Рішення № 101535524, 30.11.2021, Оболонський районний суд міста Києва

30.11.2021 Справа № 756/8557/21

Номер справи 756/8557/21

Номер провадження 2/756/4820/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Мушкетик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ», третя особа Фонд державного майна України, про поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами до відповідача ДП «ДЕРЖАВНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ «ДІПРОВЕРФ» та просив поновити його на роботі на посаді головного інженера. Окрім того просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток, який на день звільнення становив грошову суму розміром у 7 642,35 грн, за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.05.2021 та по день поновлення на роботі.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він працював на посаді головного інженера Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» з 09 листопада 2015 року.

З 14 березня 2020 року на позивача було покладене виконання обов`язків директора ДП «ДПІ «Діпроверф» на підставі наказу № 480 від 13 березня 2020 року.

Згідно Наказу № 2062 від 24 грудня 2020 року, виданого Фондом державного майна України, виконуючим обов`язки директора ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» з 24 грудня 2020 року призначено ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 повернувся до виконання повноважень головного інженера.

Наказом № 12-к від 06 травня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного інженера з 06 травня 2021 року згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з підстав втрати довір`я.

Позивач вважає, що його звільнення здійснено без законної підставі та з прямим порушенням норм чинного законодавства, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України визначає, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

ОСОБА_1 звертає увагу, що письмовий трудовий договір з ним не підписувався і на ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» відсутня посадова інструкція на посаду Головного інженера, тобто зазначена посада не відноситься до категорії працівників, звільнення яких може бути здійснено за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

До того ж договір про матеріальну відповідальність з позивачем ніколи не укладався. Будь-які матеріальні цінності йому під звіт не надавались.

У Наказі № 12-к від 06.05.2021 зазначено перелік обставин, які обумовили втрату довіри роботодавця до позивача, проте відповідачем не надано позивачу для ознайомлення жодних документів чи інших доказів (матеріалів службового розслідування, результатів інвентаризації, нормативного обґрунтування тощо), на підставі яких можна встановити: в чому полягає сутність порушень, зазначених в Наказі; коли саме і як саме були вчинені позивачем такі порушення; якими беззаперечними доказами підтверджується провина позивача у вчинених порушеннях; які норми чинного законодавства чи внутрішні інструкції підприємства позивач порушив; якими документами йому під звіт тощо надані матеріальні цінності, відсутність яких встановлено річною інвентаризацією чи які утилізовані; на підставі чого відповідачем зроблено висновок, що залишення позивача на посаді головного інженера, яка не пов`язана із обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до втрати цих цінностей; яким чином вказані в Наказі пов`язані зі звільненням позивача за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Зокрема, позивач стверджує, що перебуваючи на посаді головного інженера ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», він не вчинив жодних порушень внутрішніх положень Підприємства або чинного законодавства, які б могли стати підставою для його звільнення роботодавцем.

Також ОСОБА_1 повідомляє, що при його звільненні відповідачем порушено порядок звільнення, який передбачений статутом ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ», оскільки директор останнього ОСОБА_2 не погодив звільнення позивача із Фондом державного майна України.

Окрім того, при звільненні відповідачем не було видано позивачу трудову книжку, що позбавляє можливості останньому влаштуватися на роботу.

З підстав згаданого вище позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток, який на день звільнення становив грошову суму розміром у 7 642,35 грн, за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.05.2021 та по день поновлення на роботі.

Ухвалою суду 16 червня 2021 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження.

26 липня 2021 року відповідач через свого представника подав до суду відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі у зв`язку з тим, що позивача було звільнено із займаної посади головного інженера через сукупність виявлених неправомірних дій, зокрема, пов`язаних з обігом та обліком готівкових коштів на підприємстві, неправомірного списання та утилізації основних засобів державного підприємства та використання ввіреного йому майна у власних інтересах. При цьому Підприємство дотрималося всіх вимог законодавства щодо процедури звільнення позивача.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі, оскільки його довірителем не порушені жодні трудові права позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера Державного підприємства «Державний проектний інститут «Діпроверф» (відповідач) з 09 листопада 2015 року.

У періоди з 17.05.2016 по 14.09.2016, з 26.11.2016 по 08.10.2018, з 14.03.2020 по 24.12.2020 року виконував обов`язки директора підприємства.

Наказом № 12-к від 06 травня 2021 року позивача було звільнено з посади головного інженера з 06 травня 2021 року згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з підстав втрати довір`я, що обумовлено наступними обставинами:

- Безпідставне та безоплатне зберігання чотирьох транспортних засобів на території та в приміщеннях відповідача;

- Безпідставне та безоплатне використання приміщень відповідача для зберігання особистих речей;

- Позаоблікове використання електроенергії орендарем ФОП ОСОБА_3 , що відбувалося за вказівкою, з відома та за сприяння головного інженера ОСОБА_1 ;

- Відсутність основних засобів, що виявлено за результатами проведення річної інвентаризації, а саме: комплект вбудованих меблів вартістю 32 115,59 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 02282; комплект вбудованих меблів вартістю 6 799,10 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 02361; будиночок панельний вартістю 27 911, 63 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 01637; будиночок панельний вартістю 34 221,80 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 01636; конференц-столик, бук вартістю 960,00 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 00168; комплект меблів вартістю 19 387,50 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 02375; комплект меблів вартістю 19 387,50 грн, в т.ч. ПДВ, інвентаризаційний номер 02376;

- Цілеспрямоване знищення цілісності та системи обліку (фрагментація обліку), шляхом призначення на ключові посади пов`язаних осіб, особові справи, трудові книжки та посадові інструкції яких відсутні на підприємстві, відсутність на підприємстві матеріально-відповідальних осіб;

- Створення на підприємстві системи безоблікового руху готівкових коштів;

- Безпідставні витрати на утилізацію основних засобів, вартість яких на вторинному ринку значною мірою перевищує вартість утилізації.

Трудову книжку позивачу не видано у зв`язку з її відсутністю у відповідача.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані в Наказі № 12-к від 06 травня 2021 року порушення трудового законодавства головного інженера ОСОБА_1 , було виявлено під час проведення на підприємстві інвентаризації на виконання наказу Фонду державного майна України № 61 від 19.01.2021 «Про інвентаризацію об`єктів державної власності та надання відомостей до Єдиного реєстру об`єктів державної власності», а також відповідно до наказу ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» № 3 від 18.02.2021 «Про проведення річної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і бланків суворої звітності, розрахунків та інших статей балансу станом на 31 грудня 2020 року».

Зокрема зазначені порушення відображено у відповідних актах службового розслідування № 1 від 30.04.2021; № 2 від 05.05.2021; № 3 від 05.05.2021, що були проведені на підприємстві за фактами виявлених порушень.

З Акту № 3 від 05.05.2021 встановлено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в отриманні, розподілі та передаванні в касу підприємства готівкових коштів, у той час як операції з готівковими коштами не входять до його посадових обов`язків головного інженера, передбачених частиною 7 «Головний інженер» Розділу «Кваліфікаційні вимоги. Керівники» наказу Міністерства праці та соціальної політики № 336 від 29.12.2004 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників».

За даними бухгалтерського обліку відповідачем надаються наступні послуги за готівкові кошти, а саме: проживання в номерах готелю ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ»; заїзд автотранспорту на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» на щомісячній та подобовій основі; зберігання речей.

Однак позивачем, будучи відповідальною особою, не належним чином організовано порядок отримання коштів підприємством за надані вище послуги, чим порушено Правила проведення касових операцій, передбачених Постановою правління НБУ від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Окрім того, за доповідними записками охоронців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що містяться в матеріалах справи, у період з осені 2020 по лютий 2021 за вказівкою та дозволом в.о. директора ОСОБА_1 на території інституту знаходились автомобілі без оплати. Їхня кількість в різні місяці змінювалася від 3 до 5 автомобілів, що свідчить про порушення норм вищенаведеної Постанови правління НБУ.

За інформацією з бухгалтерських довідок - за даними бухгалтерського обліку та відповідно до наказів ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» № 5 від 20.02.2020 та № 5 від 17.03.2021 «Про затвердження тарифів на проїзд транспорту на територію ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ»», місячний розмір оплати за в`їзд та перебування авто на території підприємства становить 700,00 грн, а з квітня 2021 - 800 грн; місячний розмір оплати за договорами зберігання - 1 800,00 грн; щомісячна вартість зберігання у приміщеннях підприємства становить 1 800,00 грн. Відповідно до бухгалтерських довідок, вартість розміщення чотирьох автомобілів на території та в боксах підприємства становить 44 705,15 грн, вартість зберігання особистих речей головного інженера ОСОБА_1 становить 18 000,00 грн.

Актами службового розслідування № 1 від 30.04.2021, № 2 від 05.05.2021 та № 3 від 05.05.2021 вказано, що головний інженер ОСОБА_1 був безпосередньо задіяний в операціях з обігом і обліком готівкових коштів, одночасно з виконанням обов`язків головного інженера фактично виконував функції касира на підприємстві, пов`язані з обслуговуванням (прийняттям, зберіганням, передаванням) матеріальних цінностей, що є порушенням положень Постанови правління НБУ від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», чим в свою чергу заподіяно збитки для підприємства.

Відповідно до Договору № 295 від 21.12.2020, укладеного між ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» в особі в.о. директора Оленіча П.С. (замовник) та ТОВ «Центр управління відходами» в особі директора Возного О.І. (виконавець), та відповідних актів, позивачем були списані та передані на утилізацію обладнання стоматологічного кабінету, газонокосарки, снігоочищувальної машини, комп`ютерної техніки тощо (41 одиниця техніки). Докази про необхідність утилізації зазначеного обладнання, а також відповідне рішення суб`єкта управління, яким є Фонд державного майна України та погодженням органу приватизації, яким є Регіональне відділення Фонду державного майна України у місті Києві, у матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам Постанови КМУ № 1314 від 08.11.2007 «Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності».

Окрім того за результатами проведеної на підприємстві інвентаризації відповідно до Звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 16 березня 2021 року (станом на 31.12.2020) в порівнянні із Звіряльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів від 03 лютого 2020 року (станом на 31.12.2019) було виявлено нестачу наступних основних засобів:

- Комплект вбудованих меблів вартістю 32 115,59 грн, в т.ч. ПДВ, інвентарний номер 02282;

- Комплект вбудованих меблів вартістю 6 779,10 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 02361;

- Будиночок панельний вартістю 27 911,63 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 01637;

- Будиночок панельний вартістю 34 221,80 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 01636;

- Конференц-столик, бук вартістю 960,00 грн, в т.ч. ПДВ, інв. № 00168;

- 2 комплекти меблів вартістю 19 387,50 грн, інвентаризаційний номер 02375 та вартістю 19 387,50 грн, інвентаризаційний номер 02376.

Відповідно до п. 10.7.33 Статуту ДП «ДПІ «ДІПРОВЕРФ» до виключної компетенції Суб`єкта управління Підприємством відповідно до покладених на нього завдань належить, в тому числі, погодження призначення та звільнення (крім випадків звільнення працівника за власним бажанням або за згодою сторін) директором Підприємства керівників та їх заступників дочірніх підприємств, філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, в тому числі заступників (в т.ч. першого) директора Підприємства, головного бухгалтера, начальника юридичного відділу/управління/департаменту, керівників виробничих структурних підрозділів та функціональних структурних підрозділів Підприємства.

Серед перелічених посад, призначення на які потребує погодження Суб`єкта управління, посада головного інженера, яку обіймав позивач на день звільнення, не зазначена. Відтак погодження звільнення позивача з Суб`єктом управління не було необхідним для відповідача.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992, при установленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівником розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень, ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Також, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-100цс16 та Верховного Суду у справі № 686/8041/17 від 20.06.2019, правовий аналіз п. 2. ч. 1 ст. 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

На підставі вищезазначеного судом вбачається, що відповідачем повністю дотримано вимог трудового законодавства відносно звільнення позивача з посади.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не знайшли свого доведення та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст. 24, 41 КЗпП України, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційному суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2021 року.

Суддя,- Белоконна І.В.