р. о 06 год. 05 хв., рухаючись по автодорозі Р63, Данківці-Вартиківці-КПП Сокиряни, км. 74-500, керував транспортним засобом Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого на вітровому склі в зоні дії водія тріщина більше п`яти сантиметрів, чим порушив п.31.4.7. ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. У зв`язку із зазначеним інспектором СРПП ВП № 1 (м.Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазуриком В.І. складено постанову серії БАБ №883818 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн. Оскаржувана постанова підписана особою, яка її винесла; а особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, відмовилася від підпису, про що вказано у постанові. При цьому, ОСОБА_1 роз`яснено його права, порядок сплати штрафу та вручено копію постанови від 09.11.2021р. (а.с. 11).

Як вбачається із посвідчення водія серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 являється водієм (а.с. 10), а транспортний засіб Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить позивачу з 06 листопада 2014р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Так, згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, тощо.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч.ч. 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху, до яких відносяться і водії, зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно п. 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., зі змінами та доповненнями (надалі – ПДР), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

При цьому, забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо відповідно до п. 31.4.7. ПДР Інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю. г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з`єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі. ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.

Ці Правила згідно п. 1.1. ПДР відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Разом з тим, варто відзначити, що перелік технічних несправностей транспортного засобу, наведений в розділі 31 ПДР, в тому числі у п.п. 31.4.7, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні дії водія більш, ніж 50 мм.

Згідно п. 1.3.1. розділу 1 Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 710 від 26.11.2012р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.2012р. за № 2169/22481, встановлено перелік національних стандартів, серед яких ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Згідно п.1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Відповідно до п. 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції, зокрема, п.п. 6.8.5 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

При цьому, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.

Крім цього, вказані ДСТУ 3649:2010 застосовуються при обстеженні технічного стану автомобіля відповідними організаціями, яким надано право здійснювати перевірку технічного стану транспортного засобу, а не водіями, які керуючи транспортним засобом зобов`язані дотримуватись Правил дорожнього руху України, а не ДСТУ.

Постанова по справі згідно ч.ч. 2-3 ст. 283 КУпАП повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17 (№2-а/177/23/17) сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

У ч.ч. 1-2 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, у розумінні ПДР тріщина на вітровому склі автомобіля в зоні дії водія більш, ніж 50 мм, не віднесена до технічної несправності автомобіля, за наявності якої забороняється його експлуатація; фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить лише про його пошкодження.

Із системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме порушення ПДР, а не стандартів ДСТУ є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відтак, наявність тріщин та сколів на вітровому склі в зоні водія транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.1 ст. 121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП.

Окрім того, відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що станом на 09 листопада 2021р. транспортний засіб ОСОБА_1 мав будь-які технічні несправності, за наявності яких заборонена його експлуатація.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України зазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази технічної несправності транспортного засобу ОСОБА_1 , а тріщина на вітровому склі в зоні дії водія не віднесена до технічної несправності автомобіля, за наявності якої забороняється його експлуатація; доводи відповідача не спростовують висновків суду та останнім, на якого в силу ст. 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не надано суду матеріалів, що підтверджують правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому постанову від 09.11.2021р. серії БАБ №883818 слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Разом з тим, суд відхиляє доводити позивача щодо грубого порушення чинного законодавства щодо змісту та процедури складення оскаржуваної постанови.

За змістом ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Так, згідно ч.ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Аналогічне положення закріплено у п. 2 роз. ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованої Міністерством юстиції України 10.11.2015р. за № 1408/27853 (надалі – Інструкція № 1395), згідно якого постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Рішення) зазначено, що положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

При цьому, у п. 2.3. мотивувальної частини цього Рішення вказано, що частинами 1 та 2 ст. 258 КУпАП визначено вичерпний перелік випадків, коли адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Згідно ст.ст. 278-280, 283 КУпАП та п.п. 9, 10 роз. ІІІ, п.п. 1, 2, 5 роз. IV Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу, та під час розгляду справи поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст.ст. 254, 258, 276 КУпАП, п. 4 роз. І, п. 2 роз. ІІІ Інструкції 1395 та зміст оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 09.11.2021р. була винесена уповноваженим працівником органів Національної поліції із дотриманням вимог чинного законодавства щодо розгляду справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, почерк інспектора та вид адміністративного стягнення, який застосовано до особи, є доступними для читання, а не внесення до постанови відомостей про свідків є допустим, зокрема, у випадках, коли свідки вчинення правопорушення фактично відсутні.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП в Чернівецькій області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованою Міністерством юстиції України 10.11.2015р. за № 1408/27853, ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», ст.ст. 7, 121, 222, 245, 247, 251-252, 254, 258, 276, 278-280, 283-284 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 2, 5-16, 19, 72-77, 90, 94, 99, 139, 229, 241-246, 255, 271-272, 286, 292-293, п. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень, п.п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ) до інспектора сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 (м.Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області Мазурика Віталія Івановича (адреса місця праці: Чернівецька область, Дністровський район, м. Сокиряни, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2), Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (місцезнаходження за адресою: Чернівецька область, м.Чернівці, вул. Головна, буд. 24, код ЄДРПОУ 40109079) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задоволити.

Постанову від 09.11.2021р. серія БАБ № 883818 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (місцезнаходження за адресою: Чернівецька область, м.Чернівці, вул. Головна, буд. 24, код ЄДРПОУ 40109079) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 454, 00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: