Рішення № 101531297, 29.11.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2602/21

Рядок статзвіту № 79

29 листопада 2021 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 14.05.2019 року був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» на підставі наказу №814-к від 13.05.2021 року. Був звільнений з роботи 30.01.2020 року на підставі наказу №288-к від 30.01.2020 року. За час роботи позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 55728,59 грн., але на момент звільнення повного розрахунку з позивачем проведено не було. Останній раз позивач отримував заробітну плату у вересні 2019 року. Фактично позивачу було виплачено заробітну плату у розмірі 28930,91 грн. Загальна сума заборгованості відповідача по заробітній платі складає 28215,86 грн. Просить стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 28215,86 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28000 грн. та судовий збір.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що він не перший звільнений відповідачем працівник з яким не розрахувались при звільненні. Просить позов задоволити, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач не забезпечив явку повноваженого представника в судове засідання, про дату і час судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, право на подання відзиву на позов не скористався.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_3 показав, що також працював з позивач у ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» був як і позивач звільнений з роботи 30.01.2020 і з ним також не провели повний розрахунок. Також показав, що був присутнім під час часткового розрахунку відповідача з позивачем, оскільки заробітна плата їм виплачувалась відповідачем готівкою, зо що вони розписувались у відомості. Як з ним, так і з позивачем, відповідач розрахувався не повністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що також працював у ТОВ «Північно-Український будівельний альянс» і був як позивач звільнений з роботи 30.01.2020, з ним також не провели повний розрахунок при звільненні і що заробітна плата їм виплачувалась готівкою під розпис у відомості.

Відповідно до ч.4 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних, доказів та постановити заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 на підставі наказу №814-к від 13.05.2019 з 14 травня 2019 року був прийнятий монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс», що підтверджується записом №1 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом №288-к від 30 січня 2020 року позивача звільнено із з роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП, що підтверджується записом №2 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Із виписки Пенсійного фонду України від 07.09.2020 року, виданої ОСОБА_1 , останньому за період роботи з травня 2019 по січень 2020 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Північно-Український будівельний альянс» була нарахована заробітна плата у розмірі 57146,77 грн.

Позивач стверджує, що з жовтня місяця 2019 року йому не було виплачено заробітної плати, що підтверджується також поясненнями свідків, та не спростовано відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до вимог частини 1 ст.115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Так, нарахована, але не виплачена позивачу заробітна плати за жовтень 2019 року по січень 2020 року становить: 6240 грн. за жовтень 2019, 6240 грн. за листопад 2019 року, 6240 грн. за грудень 2019 року та 9495 грн. за січень 2020 року, а всього на загальну суму 28215,86 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд враховує наступне.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність і метою такого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Проте, суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, однак має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі №234/7936/14-ц (провадження №6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі №759/7662/15-ц (провадження №6-1185цс16).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законом не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі, однак за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), відступаючи від висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку, зазначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, судом встановлено, що у день звільнення позивача повний розрахунок роботодавцем не проведений, кошти не виплачені, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.

Розрахунок середнього заробітку проводиться у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі – Порядок).

Абзацом третім пункту 2 вказаного Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абзацу першого пункту 8 Порядку, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.

Так розмір середньоденної заробітної плати позивача за два останні місяці становить: 6240 грн. (заробітна плата за грудень 2019 року) + 9495,86 грн. (заробітна плата за січень 2020 року) = 21786,14 грн. х 41 (кількість робочих днів за грудень 2019 - січень 2020) = 383,80 грн.

Кількість робочих днів по дату ухвалення судом рішення – по 29.11.2021 – 456 днів.

Відтак, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні становить: 383,80 грн. х 456 = 175012,80 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28000 грн, тобто фактично особисто визначає вказаний розмір як компенсацію за таку затримку.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Сума невиплачених коштів роботодавцем є значно меншою, ніж дійсна сума середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних сум при звільненні.

З огляду на очевидну не співмірність заявленої нарахованої суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості з виплати заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача, який звернувся до суду лише 23.09.2021, то суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 28000,00 грн.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, яку визначив сам позивач.

Відтак, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28000 грн підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 908 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За позовною вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. і з відповідача в дохід Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 142, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно- Український будівельний альянс" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 28215 (двадцять вісім тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 86 коп. за період роботи з 01 жовтня 2019 року по 30 січня 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно- Український будівельний альянс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28000,00 (двадцять вісім тисяч) грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно- Український будівельний альянс" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн., який сплачений ним при подачі позову до суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно- Український будівельний альянс" на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно- Український будівельний альянс" (м.Київ, вул.Горького (Антоновича) 131), код ЄДРПОУ 35129952.

Повне рішення складено

01 грудня 2021 року

СуддяЛ. А. Грипіч