Рішення № 101542629, 01.12.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4298/21

Провадження № 2/591/2291/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання - Синецької І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/4298/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

22 червня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), засобами поштового зв`язку звернулося до суду з вказаним позовом, які в подальшому уточнило, та свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 16 жовтня 2012 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5000 грн. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом утворилася заборгованість. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 17745 грн 01 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 4865 грн 84 коп., в т.ч. 4865 грн 84 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 10738 грн 50 коп. - заборгованості за простроченими відсотками, 2140 грн 67 коп. - заборгованість з пені (а.с. 92).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що у підписаній нею анкеті-заяві відсутні відомості про дату видачі кредиту, суму кредиту, строк дії договору, розмір відсоткової ставки за кредитом тощо. Додані банком до позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» нею не підписані, тому не можуть розцінюватися як договір приєднання. Окрім того, останнє погашення заборгованості за кредитним договором нею здійснювалось 29 квітня 2015 року, тому вважає, що відносно вказаних вимог сплив строк позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено.

У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що відповідач була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, частково сплачувала заборгованість за договором, тому відносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, факт користування кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачка просить відмовити в позові у зв`язку з необґрунтованістю.

Також нею подане клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 122-123).

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивач при подачі позову надав заяву про розгляд справи без участі його представника. Відповідачка подала заяву про розгляд справи без її участі, пред`явлені позовні вимоги не визнає та просить застосувати позовну давність.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2012 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до умов якої відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 25).

Як зазначено у заяві-анкеті, відповідач погодилася з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилася та згодна з його умовами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 26-50).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 22 жовтня 2021 року становить 17745 грн 01 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 4865 грн 84 коп., в т.ч. 4865 грн 84 коп. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 10738 грн 50 коп. - заборгованості за простроченими відсотками, 2140 грн 67 коп. - заборгованості з пені (а.с. 93-97).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з вимог статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Виходячи з вимог статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Виходячи з матеріалів справи, у заяві позичальника від 16 жовтня 2012 року відсутні умови договору про встановлення відсотків за користування кредитними коштами та їх визначеного розміру, а також щодо пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Банк при зверненні до суду з даним позовом в підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як частину укладеного між сторонами кредитного договору.

Однак, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, за обставин недоведеності позивачем умов договору про погоджений між сторонами розмір процентної ставки та пені за несвоєчасне погашення кредиту, позивач має право вимагати лише виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками та пені необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Стосовно стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає наступне.

Банк при зверненні до суду з даним позовом ставить питання, зокрема, про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 4865 грн 84 коп.

З наданої банком виписки про рух коштів за кредитним договором вбачається, що сума фактично отриманих відповідачем коштів становить 8919 грн 62 коп., в той час як сума сплачених за кредитним договором коштів становить 6137 грн 72 коп. Таким чином, різниця між сумою фактично отриманих і сплачених коштів становить 2781 грн 90 коп.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У статті 610 ЦК України йдеться про те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Виходячи з матеріалів справи, у даній справі сторони строк договору окремо не визначили.

Відповідно до вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Велика Палата Верховного Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку про те, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Відповідно до вимог частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 16 жовтня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2020 року та з виписки про рух коштів за договором б/н станом на 08 червня 2021 року вбачається, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 28 квітня 2015 року у сумі 400 грн, після чого жодних платежів не здійснювала (а.с. 11-17, 18-22).

У письмовому клопотанні відповідачка ОСОБА_1 просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог цього позову (а.с. 121).

Таким чином, ураховуючи, що відповідачка останнє погашення заборгованості за кредитом здійснила 28 квітня 2015 року у сумі 400 грн, а позивач звернувся до суду з позовом лише 22 червня 2021 року (а.с. 63), тобто, після спливу позовної давності, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за простроченим тілом кредиту за спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом і пенею та за спливом позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Оскільки в позові відмовлено, тому відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушеського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року.

Суддя А.С. Северинова