Рішення № 101531541, 01.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Київ № 640/26275/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпро зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно листа Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.10.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».Відмова мотивована тим, що період роботи з 10.07.1992 по 26.08.1997 не може бути зарахований до стажу роботи за списком № 2, оскільки відсутні первинні документи. За умови надання первинних документів до пільгового стажу можуть бути зараховані періоди роботи з 23.01.2004 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 17.02.2008 та з 19.05.2008 по 26.05.2011, складатиме 7 років 1 місяць 4 дні. Оскільки відсутній необхідний стаж роботи за списком № 2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно заяви від 02.07.2019 ОСОБА_1 відмовлено. Позивач із законністю відмови в призначенні пенсії не погоджується, вважає її незаконною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/26275/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 28.12.2020 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в тексті якої останній просить суд визнати дії відповідача щодо надсилання процесуальних документів на адресу, де в позивача існують труднощі з отриманням поштових відправлень замість зазначеної адреси для листування, зловживанням процесуальними правами та застосувати процесуальний примус відповідно до частини першої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України у вигляді попередження або штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача про застосування до відповідача заходів щодо зловживання процесуальними правами відмовлено.

У поданому до суду відзиві відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків та їх номери, куди включається цей період, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Атестація робочого місяця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Відповідно до пункту 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, зазначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.Відповідно наданих до заяви документів період роботи з 10.07.1992 по 26.08.1997 не може бути зарахований до стажу роботи за списком № 2, оскільки відсутні первинні документи. За умови надання первинних документів до пільгового стажу можуть бути зараховані період роботи з 23.01.2004 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 17.02.2008 та з 19.05.2008 по 26.05.2011, що складатиме 7 років 1 місяць 4 дні. Відповідно до наданих до заяви документів страховий стаж складає 32 роки 1 місяць 7 днів.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій він зазначив, що згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Право на призначення пенсії позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачено п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пільговий стаж Позивача становить 20 років 6 місяців 28 днів, загальний стаж - 32 роки 0 місяців 23 днів, оскільки професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) в спірний період була передбачена у всіх списках № 2. Таким чином, стаж позивача на роботі із шкідливими і важкими умовами праці склав більше ніж в 1,5 раза (20 років 6 місяців) від необхідного мінімуму (12 років 6 місяців) для отримання Позивачем пенсії на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. На цих посадах Позивач працював з 10.07.1992 по 26.08.1997 рр., з 23.01.2004 по 31.03.2007 рр., і по теперішній час. Відповідно, не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до пільгового стажу Позивачу періодів: з 10.07.1992 по 26.08.1997, з 23.01.2004 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 17.02.2008 та з 19.05.2008 по 26.05.2011 є необгрунтованим, незаконним та таким, що порушує право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 02.07.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм рішенням, оформленим у вигляді листа від 13.10.2020, зазначив, що підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 не має.

При цьому, органом пенсійного фонду зазначено, що за умови надання первинних документів до пільгового стажу можуть бути зараховані період роботи з 23.01.2004 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 17.02.2008 та з 19.05.2008 по 26.05.2011, що складатиме 7 років 1 місяць 4 дні. Відповідно до наданих до заяви документів страховий стаж складає 32 роки 1 місяць 7 днів.

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 1 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Законом №1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п 2) частини другої статті 114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

Згідно підпункту 1 та 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

За вимогами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Аналогічні положення закріплено в Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06.12.2015 у справі №686/19687/14а.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слугувала неможливість зарахування до стажу роботи за списком № 2 з 10.07.1992 по 26.08.1997 не може бути зарахований до стажу роботи за списком № 2, оскільки відсутні первинні документи. При цьому відповідач зазначив, що за умови надання первинних документів до пільгового стажу можуть бути зараховані періоди роботи з 23.01.2004 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 17.02.2008 та з 19.05.2008 по 26.05.2011, що складатиме 7 років 1 місяць 4 дні.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до записів трудової книжки позивача з 10.07.1992 по 26.08.1997 року позивач працював на посадах: електрогазозварника 3 розряду; електрозварника 4 розряду у КП «ЦОС Шевченківського району».

В період з 26 січня 1991 року по 11 березня 1994 року на підставі постанови Верховної Ради України 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався "Список №2 производств, работ, профессий, должностей и показателей на подземных работах, на работах с особо вредными и особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях", затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.

В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

З 16 січня 2003 року по 24 червня 2016 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

З 24 червня 2016 року Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Згідно з пунктом 10 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України №01-3/406-02-2 від 10.05.94 «Про порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», якщо в Списках № 1 і 2 передбачені слюсарі, електрики, електрослюсарі і електромонтери без зазначення характеру виконуваної ними роботи, то вони користуються правом на пільгову пенсію незалежно від того, зайняті вони ремонтом чи обслуговуванням устаткування в даному виробництві.

Суд зазначає, що вказані посади позивача віднесені до Списку № 2 згідно Списків виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що означені посади позивача дають йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви надані наступні документи, а саме: копія трудової книжки; копія довідки від 06.08.2020 № 08-П; копія довідки від 06.08.2020 № 07-П; копія довідки від 06.07.2020 № 31/07; копія довідки від 06.07.2020 № 30/07; копія Інформаційної довідки від 06.07.2020 № 511/вих.; копія Наказу № 22 від 18.04.2018 р.; копія Наказу № 38 від 18.05.2013 р.; Висновок № 15-2243 від 05.12.2012 р.;Висновок № 15-2242 від 05.12.2012 р.; копія Наказу № 144 від 27.05.2011 р.; копія Наказу № 113 від 27.05.2011 р., копія Колективного договору на 2010-2012 роки.; копія Наказу № 136 від 19.05.2008 р.; копія Протоколу № 1 від 25 квітня 2008 р. засідання комісії по проведенню атестації робочих місць; копія Наказу № 63 від 20.02.2008 р.; копія Колективного договору на 2007-2009 роки; копія Наказу № 12 від 01.04.2007 р.; копія Наказу № 84 від 18.02.2003 р.; копія Протоколу від 29.01.2003 р. засідання комісії по проведенню атестації робочих місць; копія Карти умов праці на2003 рік; копія Фотографії робочого дня; копія Наказу № 463 від 14.11.2002 р.; копія Наказу № 44 від 05.04.1999 р.; копія Карти умов праці на 1999 р.; копія Наказу від 11.05.1998 р. № 59 р.

Суд звертає увагу відповідача на те, що надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, а тому записів, наявних в трудовій книжці достатньо для зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача за умови виконання останнім робіт, передбачених списком №2.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що позивачем не надано до заяви про призначення пенсії довідки про вперше проведену атестацію робочого місця за умовами праці та первинні документи, суд зазначає, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших підтверджуючих трудовий стаж документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки та уточнюючих довідок.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні бути виконані чітко, акуратно, відповідними чорнилами. Запис у трудовій книжці про звільнення завіряється печаткою і підписом. Записи повинні відповідати оригіналам наказів або розпоряджень та мати чітке формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексу законів про працю.

При прийнятті документів для призначення пенсії органом Пенсійного фонду звертається особлива увага як на записи періодів роботи, так і на підстави їх проведення, тобто наявність номерів наказів, дат їх видачі. Крім цього, до уваги береться правильність записів прізвища, ім`я та по батькові й їхня подальша зміна. Якщо в трудовій книжці є виправлення, то вони мають бути завіреними в установленому порядку. Відсутність номера та дати видачі наказу про прийняття (звільнення) з роботи, переведення на іншу роботу (особливо це стосується посад, які дають право на пільгову пенсію) або ж виправлення в цих записах, проведених в невстановленому порядку, є підставою для відмови в зарахуванні відповідних періодів до стажу.

У постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний суд зазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний фонду України не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжні можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком за Списком 21 не врахував всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначення пенсії на пільгових умовах, таким чином, останній діяв не у спосіб передбачений нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підлягають задоволенню.

При цьому, беручи до уваги, що відповідні повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційними повноваженнями, суд враховує положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеної у рішенні по справі «Олссон проти Швеції» («Olsson v. Sweden») від 24.03.1988.

При вирішенні вказаної справи ЄСПЛ прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia пунктом 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно пункту 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також ЄСПЛ вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно, оскільки інших, крім тих, що були наведені вище і визнані судом протиправними, підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії відповідачем наведено не було, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд повідомляє таке.

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що Пленум Вищого адміністративного суду України у своїй постанові №3 від 13.03.2017 наголошував, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це лише прерогатива суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З приводу стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 840, 80 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368)призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.