Рішення № 101540704, 01.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22337/21

Провадження №2-а/522/488/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Суворової О.В.

за участю секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Пакистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулось Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області до гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення за межі України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на територію України гр. ОСОБА_1 прибув у 2013 році, кордон перетнув нелегально, поза пунктом пропуску з Російської Федерації через Луганську ділянку кордону, паспортного документа не має. Метою прибуття назвав працевлаштування та проживання на території України. На даний час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

02.07.2020 року під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів працівниками ГУ ДМС в Одеській області, спільно із співробітниками УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області та АДПСУ в Одеській області відповідача було виявлено за адресою: АДРЕСА_1 та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області .

Перевіркою іноземця було встановлено, що відповідач порушив правила перебування іноземців в Україні - а саме проживає на території України без документів на право проживання.Про те, що на даний час є нелегальним мігрантом - відповідачу відомо. Починаючи з 29.05.2014 року перебуває на обліку управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області .

Відповідач звертався із заявою про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС в Одеській області. Вперше звернувся 29.05.2014 року. Наказом ГУ ДМС в Одеській області від 03.07.2014 року № 118 прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту. У зв`язку із уникненням відповідача та неможливості проведення процедури Наказом ГУ ДМС в Одеській області від 09.06.2015 року № 104 призупинено розгляд заяви відповідача.

Вдруге відповідач звернувся із заявою 21.06.2016 року та Наказом ГУ ДМС в Одеській області від 07.07.2016 року № 127 стосовно відповідача прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням ДМС України від 15.06.2018 року № 194-18 відповідачу було відмовлено у визнанні біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач оскаржив його у судовому порядку.Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року по справі № 420/6601/18 - відмовлено у задоволенні позову.Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року - без змін.Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідач подав касаційну скаргу. Ухвалою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суд від 20.09.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 року у справі № 420/6601/18 за позовом ОСОБА_1 до ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

На даний час відповідач - гр. ОСОБА_1 на території України перебуває незаконно.

02.07.2020 р. стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 003159 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 02.07.2020 ПН МОД № 003185 він притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1 700 гривень.

ГУ ДМС в Одеській області 02.07.2020 р. прийнято рішення № 129 про примусове повернення в країну походження відповідача - гр. ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 31.07.2020 року.

Згідно з розписки від 02.07.2020 року відповідач - гр. ОСОБА_1 зобов`язався покинути територію України у термін до 31.07.2020 року.

Проте , у визначений термін відповідач з території України не виїхав.

16.08.2021 року, гр. ОСОБА_1 було повторно виявлено співробітниками ГУ ДМС в Одеській області, спільно із співробітниками УСР в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2021 року стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005456 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.08.2021 ПН МОД № 005516 він притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1 700 гривень.

Таким чином, на думку позивача відповідач ухиляється від виконання рішення про примусове повернення. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач підлягає примусовому видворенню за межі території України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2021 року поновлено ГУ ДМС в Одеській області строк звернення до суду з позовом до гр. Пакистану ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду на 30.11.2021 року, яке було відкладено на 01.12.2021 року за клопотанням представника відповідача.

У судове засідання, призначене на 01.12.2021 року, сторони з`явились, відповідач приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції .

Під час судового засідання представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача та сам відповідач позов не визнали. Відповідач надав пояснення, що півтора місяці назад в нього в м. Краматорську народилась дитина, проте шлюб з матір`ю дитини офіційно не оформлений , народження дитини також в органах РАЦС не реєструвалось. Принаймні , про це йому невідомо .

Судом встановлено наступне.

На територію України гр. ОСОБА_1 прибув в 2013 році. На даний час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

02.07.2020 року за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, стосовно гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 003159 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 02.07.2020 року ПН МОД № 003185 він притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700 гривень.

В той же день, Головним управлінням ДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 129 про примусове повернення в країну походження відповідача - гр. ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 31.07.2020 року (а.с.94).

Згідно з розписки від 02.07.2020 року , копія якої міститься в матеріалах справи(а.с.99), відповідач зобов`язався покинути територію України у термін до 31.07.2020 року. У визначений термін відповідач з території України не виїхав, з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався.

16.08.2021 року стосовно відповідача було повторно складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005456 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.08.2021року ПН МОД № 005516 він притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1 700 гривень.

Таким чином, відповідач порушив правила перебування іноземців в Україні, проживає на території України без документів на право проживання.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За змістом ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону №3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 2 ст.25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI).

Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, зі змісту наведеної норми видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.02.2018 року № 743/432/16-а (К/9901/3819/18 К/9901/3821/18).

Статтею 31 Закону №3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Судом під час розгляду даної справи не було встановлено наявності обставин, передбачених ст.ст. 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які забороняють примусове видворення відповідача.

Крім того, відсутні підстави вважати, що відповідач підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки громадянин Пакистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" відсутні, та зважаючи на те, що гр. ОСОБА_1 порушив правовий режим знаходження його на території України, є підстави для примусового його видворення за межі території України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23-25, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до громадянина Пакистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове видворення - задовольнити.

Примусово видворити з України громадянина Пакистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Суворова