Ухвала суду № 101539911, 04.10.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18801/21

Провадження № 4-с/947/64/21

УХВАЛА

04.10.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

За участю

Представника заявника адвоката Теплякової Т.Є.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кочмар Владислава Вікторовича та зобов`язання його здійснити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 23.06.2021 року в інтересах ОСОБА_1 звернулась адвокат Майборода Д.О. із позовом про визнання бездіяльності начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного постановою АА №648227 від 20.05.2010 року та постановою АА №655565 від 07.12.2010 року, а також зобов`язання начальника відділу виконавчої служби зняти арешт накладений, в рамках виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 року по справі №2-3376/09, вказаними постановами.

Згідно відзиву Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), арешти які були накладені у рамках виконавчого провадження були накладені у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України « Про виконавче провадження» , тому у відповідності до діючого законодавства скасуванню самою виконавчою службою не підлягають .

Як встановлено судом у провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 19325364 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3376/09, виданого 29.03.2010 Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ООД «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у розмірі 237747,38 грн.

20.05.2010 державним виконавцем відділу постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 648227, накладено арешти на все майно, що належить ОСОБА_1 та 07.12.2010 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 655565, накладено арешт на 1/3 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . що належить ОСОБА_1 .

Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 648227 від 20.05.2010 та АА № 655565 від 07.12.2010. якими накладено арешт на майно ОСОБА_2 боржником оскаржені не були.

30.12.2011 заступником начальника відділу Тодоровим В.Д., керуючись пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону № 606-ХІV, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 19325364 та виконавчий документ направлено за належністю до іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 606 - ХІV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 із змінами, який діяв на момент закінчення виконавчого провадження), не була передбачена можливість зняття арешту у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІVвід 21.04.1999 із змінами).

Таким чином, заступник начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ Тодоров В.Д. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 правомірно не вирішив питання про припинення чинності арешту майна боржника, оскільки дія арешту в даному випадку не припиняється.

13.05.2021 на адресу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява представника ОСОБА_3 - адвоката Майборода Д.О., щодо зняття арешту з ії нерухомого майна.

Порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404 - VIII (далі Закон № 1404 - VIII).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 1404 - VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 2 статті 59 Закону № 1404 - VIII У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до частини З статті 59 Закону № 1404 - VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №340/25/1927.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яка говорить про те що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 1404 - VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2)надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4)наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5)відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6)отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9)підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Таким чином, арешт накладений на майно (кошти) боржника на підставі постанови державного виконавця, може бути знятий виключно з вищевказаних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону № 1404 - VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.

Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином порядок зняття арешту по завершеним виконавчим провадження чітко визначено у п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а тому відсутні правові підстави для зняття арешту по заяві від 13.05.2021 року самою виконавчою службою без відповідного рішення суду.

Вищевказане дозволяє суду зробити висновок, що заявником, який просив визнати дії ( бездіяльність ) керівництва виконавчої служби щодо не зняття арешту та зобов`язання начальника відповідного відділу виконавчої служби зняти арешт накладений в рамках виконання рішення суду, не є ефективним способом захисту права а тому не підлягає задоволенню.

Одночасно із цим судом роз`яснюється право звернення заявника до суду із вимогами про скасування арешту судом , який у випадку його задоволення , буде правовою підставою для його виконання виконавчою службою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 353,354,447-451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кочмар Владислава Вікторовича та зобов`язання його здійснити певні дії щодо зняття арешту з нерухомого майна заявника, накладеного постановою серії АА №648227 від 20.05.2010 року та постановою серії АА № 655565 від 07.12.2010 року.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п`яти днів після проголошення вступної та резолютивної частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлений 11.10.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.