Рішення № 101530836, 01.12.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/1839/21

Провадження №2-а/430/69/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала Корольчук Анастасії Вадимівни ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області із позовною заявою, уточненою 08.09.2021 року, до поліцейського капрала Корольчук А.В. ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області про оскарження постанови серії ЕАО №4672149 від 22.08.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 22.08.2021 року відносно нього поліцейським капралом поліції Корольчук А.В. ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області складено постанову серії Е-АО №4672149 та накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що ОСОБА_1 , на транспортному засобі DACIA LOGAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійсним зупинку транспортного засобу ближче ніж 10 м. від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху. З вказаною постаново позивач не згоден, вважає її безпідставною та такою, що винесена з істотними порушеннями його прав та не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Позивач зазначає, що оскаржувану постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов, на думку позивача, він не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Позивач зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення вирішив: «Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. При цьому у мотивувальній частині Рішення Конституційний Суд спеціально зауважив: «Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.» Таким чином, той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності, - прямо визнаний Конституційним Судом України, рішення якого є обов`язковим до виконання на усій території України. Цей висновок не може бути скасовано. Крім того позивач зазначив, що відповідачем не було проведено підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 278 КУпАП України. Між тим, ряд дій, які повинні бути проведені під час такої підготовки, також є спрямованими на дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На думку позивача, нескладання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало йому можливості висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніяких пояснень відповідачем у нього не відбиралося, в оскаржуваній постанові пояснення позивача або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені. Таки чином, позивач не зміг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури. Позивач наголошує, що грубі порушення вимог ст. 268 КпАП України щодо позивача при винесенні оскаржуваної постанови є очевидними. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо. За таких умов постанову слід визнати такою, що винесена без достатніх доказів.

Обвинувачення, не підтверджене належними та допустимим доказами взагалі, має бути визнано таким, що ґрунтується на припущеннях. А відтак, позивач вважає, що постанова, винесена щодо нього, є незаконною та не відповідає обставинам справи.

У відповідності до ст. 124 Конституції України: «Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.» Таким чином, винесення рішення з питання наявності або відсутності складу правопорушення, вини конкретної особи, тощо, може здійснюватися тільки судом. Винесення такого рішення будь-якою іншою службовою особою є привласненням функції правосуддя. При цьому, відповідно до ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.» Аналогічна норма міститься й у ч. 3 ст. 6 КАС України. У відповідності до ч. 4 ст. 7 КАС України: «Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.» Очевидно, що тлумачення на користь особи у разі сумнівів щодо доведеності її вини, як передбачено ст. 62 Конституції України і, як вказано у Рішенні Конституційного Суду України N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року, цей принцип розповсюджується і на справи про адміністративні правопорушення, стосується й суперечності між собою різних правових норм, що стосуються процесу доведення вини особи. Первинним у цьому має бути саме дотримання прав особи, і взагалі принципу верховенства права, у відповідності до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України. За таких умов, навіть, якщо судом буде визнано, що дії відповідача формально відповідали ст. ст. 222, 258 КУпАП України, це не може бути підставою для ігнорування порушень зазначених прав та гарантій, а також прямого порушення ч. 1 ст. 276 КУпАП України з урахуванням її тлумачення Конституційним Судом України. Більше того, у такому випадку є підстави для того, щоб суд прийшов до висновку про невідповідність зазначених норм вимогам наведених вище статей Конституції України, із наслідками, передбаченими ч. 4 ст.7 КАС України.

Таким чином, у зв`язку з вищевказаним позивач й звернувся до суду з цим позовом, в якому просив скасувати постанову серії Е-АО №4672149 від 22.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Від відповідача поліцейського капрала поліції Корольчук А.В. ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим, тому відповідач повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до частини 1 ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції України. Згідно частини 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті (протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції), уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. Наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 було затверджено «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Відповідно до п. 4 розділу І вищевказаної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124- 1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу III Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121. статтями 1211. 1212, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122. частиною першою статті 123. статтею 1241. статтями 125. 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128. 129, статтею 1321, частинами шостою і одинадцятою статті 1331, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 1521 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно п. 9 розділу III зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Слід зазначити, що викладенні позивачем в позовній заяві твердження щодо недотримання процедури розгляду справи у зв`язку з тим, що йому було не надано безоплатну правову допомогу не відповідають дійсності. Позивачем не надано жодного доказу того, що він вимагав надання йому правової допомоги під час накладення на нього стягнення, або просив відкласти розгляд справи. Крім того, в оскаржуваній постанові міститься відмітка про роз`яснення позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відомостей про протилежне позивачем в постанові не зазначено. Крім цього, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно пункту 15.9.(г) ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. В свою чергу частиною 1 ст. 122 КУпАП визначено, що порушення правил зупинки, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу змісту постанови від 22.08.2021 року серії ЕАО №4672149, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вбачається, що 22.08.2021 року о 12:32 в Луганській області, Щастинського району, смт. Станиця Луганська, по вул. Лєрмонтова ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia Logan, д/н НОМЕР_1 та здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9.(г) ПДР України. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Факт скоєння позивачем вищевказаного правопорушення підтверджується відеозаписом боді камери «3055», яка 22.08.2021 року була видана поліцейському СРПП відділення поліції №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області капралу поліції Корольчук А. В. Також відповідач звернула увагу, що позивач в позовній заяві оскаржує постанову серії ЕАО №4672149 від 22.08.2021 року в частині адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та взагалі не висуває вимоги поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 289 КУпАП, що фактично свідчить про неможливість розгляду позовної заяви позивача. За таких обставин відповідач вважає, вона, під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , діяла виключно на підставі чинного законодавства та у спосіб встановлений нормативно-правовими актами.

Крім того, 24.09.2021 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на заперечення відповідача, в якій зазначив, що 22.08.2021 року інспектором відділу поліції №1 у Щастинському районі Луганської області капралом поліції Корольчук А.А. винесено відносно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України. У постанові відповідач зазначила, що ОСОБА_1 порушено п.15.9 г ПДР. На думку позивача, зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Твердження відповідача про те, що позивач зупинився ближче 10 метрів до пішохідного переходу - голослівне, оскільки належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від пішохідного переходу. ОСОБА_1 вимагав такого заміру, однак відповідач не надав до суду доказів такого заміру. Відтак, грубі порушення вимог КУпАП України щодо ОСОБА_1 при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем є очевидними, у зв`язку з чим останній наполягає на скасуванні оскаржуваної постанови, закритті справи про адміністративне порушення та стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Відповідач теж надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти позову заперечувала.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 22.08.2021 року о 12 год. 39 хв. поліцейський капрал поліції Корольчук А.В. ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області винесла постанову серії ЕАО №4672149 від 22.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 . Зі змісту постанови слідує, що 22.08.2021 року о 12 год. 32 хв. в смт. Станиця Луганська вул. Лермонтова водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом DACIA LOGAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче ніж 10 м. від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР - Порушення заборони зупинки на пішохідних переходах.

Копія постанови ОСОБА_1 отримана 22.08.2021 року, до суду позов надійшов шляхом формування в системі «Електронний суд 28.08.2021 року» та зареєстрований працівниками канцелярії суду 31.08.2021 року, тобто визначений строк для її скарження не порушений.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП розглядають органи внутрішніх справ.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Спірні правовідносини врегульовано положеннями Закону України №580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2011 року (далі - ПДР).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі (п. «г» п. 15.9 розділу 15 ПДР України).

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 122 КУпАП.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ від 02.07.2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Належним доказом порушення п. 15.9 г Правил дорожнього руху України, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі за №760/3696/16-а та від 18 липня 2019 року в справі за №216/5226/16-а.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження порушення позивачем п. 15.9 г ПДР України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, а саме - заміру відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, а відтак вина позивача не доведена.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, з урахуванням наведених обставин, суд вважає, що доводи позивача не були спростовані, будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем суду не надано, про факт вчинення адміністративного правопорушення свідчить лише постанова, яка фактично не містить в собі опису вчиненого правопорушення, а лише констатує факт порушення та відеозапис, з якого неможливо встановити відстань від транспортного засобу позивача та пішохідного переходу.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, замір відстані, фото, пояснення свідків тощо. Сам по собі опис адміністративного правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема і скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4672149 від 22.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Таким чином, враховуючи те, що ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області, де працює поліцейський капрал поліції Корольчук А.В. ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області, яка склала оскаржувану позивачем постанову, входить до складу Головного управління Національної поліції в Луганській області, то саме з вказаного органу на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України у розмірі 454 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції Корольчук Анастасії Вадимівни ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4672149 від 22.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Луганській області (ЄДРПОУ 40108845), місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , взятого на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Дьоміна