Ухвала суду № 101529099, 01.12.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2104/13-ц

Провадження № 6/192/66/21

У Х В А Л А

01 грудня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання – Корота Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересована особа ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БРАЙТ ІВЕСТМЕНТ» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу.

На обґрунтування заяви посилаються на те, що рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість за кредитним договором №8/2007/840-К/982-Н від 17 травня 2007 року в розмірі 1 021 457 грн. 68 коп.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі №192/2104/13-ц, виданому 30 травня 2014 року апеляційним судом Дніпропетровської області на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2014 року.

На даний час заявник є стягувачем заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-К/982-Н від 17 травня 2007 року, але пропущені раніше первісними кредиторами строки для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, унеможливлюють реалізацію ним своїх прав як стягувача. Оскільки заявник набув право вимоги лише 21 вересня 2021 року, тому залишає за собою право звернення до примусового виконання рішення суду. Враховуючи, що на даний момент строк пред`явлення виконавчого листа закінчився, а заборгованість боржниками не погашена, тому просили поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Представник заявника - ТОВ «БРАЙТ ІВЕСТМЕНТ», який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, надав заяву згідно якої просив проводити розгляд справи у його відсутність (а.с. 184).

Стягувач та боржники в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причину неявки суду не повідомили.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява про поновлення строку для пред`явлення його до виконання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2014 року задоволено позов ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 81-85).

На виконання даного рішення на підставі заяви позивача від 18 червня 2014 року було видано виконавчий лист (а.с. 88, 90).

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі №192/2104/13-ц, виданому 30 травня 2014 року апеляційним судом Дніпропетровської області на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2014 року. У задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу – відмовлено (а.с.177-179).

Заявник в якості причин поважності пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання посилається на те, що відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА», що свідчить про фактичну неможливість ПАТ «КБ «НАДРА» вчиняти дії щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Судом встановлено, що згідно копії виконавчого листа №192/2104/13-ц строк його пред`явлення до виконання сплив 21 травня 2015 року (а.с. 159), а відповідно до відмітки на звороті зазначено, що 30 квітня 2015 року на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчий лист був повернутий стягувачу.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України).

Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 24 цього Закону стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Частина 5 ст. 47 цього Закону встановлює, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону. Аналогічна норма міститься і в ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

Оскільки судом було встановлено, що 30 квітня 2015 року на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчий лист був повернутий стягувачу, тому строк пред`явлення до виконання даного виконавчого листа закінчився 30 квітня 2016 року (а.с.160).

Суд не приймає в якості поважних причин пропуску ПАТ «КБ «НАДРА» строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа прийняття постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА», оскільки вказане не завадило ПАТ «КБ «НАДРА» укласти Договір про відступлення права вимоги №GL48N718070_blank від 05 серпня 2020 року (а.с. 124-128), що було встановлено судом з досліджених матеріалів справи.

Таким чином, ПАТ «КБ «НАДРА» фактично протягом більше п`яти років не вчиняло будь-яких активних дій для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а заявник не обґрунтував, з яких причин ПАТ «КБ «НАДРА» як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом вказаного періоду та які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами, про стан виконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає, що підстави для визнання пропущеного строку поважними відсутні, а тому відсутні і підстави для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127, 247, 260, 433 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», заінтересована особа ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , у задоволенні заяві про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 01 грудня 2021 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина