Рішення № 101531193, 23.11.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.11.2021 Справа № 554/2568/20

Провадження № 2/554/768/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави

в складі головуючого судді Материнко М.О.,

за участю секретаря Тімофєєвої Я.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому уточнивши позовні вимоги просив стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивача завдану йому матеріальну шкоду в сумі 174083 грн.; завдану йому моральну шкоду в сумі 94460 грн., а також витрати пов`язані із залученням експерта в сумі 4903,20 грн. та судовий збір в сумі 1480, 80 грн.

На обґрунтування вимог позивач вказав, що 17.03.2017 року, близько 18 год. 46 хв. керуючи власним автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 22 кілометрі автомобільної дороги Р-42 сполученням Лубни – Миргород – Опішня здійснив роз`їзд із зустрічним автомобілем та в цей час відчув сильний удар в передню - ліву частину керованого ним автомобіля, у результаті чого автомобіль різко повернуло на зустрічну смугу руху, та перекинуло у кювет.

Позивач вказує, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є неналежне утримання філією відповідача «Миргородський райавтодор» який не є самостійною юридичною особою, ділянки автомобільної дороги Р-42 сполученням Лубни – Миргород – Опішня на 22 кілометрі. Що проявилося у не своєчасній ліквідації пучини та шматків асфальтобетону, які в момент пригоди знаходилися на проїзній частині, що не відповідало вимогам ДСТУ 3587-97 п. 3 та спричинило пошкодження належного позивачу автомобіля.

В наслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав значної кількості механічних пошкоджень та руйнацій, вартість відновлювального ремонту якого складає 174083 грн., що підтверджується висновком експертів за результатами проведення комплексної судової трасо логічної та авто товарознавчої експертизи від 24.12.2020 року.

Таким чином, оскільки свої обов`язки по ремонту та експлуатації автомобільної дороги відповідач не виконав належним чином, то завдана позивачу шкода у результаті ДТП підлягає стягненню саме з ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», так як саме його бездіяльність знаходиться у прямому причинному зв`язку з подією ДТП і її наслідками у виді заподіяння позивачу шкоди.

Разом з цим, позивач вказує, що як в момент ДТП, після нього, так і на даний час через пошкодження його автомобіля, він зазнав та продовжує зазнавати сильних душевних страждань. Сам факт пошкодження його автомобіля тривалий час негативно впливає на емоційний стан позивача і додав йому зайвих витрат, пов`язаних з транспортуванням пошкодженого автомобіля з місця ДТП та його зберіганням, тому вважає, що заявлена ним сума стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди відповідає принципу розумності та справедливості.

27.03.2020 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено її до підготовчого розгляду.

Відповідач ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що дана ДТП сталася не з вини відповідача. Причино – наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженням автомобіля позивача відсутній, розмір матеріальної та моральної шкоди, що заявлений позивачем не підтверджений жодним належним та допустимим доказом, а є лише суб`єктивним припущенням позивача.

Крім цього, представник відповідача заперечує про висновку експертів та вказує, що він був одержаний з порушенням порядку, який встановлений законом та є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, де підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, надав письмовий відзив та заперечення щодо задоволення позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Суд, дослідивши матеріали даної справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2017 року близько 18 год. 46 хв. позивач керуючи власним автомобілем «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 22 кілометрі автомобільної дороги Р-42 сполученням Лубни – Миргород – Опішня здійснив роз`їзд із зустрічним автомобілем та в цей час відчув сильний удар в передню - ліву частину керованого ним автомобіля, у результаті чого автомобіль різко повернуло на зустрічну смугу руху, та перекинуло у кювет.

03.04.2017 року працівниками поліції відносно заступника начальника філії «Миргородського райавтодор» ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 174788 за ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, зокрема не ліквідовано пучину та шматки асфальтобетону, що знаходяться на проїжджій частині, що не відповідало вимогам ДСТУ 3587-97 п. 3.1 та спричинило пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи постановою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.06.2017 року закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 в зв`язку з відсутністю в його діях складу вищевказаного правопорушення.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 15.08.2017 року постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.06.2017 року скасовано та постановлено нову якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 140 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з висновком експертів Київського науково – дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи від 24.12.2020 року встановлено, що на автомобілі «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , наявні механічні пошкодження аварійного характеру утворення. Дані пошкодження характерні для перекидання автомобіля в процесі руху, ковзання по твердій шорсткій та по м`якій поверхням, а також контактування з об`єктом по типу дерева або стовпа. Пошкодження нижнього металевого захисту двигуна на даному автомобілі характерні для наїзду автомобіля на твердий об`єкт з шорсткою поверхнею. Повний розмір матеріального збитку завданого власнику вищевказаного автомобіля складає 174083,63 грн.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті16 Закону України "Про дорожній рух"визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану; автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про дорожній рух"до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1ст. 24 Закону України "Про дорожній рух"власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У відповідності до положень пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 року № 198, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані,зокрема, своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух, вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху, відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно п. 38 Правил, основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об`єктів у цілому ДСТУ 3587.

За змістом 3 розділу ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватись у справному стані та забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь-яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості. У зимовий період належний стан дорожнього покриття та зимове утримання визначається шляхом своєчасного виконання робіт по боротьбі з зимовою слизькістю з моменту її виявлення до повної ліквідації відповідно до вимог ДСТУ-3587.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

За правилами ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В силу ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності судом встановлено, що ділянка дороги, на якій сталася 17.03.2017 року дорожньо-транспортна пригода та належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження, - км 22 автомобільної дороги загального користування державного значення Р-42 сполученням Лубни – Миргород – Опішня, перебуває на експлуатаційному утриманні у відповідача - Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Відтак, останній в силу вимог Законів України «Про дорожній рух» та «;Про автомобільні дороги України» несе відповідальність за утримання автомобільних доріг в безпечному стані; термінове усунення пошкоджень на автодорогах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Суд вважає, що виходячи з встановлених у справі обставин, неналежне утримання та ремонт автомобільних доріг ДП «Полтавський облавтодор`ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП і пошкодженням автомобіля, тому відшкодування шкоди має здійснюватись саме цією юридичною особою.

Також, судом встановлено, що зазначений вище елемент дорожньої інфраструктури станом на 17.03.2017 року не відповідав вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», оскільки в даному випадку, водій автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 не був попереджений про наявність пучини та шматків асфальтобетону, які частково займали ліву смугу руху вищевказаної автомобільної дороги на 22 км., внаслідок чого учасник дорожнього руху не мав технічної можливості завчасно прийняти відповідні прийоми керування, щоб мати можливість проїхати дану ділянку дороги не створюючи небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, у зв`язку із чим, з технічної точки зору, організація дорожнього руху не забезпечувала безпеку руху транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Вказані невідповідності вимогам ДСТУ 3587-97 підтверджуються: актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 17.03.2017 року. складеного начальником СРПП № 3 Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області та протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 174788 від 03.04.2017 року.

Також суд зазначає, що матеріали цивільної справи не містять належних доказів наявності винних дій позивача у порушенні вимог Правил дорожнього руху України та настанні 17.03.2017 року дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, відповідного судового рішення; не надано таких доказів і відповідачами в розпорядження суду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За змістом положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

Разом з тим, така шкода повинна визначатися відповідно до Методики товарознавчої експертизи оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1335/5/1159 від 24.07.2009р.).

Відповідно до п. 1.4. вказаної Методики, вона застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з висновком експертів Київського науково – дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової трасологічної та автотоварознавчої експертизи від 24.12.2020 року встановлено, що на автомобілі «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , наявні механічні пошкодження аварійного характеру утворення. Дані пошкодження характерні для перекидання автомобіля в процесі руху, ковзання по твердій шорсткій та по м`якій поверхням, а також контактування з об`єктом по типу дерева або стовпа. Пошкодження нижнього металевого захисту двигуна на даному автомобілі характерні для наїзду автомобіля на твердий об`єкт з шорсткою поверхнею. Повний розмір матеріального збитку завданого власнику вищевказаного автомобіля складає 174083,63 грн.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».

Отже, оцінка та висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу здійснено повноважною на це особою, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому сумнівів у суду не викликає.

Слід зазначити, що іншого розрахунку відповідачами в розпорядження суду не надано, клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи останніми не заявлялося.

Відтак, суд приймає як належний та допустимий доказ в обґрунтування розміру завданого матеріального збитку висновок експертного дослідження № 19164/20-52/19165/20-54 від 24.12.2020 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність винних дій ДП «Полтавський облавтодор`ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», які призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди 17.03.2017 року, та як наслідок наявність підстав для цивільної відповідальності ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за спричинення матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 та стягнення на його користь з відповідача, завданої майнової шкоди в сумі 174083 гривень.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України впостанові № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, завданих фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб, врахуванню підлягає тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, характер та обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат.

Пунктом 9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в т.ч. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 94460 гривень посилається на сильні душевні страждання отримані у наслідок пошкодження його автомобіля за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Проте, суд вважає розмір шкоди, вказаний позивачем, завищеним, та зазначає, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд оцінює моральну шкоду, завдану позивачу у розмірі 10000 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та відмову йому у стягненні моральної шкоди в розмірі 94460 гривень.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та оцінені на предмет їх належності, допустимості та достовірності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та їх часткове задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з виконанням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та визначено судом, при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 1840,80 гривень. Суд, враховуючи, що позов задоволено частково, вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1261,84 гривень.

Також, на користь ОСОБА_1 підлягають поверненню судові витрати пов`язані із залученням експерта в сумі 4903,20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.1166,1167,1192 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 , завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 174083 гривень.

Стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 , завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1261,84 грн. та витрати пов`язані із залученням експерта в сумі 4903,20 гривень.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - ДП «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», адреса м. Полтава, вул. В. Чорновола, 22А, код ЄДРПОУ 32017261.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 30.11.2021 року.

Суддя М.О. Материнко