Рішення № 101534903, 01.12.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3115/21

2-а/703/28/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Гордієнко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив:

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: скасувати постанову серії БАВ №035914 від 20 вересня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень; стягнути з відповідача на нього користь понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2021 року інспектором СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Литвином С.В. винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.6 ст.121 КПпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, за те, що позивач керував автомобілем «Ford Mondeo E220», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Сміла по вул. О.Вишні без одного переднього номерного знака, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України. Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним, а постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Так, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу його вини у вчиненні правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування полії на нагрудну камеру поліцейського, а також не визначено, яким чином інспектор дійшов висновку про відсутність одного переднього номерного знаку. Позивач вказує, що він дійсно керував вказаним автомобілем в м. Сміла до відділення №1 Нової пошти. При виїзді обидва номерні знаки були присутні. Про відсутність переднього номерного знаку позивач дізнався після того, як його зупинили працівники поліції, а тому вважає, що в його діях не може бути складу адміністративного правопорушення через відсутність вини, яка, згідно ст.9 КУпАП, є обов`язковою умовою для визнання події адміністративним правопорушенням та притягнення до відповідальності. Жодної такої дії він не вчиняв і не міг знати про втрату номерного знаку. Разом з ним в автомобілі перебував його брат ОСОБА_2 , якому відомі всі обставини справи, а також він може підтвердити наявність обох номерних знаків на момент початку руху. Крім того, під час розгляду справи на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, внаслідок чого порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, та призвело до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення. З врахуванням викладеного, позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 27 вересня 2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу право на подання до суду протягом п`ятнадцятиденного строку з дня отримання копії ухвали відзиву на позовну заяву з всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та що копія даного відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду, докази про що повинні бути приєднані до відзиву.

У встановлений судом строк, 02 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника ГУНП в Черкаській області на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню. Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 20 вересня 2021 року серії БАВ №035914 позивача, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, позивач в м. Сміла по вул. О.Вишні керував автомобілем «Ford Mondeo E220», номерний знак НОМЕР_1 , без одного номерного знака, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, відповідач постановив визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП. При цьому, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, а саме записи технічних приладів та засобів, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення. На підтвердження вказаного факту наявний фотознімок, зроблений інспектором СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Литвином С.В. автомобіля «Ford Mondeo E220», номерний знак НОМЕР_1 , на якому чітко видно номерний знак встановлений на задньому бампері транспортного засобу та фотознімок переднього бамперу вказаного транспортного засобу з відсутнім номерним знаком. З врахуванням викладено відповідач вважає, що позовні вимог є необґрунтованими, а позовна вимог про скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення серії БАВ №035914 від 20 вересня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач керував вказаним транспортним знаком без одного переднього номерного знака, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України, а ГУНП в Черкаській області, як суб`єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП. Встановлені обставини свідчать про наявність в діянні ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, в зв`язку з чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

До вказаного відзиву відповідачем додано фотознімки транспортного засобу.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача ГУНП в Черкаській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч.3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З врахуванням положень ч.3 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе судовий розгляд адміністративної справи проводити без участі сторін та фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку,

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.2, 4 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, передбачені ч.6 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою поліцейського СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Литвин С.В. серії БАВ №035914 від 20 вересня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 - позивача у справі, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, за те, що 20 вересня 2021 року о 17 годині 00 хвилин в м. Сміла по вул. О.Вишні, 7, керував автомобілем «Ford Mondeo E220», номерний знак НОМЕР_1 , без одного переднього державного номерного знаку, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України.

Відповідно до ч.6 ст.121 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає в разі керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Згідно п.2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Національний Стандарт України Дорожній транспорт знаки номерні транспортних засобів загальні вимоги Правила застосування ДСТУ 4278:2012 (який діяв на час вчинення правопорушення) установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування державних номерних знаків для: транспортних засобів усіх типів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та які підлягають державній реєстрації і обліку: автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів; транспортних засобів Збройних сил України; транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.

Так, відповідно до розділу 4 зазначеного стандарту кількість знаків на ДТЗ (дорожніх транспортних засобах) повинна становити, зокрема, на автотранспорті - два знаки.

Знаки на транспортні засоби встановлюються в передбачених конструкцією місцях, вказаних підприємством-виробником.

Відповідно до положень ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження позиції відповідача до відзиву на позовну заяву приєднано два фотознімки, які, як стверджує представник відповідача, підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначеного в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, вимоги зазначеної норми Закону встановлюють імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного запису, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатись належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16.

Разом з тим, у постанові серії БАВ №035914 від 20 вересня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відсутні докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому, графа постанови: «до постанови додаються …» - інспектором не заповнена, а проставлено прочерк, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що фотознімки, які додані до відзиву представника відповідача на позовну заяву, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.

Також суд звертає увагу, що з наданих відповідачем фотознімків неможливо встановити конкретну дату проведення фотографування транспортного засобу, який на них зображений, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що вони були зроблені саме 20 вересня 2021 року.

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися виключно на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу, на підставі якого поліцейський прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, суд приходить до висновку, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови, всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів не здійснено.

Крім того, як стверджує позивач у своїй позовній заяві, розпочинаючи рух на автомобілі обидва номерні знаки були присутні та про їх відсутність переднього номерного знаку позивач дізнався після того, як його зупинили працівники поліції.

Вищевказані доводи позивача ОСОБА_1 відповідачем не спростовані, при цьому будь-яких доказів, які свідчать про перевірку таких доводів позивача, зокрема, огляду кріплення переднього номерного знаку, під час якого встановлено можливість або неможливість втрати номерного знаку під час руху автомобіля, відповідачем не надано.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ПДР України. Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяннями, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень відповідачами не надано, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення працівником поліції допущено порушення прав позивача, а саме не надано належних та допустимих доказів правомірності постанови, суддя приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП є неправомірною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, закриттю, що буде відповідати повному та належному захисту прав позивача, який здійснений, відповідно до імперативних приписів ст.286 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 454 гривні 00 копійок.

Керуючись ст.8, 9, 62 Конституції України, ст.9, 222, 245, 251, 280 КУпАП, ст.77, 139, 205, 229, 241-246, 255, 286, 288 КАС України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАВ №035914 від 20 вересня 2021 року поліцейського СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Литвина Сергія Вікторовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Черкаській області, адреса: 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління національної поліції у Черкаській області, адреса: 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667.

Головуючий Т.В. Ігнатенко