Ухвала суду № 101529092, 01.12.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/738/21

Провадження № 1-м/192/3/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Короти Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Кіровоградській області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Дерев`янка Олега Васильовича, про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Смирнова А. В.,

представника Міністерства юстиції України в режимі відеоконференції – Дерев`янка О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року було задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України та визначено, що відповідальність за злочин, передбачений ч.3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, у вчиненні якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним вироком Ленінського районного суду м. Владикавказу РПО – Аланія від 04 вересня 2018 року, - передбачена ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України. Постановлено вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженим за ч.3 ст.15, ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Строк покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вироку Ленінського районного суду м.Владикавказу РПО – Аланія від 04 вересня 2018 року, постановлено обчислювати з 28 лютого 2018 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року вказану ухвалу суду першої інстанції було скасовано, і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду судом встановлено, що до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно вироку Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року, ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років, з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму. Зараховано строк перебування ОСОБА_1 під вартою згідно ч. 3 ст. 72 КК РФ з 28 лютого 2018 року по 04 вересня 2018 року в строк відбуття покарання. Строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно обчислювати з 28 лютого 2018 року. Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.

Відповідно до розпорядження про набрання вироку законної сили, вирок Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року набрав законної сили 12 жовтня 2018 року.

Згідно з довідкою начальника ФКУ «Виправна колонія № 1 ГУФСВП Росії по Ставропольському краю», засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 1 ГУФСВП Росії по Ставропольському краю», кінець відбуття строку покарання – 27 лютого 2028 року.

Останнє відоме місце проживання засудженого ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорту, наявної в матеріалах справи, станом на 09 жовтня 2015 року місцем реєстрації засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що після скасування ухвали судом апеляційної інстанції, заявник не подав клопотання в новій редакції, а тому суд не може приймати до уваги нові та додаткові пояснення представника заявника. Також вважав, що оскільки КК України не має такої санкції як позбавленні волі строком на 20 років, а ОСОБА_1 засуджений за статтею яка має саме таку санкцію, тому вказані невідповідності кримінального закону України та РФ свідчать про неможливість задоволення такого клопотання.

Представник Міністерства юстиції України просив клопотання задовольнити та привести вирок стосовно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України посилаючись на те, що всі умови для його передачі до України для відбування покарання виконані, а будь-які перешкоди – відсутні. Також вважав, що слід вважати дії ОСОБА_1 такими, що можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 307 КК України, а тому покарання слід визначати без конфіскації майна з урахуванням санкції вказаної частини.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання Міністерства юстиції України та матеріали, додані до нього, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 603 КПК України при розгляді клопотання суд не перевіряє фактичні обставини справи, встановлені вироком іноземної держави, та не вирішує питання про винуватість особи.

Згідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, компетентні органи держави при виконанні вироку визнають його з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави, замінюючи міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин.

Як з`ясовано з довідки начальника ФКУ «Виправна колонія № 1 ГУФСВП Росії по Ставропольському краю», станом на 19 червня 2020 року невідбутий строк покарання ОСОБА_1 становить 07 років 08 місяців 08 днів.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 є громадянином України, вирок Російської Федерації, яким він засуджений, набрав законної сили, а строк покарання, який відбув засуджений становить більше шести місяців. Крім того, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання за кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, яке є злочином, згідно із законодавством України. Тому суд вважає, що існують підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про передачу засуджених, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального Кодексу України та визначає покарання.

Дії засудженого ОСОБА_1 за вироком Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року були кваліфіковані за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації – замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою у великих розмірах.

На момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, а також на момент вирішення питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, дії останнього підлягають наступній кваліфікації за Кримінальним кодексом України, а саме: за ч. 2 ст. 307 КК України, як збут наркотичних засобів у великих розмірах, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Крім того, диспозицією ч. 2 ст. 307 КК України передбачена відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308, 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

При цьому, злочин передбачений, зокрема статтею 307 КК України, визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції статті альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Тому суд вважає, що діяння, за яке засуджено ОСОБА_1 відповідно до закону України про кримінальну відповідальність, не може бути кваліфіковано із застосуванням ч. 2 ст. 15 КК України.

Статтею 10 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, якщо покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвідносити призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Тому до засудженого ОСОБА_1 не може бути застосоване обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки за вироком Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року таке покарання йому не призначалося, а при приведенні вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України покарання не може посилюватися та не може погіршуватися становище засудженого.

На підставі вищевикладеного, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року стосовно засудженого ОСОБА_1 та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України.

Оскільки згідно з ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, а санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає позбавлення волі строком до 10 років, тому суд вважає, що строк покарання ОСОБА_1 слід визначити – 10 років позбавлення волі.

При цьому строк відбування покарання ОСОБА_1 суд вважає за необхідне рахувати з 28 лютого 2018 року, зарахувавши йому у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України час перебування під вартою з 28 лютого 2018 року по 04 вересня 2018 року із розрахунку один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Крім того, згідно з положеннями ч. 6 ст. 610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання. Однак, враховуючи, що таке клопотання відсутнє, тому суд на даний час не вбачає підстав для вирішення питання щодо процесуальних витрат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 9-12 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 603 - 610 КПК України, суд, -

П О С Т А Н ОВ И В :

Клопотання головного спеціаліста сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Кіровоградській області відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Дерев`янка Олега Васильовича, про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавства України, стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області – задовольнити.

Визнати і виконати на території України вирок Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації до покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Привести вирок Ленінського районного суду міста Владикавказа Республіки Північної Осетії – Аланія Російської Федерації від 04 вересня 2018 року у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 28 лютого 2018 року, зарахувавши йому у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України строк перебування під вартою з 28 лютого 2018 року по 04 вересня 2018 року із розрахунку один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали суду вручити прокурору та направити до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави ухвалення вироку та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні для організації та фактичного виконання судового рішення.

Головуючий: суддя Н.О.Щербина