Ухвала суду № 101542528, 30.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/36152/21

Провадження № 1-кс/947/16957/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Семенюка М.В., захисників підозрюваного - адвокатів Германа О.О., Пушкаренка С.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Колесніка В.І., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Семенюком М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62021150020000092 від 21.05.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Трояни Болградського району Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, обіймаючого посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду о/у СКП ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, маючи спеціальне звання «старший лейтенант поліції», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із о/у СКП ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеський області ОСОБА_2 та іншою невстановленою наразі особою, всупереч інтересам служби, грубо порушуючи одні з найголовніших засад Конституції України, передбачених статтями 3, 19, 21, 28, 29, 68, ігноруючи вимоги ст.ст. 1, 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нехтуючи нормами, передбаченими ст.ст. 1, 2, 6, 7, 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію та порушуючи Присягу правника поліції України, став на шлях злочинної діяльності і 08.05.2021 року, у період часу з 12:15 год по 15:00 год., застосовуючи погрози насильства до потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , обмежуючи їх права і свободу та незаконно позбавивши їх волі, шляхом поміщення і насильницького утримання протягом вищевказаного часу у салоні автомобілю «Toyota Avalon», д.н.з. НОМЕР_1 , вимагав, а у подальшому отримав від останніх грошові кошти, з урахуванням комісій банків при переказі та надходженні грошових коштів на банківську картку, у розмірі 166 662,50 гривень, при наступних обставинах.

Так, 08.05.2021, приблизно о 04.00 год., ОСОБА_5 , який надає послуги у сфері пасажирських перевезень в службі таксі «Uklon» на автомобілі «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав заказ на телефонний додаток «Uklon», та близько о 04.05 год. прибув до визначеного місця - ресторанного комплексу «Park Residence», який розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, де його очікували замовники послуги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свого замовлення, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобілі служби таксі «Uklon», марки «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 о 04.10 год. прибули з ресторанного комплексу «Park Residence» до ресторану «Solo», який розташований по вул. Академічної, 11а у м. Одесі, біля площі 10 Квітня. Одночасно, вказані пасажири запропонували ОСОБА_5 надавати їм послуги з пасажирських перевезень поза межами мобільного додатку «Uklon», зв`язуючись з ним напряму за номером його мобільного телефону, на що останній погодився, та надавши їм свій номер поїхав по інших замовленнях.

Поряд з цим, ОСОБА_5 , під час виконання вищевказаного замовлення, при спілкуванні із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 запідозрив останніх у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння і можливу наявність у них наркотичних засобів, та з метою повідомлення про вказані протиправні, як йому здалося, дії зазначених осіб, виконавши вказаний заказ, зателефонував через деякий час зі свого мобільного телефону на номер телефону свого давнішнього знайомого - о/у СКП ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 , однак останній слухавку не взяв.

Далі, цього ж ранку, приблизно о 05.00 год., ОСОБА_5 зателефонувавши попередньо ОСОБА_1 , який перебував на добовому чергуванні у ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, зустрівся з останнім біля адміністративної будівлі вказаного відділу поліції та розповів йому про своїх пасажирів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та про його підозру щодо вживання ними наркотичних засобів. У свою чергу ОСОБА_1 наказав ОСОБА_5 , щоб він у разі встановлення будь-яких інших додаткових обставин з цього приводу, телефонував йому.

Після цього, приблизно о 05.30 год., ОСОБА_5 , попередньо зателефонувавши ОСОБА_3 , поїхав за ними до ресторану «Solo», та забравши з вказаної адреси на автомобілі марки «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , відвіз останніх, приблизно о 05.45 год., відповідно до їх замовлення, до тимчасового місяця їх мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , біля магазину «Santim», при цьому погодившись на пропозицію останніх, у майбутньому знов надати за їх дзвінком послуги з пасажирського перевезення.

Надалі, цього ж ранку, біля 09.00 год., ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 , та повідомив про необхідність їх підвезти до ТЦ «Таїровський» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 9а, на що перший погодився. Однак, виконуючи попереднє прохання ОСОБА_1 щодо повідомлення йому про подальші плани зазначених осіб, ОСОБА_5 , заздалегідь здзвонившись за допомогою телефонного додатку «WhatsApp», знов зустрівся близько 09.15 год. з ним біля ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, та повідомив про вказане. Під час бесіди, ОСОБА_1 вказав ОСОБА_5 , щоб їх рух, коли він забере ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з їх адреси тимчасового мешкання, до ТЦ «Таїровський» обов`язково проходив через вул. Академіка Глушко в районі магазина «Копійка».

Про вказаний факт у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час ОСОБА_1 повідомив оперуповноваженому СКП ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеський області ОСОБА_2 та іншій невстановленій особі.

Після цього, 08.05.2021, точний час та місце досудовим розслідуванням встановити наразі не надалось можливим, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншої невстановленої особи виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із застосуванням погроз насильства та обмеження їх права і свобод, шляхом незаконного позбавлення волі останніх.

У подальшому, вказаними особами, з метою досягнення злочинної мети, спрямованої на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розроблено план щодо вимагання від останніх грошей, згідно якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, повинні імітувати затримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за нібито їх причетність до скоєння злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, з подальшим, начебто, їх притягненням до кримінальної відповідальності за вказаним фактом.

Після цього, приблизно о 11.30 год., більш точного часу наразі не встановлено, ОСОБА_5 здзвонився з ОСОБА_3 , та вони домовились, що перший за ними заїде упродовж години, а в подальшому, приблизно о 12.00 год, він під`їхав на автомобілі «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , до тимчасового місця мешкання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

Далі, як ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вийшли, вони сіли до автомобілю «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 почав рух до ТЦ «Таїровський» за маршрутом, який йому вказав ОСОБА_1 .

Направляючись в обумовлене місце, приблизно о 12:15 год., автомобіль «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , у салоні якого знаходились потерпілі ОСОБА_3 , який сидів позаду водія та ОСОБА_4 , який сидів позаду переднього пасажирського сидіння, під керуванням ОСОБА_5 , за магазином «Копійка», розташованого на проспекті Академіка Глушко, 11/2, було зупинено автомобілем «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом блокування його передньою частиною до передньої частини автомобілю «Toyota Prius», тим самим позбавивши можливості продовжувати рух вказаного транспортного засобу.

Після цього, відразу з водійського місця автомобілю «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , вийшов ОСОБА_2 , з переднього пасажирського місця ОСОБА_1 , а з заднього пасажирського місця невстановлена наразі досудовим розслідуванням особа, які підійшли до автомобілю «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .

Реалізовуючи свій попередньо обумовлений злочинний план, переслідуючи корисливий мотив, направлений на заволодіння майном потерпілих, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи відповідно до заздалегідь узгодженого плану щодо незаконного позбавлення волі останніх, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, які були одягнуті для створення враження правоохоронців у тактичний одяг чорного кольору, представившись працівниками поліції, імітуючи проведення спецоперації щодо затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, пов`язаному з незаконним обігом наркотичних речовин, відчинили дверцята автомобілю «Toyota Prius» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , з якого витягли останнього під виглядом його затримання, та відвели його у невідомому для потерпілих напрямку. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наказали сидіти на своїх місцях у салоні автомобілю опустивши голову та підняти руки до гори, не опускаючи їх.

Почувши ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншу невстановлену досудовим розслідуванням особу, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали реально сприймати учасників злочину, як діючих працівників правоохоронного органу та змушені були підкоритися їхнім незаконним вимогам, які позбавляли їх волі та можливості вільного пересування.

Далі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи узгоджено, підтримуючи дії один одного, та продовжуючи дотримуватись заздалегідь розробленого ними плану, не маючи жодних доказів винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , запитали у останніх щодо наявності у них заборонених речей, на що останні повідомили про їх відсутність.

В цей час, ОСОБА_2 наказав ОСОБА_4 стати обличчям до автомобілю та покласти руки на дах. При цьому, ОСОБА_2 , діючи у порушенні Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України, не роз`яснивши із яких підстав і за яким фактом його затримано, не роз`яснюючи йому права та обов`язки тощо, а також не складаючи жодних процесуальних документів, штучно створивши ОСОБА_4 перешкоду у вільному його пересуванні, позбавивши можливості обирати за власною волею місцезнаходження та обмеживши надані йому Конституцією України права на повагу до волі, честі та гідності особи, а також свободу пересування, почав здійснювати його особистий обшук, шляхом перевірки змісту карманів потерпілого.

У цей час, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи в порушення Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України, не роз`яснивши права та обов`язки, з яких підстав і за яким фактом здійснюється затримання, без складання будь-яких процесуальних документів, створив ОСОБА_3 перешкоду у вільному його пересуванні, позбавивши можливості обирати за власною волею місцезнаходження, обмеживши надані Конституцією України права на повагу до волі, честі та гідності особи, а також свободу пересування. Таким чином здійснив затримання останнього, наказавши йому стати обличчям до автомобіля, поклавши руки на дах транспортного засобу, почав здійснювати його обшук.

Під час проведення обшуку, при відсутності понятих та без відеофіксації, невстановлена досудовим розслідуванням особа у кармані куртки потерпілого ОСОБА_3 виявила, начебто, пачку цигарок «Sobranie», під час огляду якої, в середині, було встановлено речовину темного кольору, яка, як наголосили потерпілим зловмисники, є наркотичним засобом, тим самим штучно створили умови для затримання останніх.

Далі, працівники поліції діючи з прямим умислом, направленим на незаконне позбавлення волі потерпілих, з метою подальшого вимагання від останніх грошових коштів, за попередньою змовою групою осіб, повідомили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про їх затримання за фактом вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, та їх доставлення до відділу поліції.

Після цього, ОСОБА_2 , застосувавши фізичну силу стосовно ОСОБА_4 , взявши його під руки та нахиливши потерпілого обличчям донизу, повідомив про його затримання. У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа фактично здійснила затримання ОСОБА_3 , взявши його під руки, та нахиливши обличчям до низу. Тим самим вказані злочинці створили ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перешкоду у вільному їх пересуванні, позбавивши можливості обирати за власною волею місцезнаходження, обмеживши надані Конституцією України права на повагу до волі, честі та гідності особи, а також свободу пересування, таким чином здійснили затримання останніх та примусово, проти їх волі затягнули до салону автомобілю «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , де потерпілі утримувались проти своєї волі за вищевказаних обставин, та фактично були позбавлені можливості пересуватись. Після чого, приблизно о 13:00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, учасники події з місця зупинки поїхали, при цьому за кермом вказаного автомобілю перебував

ОСОБА_2 , на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_1 , а невстановлена слідством особа сиділа разом із потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на задньому пасажирському сидінні.

Таким чином, о/у СКП ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також інша невстановлена наразі досудовим розслідуванням особа, порушуючи гарантовані положеннями ст.ст. 3, 19, 21, 28, 29 Конституції України і ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» права і свободи, здійснили незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та повезли їх на вказаному вище автомобілі під керуванням ОСОБА_2 у невідомому для потерпілих напрямку.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на кінцевий результат щодо вимагання та отримання грошових коштів, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та усвідомлюючи протиправність своїх дій, утримуючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час руху у салоні автомобіля «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , приблизно через 5 хвилин після початку руху з місця затримання, орієнтовно знаходячись у цю мить у мікрорайоні Таїрово у м. Одесі, більш точного місця досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб, з якого вийшов ОСОБА_1 та невстановлена на теперішній час досудовим розслідуванням особа, яка витягла з автомобіля ОСОБА_3 , тримаючи руки останнього за його спиною. Погрожуючи застосуванням фізичної розправи, а також психологічного тиску, фактично здійснюючи контроль над діями ОСОБА_3 своїми словами, жестами та своєю поведінкою, примушуючи його залишатись на місці, позбавивши тим самим його волі, ОСОБА_1 та невстановлена на теперішній час досудовим розслідуванням особа вказали потерпілому нікуди не відходити від автомобілю. Надалі, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, зазначили ОСОБА_3 , що вони зможуть зробити так, що він та ОСОБА_4 будуть причетні до співпраці з особами, які займаються збутом наркотичних засобів.

При цьому, ОСОБА_1 , який був лідером серед ОСОБА_2 та невстановленої на теперішній час досудовим розслідуванням особи, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, висловив вимогу ОСОБА_3 , що для вирішення питання та для уникнення негативних для нього та ОСОБА_4 наслідків, не притягнення останніх до кримінальної відповідальності, а також щодо їх звільнення, необхідно кожному надати по 10 000 доларів США. Однак, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 та невстановлену на теперішній час досудовим розслідуванням особу, що такої суми грошей він не має, на що останні негативно відреагували, та повідомивши, що їх це не стосується, посадили ОСОБА_3 знову до автомобіля «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , де в цей час перебував ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Після цього, вони разом на автомобілі під керуванням ОСОБА_6 продовжили свій рух в невідомому для потерпілих напрямку.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу та плану, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів та усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та невстановлена на теперішній час досудовим розслідуванням особа, проїхавши на автомобілі «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , приблизно 1,5-2 кілометри в невстановленому досудовим розслідуванням напрямку, але в межах мікрорайону Таїрово у м. Одеса, здійснили зупинку вказаного транспортного засобу в невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці.

Далі, невстановлена на теперішній час досудовим розслідуванням особа, витягнула з автомобіля ОСОБА_4 , тримаючи руки останнього за його спиною, та шляхом погроз застосування фізичної розправи, а також психологічного тиску, чим фактично здійснювала контроль над діями останнього своїми словами, жестами та своєю поведінкою, примушуючи його залишатись на місці, позбавивши тим самим його волі, наказала потерпілому нікуди не відходити від автомобілю. В цей час з автомобілю вийшов ОСОБА_1 . При цьому, інша невстановлена досудовим розслідуванням особа зазначила ОСОБА_4 , що вони зможуть зробити так, що він та ОСОБА_7 будуть причетні до співпраці з особами, які займаються збутом наркотичних засобів.

В цей час, невстановлена на теперішній час досудовим розслідуванням особа, висловила вимогу ОСОБА_4 , що для вирішення питання щодо уникнення негативних для нього та ОСОБА_3 наслідків, не притягнення останніх до кримінальної відповідальності, а також щоб їх відпустили, необхідно кожному з них надати по 10 000 доларів США. При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 та невстановлену на теперішній час досудовим розслідуванням особу, що такої суми грошей він не має, однак, на своєму банківському рахунку у нього наявна сума грошових коштів у розмірі 170 000 гривень.

Після цього, ОСОБА_4 , шляхом застосування сили знову помістили до салону вищевказаного автомобілю, та продовжуючи розмову з приводу наявної у нього суми грошових коштів, невстановлена слідством особа повідомила про наявну можливість зменшення попередньо наголошеної ними суми за звільнення, а саме до суми, яка була наявна у ОСОБА_4 , однак гроші необхідно було передати негайно.

Хвилюючись за своє життя та не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді подальшого позбавлення волі, перебуваючи під контролем зазначених працівників правоохоронних органів, будучи позбавленим можливості вільного пересування, ОСОБА_4 вимушено погодився на вимогу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої на теперішній час досудовим розслідуванням особи, та повідомив, що може надати вказану ним суму неправомірної вигоди, але для цього необхідно мати телефон та паспорт, які він залишив за місцем тимчасового проживання в орендованій квартирі по АДРЕСА_3 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, діючи умисно та узгоджено, відповідно до визначеного злочинного плану, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, працівники поліції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа постійно тримали під контролем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який повинен був передати їм грошові кошти, шляхом примусового їх утримання в салоні вказаного автомобіля.

Далі, у цей ж день, приблизно з 13:30 по 13:40 год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановлена досудовим розслідуванням особа з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобілі «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , поїхали до місця тимчасового проживання останніх на АДРЕСА_3 . При цьому, виконуючи раніше обумовлену роль, ОСОБА_1 постійно наголошував та надавав поради потерплим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо необхідності надання ними грошових коштів з метою уникнення позбавлення волі та притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене, начебто, ними кримінального правопорушення.

В цей час, ОСОБА_1 , перебуваючи у салоні вищевказаного автомобілю разом із іншими співучасниками злочину та потерпілими, почав телефонувати невстановленим досудовим розслідуванням особам для вирішення питання з приводу переводу грошових коштів, в результаті чого отримав відповідні реквізити банківської карти для отримання переказу грошей.

Продовжуючи рухатись у бік тимчасового мешкання потерпілих, вказані правоохоронці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інша невстановлена на теперішній час особа, почали розпитувати у потерпілих про наявність в орендованій ними квартирі інших осіб, які зможуть винести необхідні для переказу грошових коштів речі, на що ОСОБА_3 їм повідомив про наявність у квартирі їх товариша ОСОБА_8 . У зв`язку з викладеним, працівниками поліції було вказано ОСОБА_3 зателефонувати ОСОБА_8 , та нічого не пояснюючи, попрохати останнього винести телефон та паспорт ОСОБА_4 .

На виконання вказаних злочинних вимог працівників поліції, ОСОБА_3 приблизно о 13:52 год. зателефонував своєму товаришу ОСОБА_8 , та за вказівкою і під контролем злочинців, через гучномовець телефону, нічого не пояснюючи, попрохав останнього винести телефон та паспорт ОСОБА_4 , на що він погодився.

Прибувши приблизно о 13:57 год на вул. Каманіна, у м. Одесі, та зупинившись між супермаркетом «Santim» по вул. Каманіна, 16а/3 у м. Одесі та ЖК «Монблан», що розташований за адресою: провулок Комплексний, 1а, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленій досудовим розслідуванням особі відпустити ОСОБА_4 для того щоб останній піднявся до квартири та забрав необхідні речі для переказу грошових коштів. Однак, залишити автомобіль останньому фізично не представлялось можливим, у зв`язку із заблокованими дверима транспортного засобу. При цьому потерпілим зазначеними зловмисниками було категорично заборонено залишати автомобіль, інакше стосовно них буде застосовано фізичну силу.

В цей час, а саме у період часу приблизно з 13:59 год. по 14:03 год. ОСОБА_3 повідомив свого товариша ОСОБА_8 про їх прибуття та зазначив місце зупинки транспортного засобу, зовнішні ознаки автомобілю, а також спосіб передачі телефону та документів.

На прохання ОСОБА_3 , орієнтовно о 14:03 год., ОСОБА_8 підійшов до автомобілю «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував між супермаркетом «Santim» по вул. Каманіна, 16а/3 у м. Одесі та ЖК «Монблан», що розташований на провулку Комплексний, 1а, та через пасажирське скло зазначеного автомобілю передав ОСОБА_1 мобільний телефон і паспорт громадянина України ОСОБА_4 .

Після цього, приблизно о 14:03 год. автомобіль «Toyota Avalon» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, а також з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з зазначеного місця поїхали у бік 9 станції Великого Фонтану м. Одеси.

Пересуваючись вулицями міста Одеса на вищезазначеному автомобілі за орієнтовним маршрутом у бік 9 стації Великого Фонтану, вул. Костанді, Площі Незалежності та у бік вул. Академіка Корольова, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та невстановленої на теперішній час досудовим розслідуванням особи, потерпілий ОСОБА_4 , побоюючись за своє життя та здоров`я та через погрози, що йому висловили злочинці, в орієнтовний період часу з 14:39 год. по 14:45 хвилин, на виконання вказівок ОСОБА_1 за допомогою мобільного додатку банку АТ «Альфа Банк» здійснив 5 транзакцій на банківську картку «Приват Банк» НОМЕР_3 (що належить ОСОБА_9 ), реквізити якої було надано ОСОБА_1 , перерахувавши грошові кошти на суму 29 800 гривень кожна та 1 транзакцію на 20 205 гривень, на загальну суму 169 205 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вимушено передав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленій на теперішній час досудовим розслідуванням особі, грошові кошти на загальну суму 169 205 гривень.

Заволодівши грошовими коштами потерпілого, з урахуванням комісій банків при переказі та надходженні грошових коштів на банківську картку, у розмірі 166 662,50 гривень, співучасники злочину, приблизно о 15:00 год. відпустили ОСОБА_10 та ОСОБА_4 на АДРЕСА_4 , та покинули місце вчинення ними кримінального правопорушення.

У кримінальному провадженні ОСОБА_1 25 листопада 2021 року повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що існує реальний ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, з урахуванням ст. 70 КК України, а саме призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, тобто можливого притягнення до кримінальної відповідальності без застосування ст. 75 КК України, а саме реального відбування покарання.

У разі обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, останній, в міру своєї професіональної діяльності, отриманої під час проходження служби в органах Національної поліції, зокрема на посаді оперуповноваженого, під час якої останнім в силу своїх службових обов`язків постійно здійснюються заходи пов`язані з проведенням оперативно-розшукової діяльності під час досудового розслідування, на виконання доручень слідчих - проведення слідства у кримінальних провадженнях тобто ОСОБА_1 достовірно знає яким чином знищити, сховати або спотворити речові докази, в яких наявні відомості стосовно вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень та викривити відомості, які мають істотне значення для встановлення їх обставин.

Так, наразі досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні триває, під час якого може виникнути у слідства необхідність в отриманні додаткових доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 , частина з яких може перебувати, зокрема у розпорядженні відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, де останній наразі обіймає посаду оперуповноваженого. Таким чином існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 під загрозою можливого покарання у разі доведення його вини у встановленому законом порядку, беручи до уваги характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, суспільну небезпеку цих злочинів, може незаконно впливати на свідків, які наразі органом досудового розслідування встановлюються, з метою надання ними показів на користь ОСОБА_1 , зокрема на діючих працівників співробітників ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, інших свідків, які встановлені, зокрема ОСОБА_9 , на банківський картковий рахунок якого фактично було переведено грошові кошти потерпілих, і ОСОБА_5 , який надавав послуги у сфері пасажирських перевезень потерпілим, та інших свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування. Вказаний вплив ОСОБА_1 може здійснюватися шляхом надання останнім неправомірної вигоди свідкам для дачі неправдивих показів, сприянні в переховуванні їх від органу досудового розслідування, як самостійно, так і використовуючи свій авторитет через інших службових осіб відділу поліції, в тому числі за допомогою керівного складу ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, а також шляхом залякування, підкупу, тощо до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.

Крім того, на даний час вживаються заходи щодо встановлення третьої особи, яка разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за версією слідства вчинила вищевказані злочини, а також інших співробітників правоохоронних органів, які можуть бути причетні до вказаних протиправних дій, тому за рахунок займаних посад та реалізації своїх повноважень підозрюваний має стійкі постійні зв`язки з іншими структурними підрозділами Національної поліції України, іншими правоохоронними органами, органами державної влади, місцевими жителями м. Одеси та Одеської області, що дає змогу йому впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, з використанням цих зв`язків та здобутого в ході проходження служби досвіду, тобто перешкоджати досудовому розслідуванню.

Таким чином, у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що наявні ризики, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1 спроможній продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат Герман О.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, надавши письмове заперечення, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та зазначив, що підозра необґрунтована, наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджуються доказами, підозрюваний не має наміру переховуватись, з`являвся на виклики, під час проведення обшуків всі необхідні для кримінального провадження речі та документи були вилучені, потерпілі та свідки були допитані, відсутні факти незаконного впливу на останніх, а також факти вчинення ОСОБА_1 будь-яких перешкод провадженню, а навпаки наявні докази належного виконання процесуальних обов`язків. Крім того, ОСОБА_1 має позитивну характеристику, жодного разу не притягувався до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, тому у сторони обвинувачення відсутні факти щодо ймовірного вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_1 .. Просив врахувати наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного, а саме наявність у нього родини та утриманців, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі, дружина вагітна, на утриманні у підозрюваного перебувають батьки похилого віку, у яких діагностовано чисельні хронічні захворювання, ОСОБА_1 має постійну роботу, позитивну репутацію, розмір застави є непомірним для підозрюваного.

Захисник підозрюваного - адвокат Пушкаренко С.О. підтримав думку захисника Германа О.О., вказавши, що підозра необґрунтована, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників, з підозрою не погодився.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 25.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне позбавлення волі, вчинене щодо двох осіб та за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 2 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства на потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, підтверджується: заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 21.05.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 21.05.2021 року, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2021 року, заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 25.05.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 23.06.2021 року, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2021 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 23.07.2021 року, протоколом огляду диску «Центру 077» від 05.11.2021 року, протоколами тимчасового доступу до речей і документів, протоколом огляду диску вилученого на підставі ухвали суду від 20.09.2021 року, протоколами огляду, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.11.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 08.11.2021 року, довідка щодо аналізу технічної інформації абонентських номерів, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

В частині доводів сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає, що вказані доводи є передчасними, оскільки на теперішній час здійснюється досудове розслідування зазначеного кримінального провадження, проводяться слідчі та інші процесуальні дії для встановлення обставин події, проте зібрані на даний час по кримінальному провадженню докази є достатніми для висновку поза розумним сумнівом про наявність на теперішній час обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні сторона обвинувачення вказує на ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого та свідків; перешкоджання кримінальному провадженню, продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України. Санкція статтей відносить інкриміновані кримінальні правопорушення до тяжких. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного, корисливого злочину, яке поєднане з вимаганням передачі чужого майна з погрозою насильства на потерпілими, з використанням службового становища, а також злочину, пов`язаного з незаконним позбавленням волі потерпілих, суспільно-небезпечний характер кримінальних правопорушень, який підриває авторитет правоохоронних органів, у зв`язку з чим, існує ризик існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слід взяти до уваги те, що на теперішній час органом досудового розслідування не проведений весь обсяг слідчих (розшукових) дій, враховуючи те, що ОСОБА_1 перебуває на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що вказує на те, що останній має певний авторитет та вплив серед працівників правоохоронних органів та органів державної влади, а також, який надає йому доступ до службових кабінетів, відповідної документації, та електронних носіїв інформації, які в свою чергу, можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження, у зв`язку з чим, існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого знищення, приховання або спотворення підозрюваним важливих для даного кримінального провадження речей та документів, які можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках такого кримінального провадження.

В частині існування ризику впливу на учасників кримінального провадження, слідчий суддя звертає увагу на те, що КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які ймовірно скоєно групою осіб, при цьому ОСОБА_1 є співробітником поліції. Сформовані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки. Використовуючи власні усталені зв`язки із іншими особами правоохоронних органів та органів державної влади, він може використати їх для впливу на потерпілих та свідків, які надають викриваючи покази на даний час. На даний момент, підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту потерпілих та свідків, а тому, ОСОБА_1 знатиме їх анкетні дані, так і зміст наданих ними свідчень.

Крім того, на даний час в рамках кримінального провадження проводяться необхідні слідчі та процесуальні дії, а також, відповідно до клопотання та долучених в обґрунтування матеріалів, не встановлена досудовим розслідуванням ще одна особа, причетна до кримінального правопорушення, тому ОСОБА_1 , використовувати здобутий ним досвід під час проходження служби у правоохоронних органах, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може перешкоджати здійсненню повного та всебічного досудового розслідування, що матиме негативний вплив на його хід. Викладене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

Більш того, підозра у вчиненні таких тяжких кримінальних правопорушень, яке інкримінується особі, яка займає таку посаду (оперуповноважений відділу поліції), на думку слідчого судді, значним чином підриває авторитет правоохоронних органів, оскільки такі особи повинні заслуговувати на довіру від громадян, бути прикладом честі та гідності, а не навпаки.

В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що з огляду на відсутність належного обґрунтування та аргументування стороною обвинувачення існування ризику продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, слідчий суддя, з огляду на ту обставину, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та на даний час не притягується, приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику та про його фактичну відсутність.

4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного у ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій.

Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

В частині доводів захисників щодо наявності міцних соціальних зв`язків підозрюваного, а саме те, що підозрюваний працює, одружений, має на утриманні батьків похилого віку, постійне місце проживання, слідчий суддя зазначає, що вказані обставини жодним чином не стали для підозрюваного тим стримуючим фактором, який би запобіг ймовірного вчинення підозрюваним вищезазначених кримінальних правопорушень, а тому з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному ОСОБА_1 дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Разом з тим, в частині строку, на який сторона обвинувачення просить застосувати запобіжний захід, слідчий суддя зазначає, що вказаний строк є необґрунтованим, у зв`язку з чим приходить до переконання про необхідність застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 25 (двадцять п`ять) днів.

4.4. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просить визначити заставу у розмірі ста тридцяти двох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 299 640 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сорок) гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).

При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя враховує: тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , специфіку даних кримінальних правопорушень, розмір грошових коштів, наданих потерпілими (166 662, 50 гривень), підвищений суспільний інтерес суспільства до такої категорії справ, тяжкість кримінальних правопорушень, можливе їх вчинення працівником правоохоронного органу, до якого ставляться підвищенні вимоги стосовно його професійної діяльності та, серед іншого, доброчесності, встановлені ризики, професійне, особисте оточення та ділові зв`язки підозрюваного.

З урахуванням таких обставин слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність виходу за межі максимально встановленого розміру застави для тяжкого злочину, що визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

З огляду на майновий стан підозрюваного, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, та чотирьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя переконаний, що підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі двохсот двадцяти одного розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 501 670 (п`ятсот одна тисяча шістсот сімдесят) гривень.

Крім того, ця сума застави не порушує принцип пропорційності, проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182,183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Колесніка В.І., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Семенюком М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62021150020000092 від 21.05.2021 року - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 25 (двадцять п`ять) днів, до 24.12.2021 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі двохсот двадцяти одного розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 501 670 (п`ятсот одна тисяча шістсот сімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 24.12.2021 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.