Ухвала суду № 101538158, 24.11.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

24.11.21Справа № 336/4244/20

Пров. № 1-кп/336/272/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Щасливої О.В.

при секретарі Морозовій В.М.,

за участю прокурора Безуглого Д.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника - адвоката Рибалко О.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та захисника - про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальна справа щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, що передбачені ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 190 КК України.

Відносно обвинуваченого під час підготовчого судового засідання ухвалою суду від 18.08.2020 року застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжений ухвалою суду від 13.10.2021 року, яка змінена ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в частині строку дії ухвали суду першої інстанції, до 13 декабря 2021 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, проти задоволення якого заперечує сторона захисту, про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до шістдесяти днів, мотивуючи його наявністю ризиків ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків і потерпілих в кримінальному провадженні, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений і захисник в обгрунтування заперечень зазначають, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, а кримінальним процесуальним законодавством на сторону обвинувачення покладено обов`язок не декларування тих чи інших ризиків перешкоджання здійсненню кримінального провадження, а їхнє доведення.

Застосування ж найбільш суворого заходу процесуального примусу не може бути зумовлено лише міркуваннями тяжкості злочину та суворості припустимого покарання.

Сторона захисту звернулась із самостійним клопотанням про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В клопотанні зазначено, що наведені прокурором ризики є ілюзорними, так як не містять під собою жодного фактичного підґрунтя.

Що стосується ризику ухилення від суду, його наявність не підтверджується жодними доказами, тому він є недоведеним всупереч вимог змагальності кримінального судочинства, тому його неможливо враховувати при розв`язанні клопотань сторін.

Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих також породжений безпідставним припущенням; і хоча й є недоведеним, тому не повинен враховуватися, проте фактичні обставини є такими, що навіть за бажання обвинуваченого вплинути на потерпілу та свідків реалізація такого бажання позбавлена здорового глузду, оскільки потерпілі та деякі свідки вже допитані у відкритому судовому засіданні, тому впливати на їх показання вже немає сенсу.

Ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень заявлений у відсутність усіх обставин, що характеризують обвинуваченого, тому також у значному ступені ґрунтується на припущеннях.

Проте в усякому випадку, реалізації цього ризику перешкоджатиме застосування домашнього арешту, який передбачає неможливість обвинуваченого протягом вільного від роботи часу залишати житло.

В такий самий спосіб застосування менш суворого запобіжного заходу, про обрання якого клопочеться сторона захисту, заважав би і виправдуванню ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків.

Поряд з цим обвинувачений має твердий намір працевлаштуватися в той суб`єкт господарювання, з яким перебував в трудових відносинах, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Будінфраструктура», чиє керівництво виказує повну готовність прийняти обвинуваченого на роботу, наявність якої посилить контроль за його поведінкою з боку трудового колективу та співробітників поліції, уповноважених на здійснення нагляду за дотриманням обвинуваченим його процесуальних обов`язків під час застосування запобіжного заходу.

Застосування ж найбільш суворого запобіжного заходу повинно ґрунтуватись на міркуваннях доцільності та виваженості, принципу індивідуалізації заходів забезпечення кримінального провадження та не може бути зумовлено лише інтересами тяжкості інкримінованих кримінально караних дій та суворості припустимого покарання.

У зв`язку з викладеним просять змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт протягом нічної пори доби, визначивши в якості місця виконання означеного запобіжного заходу орендовану обвинуваченим квартиру АДРЕСА_1 з покладенням на ОСОБА_3 обов`язків, що встановлені статтею 194 КПК України.

Прокурор заперечує проти зміни запобіжного заходу на більш м`який, застосовуючи ті ж самі доводи, якими обґрунтоване клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

В силу ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Процесуальні питання, пов`язані з застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, внормовані главою 18 КПК України.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Як випливає із п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Наданими суду доказами, якими є протоколи слідчих дій, доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 190 КК України.

При вирішенні клопотання суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінально караного правопорушення може бути підставою для обрання запобіжного заходу лише у сукупності з наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПУ України, і вважає що прокурор не довів наявність ризиків вчинення обвинуваченим дій, спробам вчинення яких в силу закону призвані перешкоджати запобіжні заходи.

Твердження сторони обвинувачення про ризик ухилення від слідчого спростовується поясненнями обвинуваченого, а також договором оренди житла, яку давно оплачує обвинувачений за рахунок коштів, що надіслали йому родичі з іншого населеного пункту, що свідчить про твердість намірів проживати в орендованому житлі за вказаною адресою, тривале працевлаштування обвинуваченого, яке припинилось вже після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і яке він має намір поновити в інтересах належної організації своєї життєдіяльності.

Таким чином, суд не погоджується з обґрунтованістю цього побоювання.

Суворість передбаченого покарання дійсно є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування особи, як випливає з висновків Європейського суду з прав людини в окремих справах, проте Європейський суд неодноразово зазначав, що лише суворість покарання, що припускається, не може зумовити застосування найбільш суворого заходу державного примусу (рішення ЄСПЛ "Ідалов проти Росії", "Гарицький проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії").

Побоювання прокурора, що обвинувачений зможе впливати на потерпілих або в інший спосіб перешкоджати здійсненню кримінального провадження спростовані показаннями як обвинуваченого, так і потерпілих, що останній дзвінок обвинуваченого з місця попереднього тримання пролунав ще в серпні минулого року.

Ризик продовження вчинення кримінально караних діянь, з високим ступенем вірогідності якого погоджується суд, буде зведений нанівець застосуванням домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю.

Відмовляючи в застосуванні найбільш суворого заходу забезпечення належної процесуальної поведінки особи, що піддана кримінальному переслідуванню, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих обвинуваченому дій, які Законом про кримінальну відповідальність віднесені до категорії тяжких злочинів, і знаходить за необхідне вжиття заходів забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення його ефективності.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що обов`язкове застосування менш суворого запобіжного заходу, такого, як домашній арешт в нічну пору доби, зумовлено сукупністю наведених матеріальних і процесуальних передумов, необхідністю забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що означений запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним покладених законом процесуальних обов`язків в подальшому, у зв`язку з обранням якого покладає на обвинуваченого відповідно до ст. 194 КПК України обов`язки прибувати в суд за кожним викликом, не відлучатися за межі населеного пункту без дозволу суду, повідомляти суду про зміну місця проживання та роботи; носити електронний засіб контролю; докласти зусиль для пошуку роботи; припинити спілкування у будь-який спосіб з потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; здати на зберігання до уповноваженого на здійснення контролю за дотриманням перелічених обов`язків підрозділу відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 181, 183, 184,193, 194-196, 309, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора залишити без задоволення.

Клопотання сторони захисту задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому в період дії запобіжного заходу залишати місце свого постійного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , з 19-00 години до 07-00 наступної доби.

Застосувати до підозрюваного в період дії запобіжного заходу електронний засіб контролю.

Покласти на обвинуваченого обов`язки:

1)прибувати в суд за першим викликом;

2)не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду;

3)повідомляти суду про зміну свого місця проживання та роботи;

4)носити електронний засіб контролю;

5)докласти зусиль для пошуку роботи;

6)припинити спілкування у будь-який спосіб з потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

7)здати на зберігання до уповноваженого на здійснення контролю за дотриманням перелічених обов`язків підрозділу відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що невиконання ним хоча б одного з обов`язків є підставою для звернення прокурора до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту діє до 24 січня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Щаслива