Ухвала суду № 101533128, 30.11.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22447/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Семенюк Ю.О.

з участю представника боржника Протопович А.Р.

державного виконавця Адамчо В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне скаргу ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), заінтересована особа Філія Рівненського обласного управління Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» про скасування постанови про арешт коштів боржника, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про скасування постанови про арешт коштів боржника, в якій просить: скасувати постанову ВП №60958812 від 07.05.2020 року про арешт коштів боржника.

В обґрунтування скарги покликається на те, що старшим державним виконавцем Рівненського МВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Адамчо В.С. винесено постанову від 07.05.2020 року про арешт коштів боржника у ВП №60958812. Постановою ВП №60958812 від 22.09.2020 року про внесення змін до постанови від 07.05.2020 року про арешт коштів боржника у ВП №60958812 внесено зміни до пункту 1 частини "Постановляю" , а саме викладено у редакції: "Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів що надійшли та будуть надходити від Головного управління Пенсійного фонду України, з призначенням платежу "пенсія" та містяться на рахунку IВАN: НОМЕР_1 відкритий в філії - Рівненське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" накладення арешту та/ або звернення стягнення на який заборонено законом, та належить боржнику". Зазначає, що Пенсійний фонд проводить щомісячне вирахування коштів, з червня по листопад з ОСОБА_1 було вирахувано 5640,90 грн., залишок пенсії перераховувався до Рівненського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" такі кошти не підлягали арешту. Однак, Рівненське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заблокувало пенсійні кошти на пенсійному рахунку ОСОБА_1 в сумі 27091,46 грн. Зазначає, що накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що містяться на вказаному рахунку, призводить до порушення його конституційного права на пенсійне забезпечення.

У судовому засіданні представник боржника скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав в ній наведених.

Державний виконавець Адамчо В.С. в судовому засіданні вимоги скарги не визнав повністю, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши боржника, державного виконавця, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, міжнародних договорів.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, йогозначення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року зазначив № 25рп/2009, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

У матеріалах справи наявна довідка Рівненського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"від 01.04.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 має в філії Рівненське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відкритий рахунок № НОМЕР_1 для отримання пенсій. Станом на 01.04.2021 року залишок коштів по рахунку 27091,46 грн. (а.с.8)

07 травня 2020 року накладено арешт на вказаний рахунок згідно з постановою старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Адамчо В.С. від 07 травня 2020 року ВП № 60958812 (а.с. 6).

Матеріали справи не містять доказів того, що на зазначеному рахунку ОСОБА_1 є інші кошти.

Суд встановивши, що накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує пенсію, поставило його у скрутне матеріальне становище, даних про наявність у ОСОБА_1 інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 .

Таким чином, скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статями 260,353,354,451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про арешт коштів боржника задовольнити частково.

Постанову старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Адамчо В.С. від 07 травня 2020 року ВП № 60958812 в частині накладення арешту на грошові кошти (пенсію), що надходять на рахунок IВАN: НОМЕР_1 , відкритий у філії Рівненське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 визнати неправомірною.

Зобов`язати старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Адамчо В.С. зняти арешт з грошових коштів, які є пенсією, що надходять на рахунок IВАN: НОМЕР_1 , відкритий у філії Рівненське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.О. Гордійчук