Рішення № 101527123, 01.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12139/21

РІШЕННЯ

іменем України

01 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної судової адміністрації України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 (за винятком днів відпустки та лікарняних) на підставі частини другої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює на посаді судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII. Вказує, що з 18 квітня 2020 року суддівську винагороду йому нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення його прав та гарантій.

У відзиві Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на позовну заяву, що надійшов до суду 07.10.2021, відповідач зазначає, що дії територіального управління, яке зобов`язане було виконувати вимоги абзацу дев`ятого, пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року не можуть визнаватися протиправними. Територіальне управління не несе відповідальності за дії органів законодавчої та виконавчої влади. Вказав, що у разі надходження коштів, компенсація виплати суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду ОСОБА_1 буде негайно здійснена.

На адресу суду 18.10.2021 надійшов відзив на позовну заяву відповідача - Державної судової адміністрації України, у якому зазначено, що у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Вказує, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні відносини з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду; витребувано у Державної судової адміністрації України письмову інформацію та докази щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, на фінансове забезпечення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в розрізі виплат суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 з відображенням окремо сум, які повинні нараховуватися без застосування обмежень, встановлених Законом України № 553-IX від 13.04.2020, та з застосуванням таких, якщо відмінності мали місце у вказаному періоді.

Ухвалою від 30.11.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив перейти до розгляду справи № 560/12139/21 у порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Указу Президента України № 1085/2009 від 21 грудня 2009 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

У період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Вказані обставини підтверджуються розрахунковими листами за квітень-серпень 2020 року.

Не погодившись із застосуванням обмежень суддівської винагороди, визначених Законом України “Про державний бюджет на 2020 рік”, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 135 цього Закону визначено, що винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (частина дев`ята статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що законодавець для виключення можливості зміни та обмеження суддівської винагороди визначив розмір суддівської винагороди Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що унеможливлює вплив на судову владу через інші законодавчі акти.

З 12 березня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на території України встановлено карантин.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зміни до якого набрали чинності 18 квітня 2020 року, доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Отже, з 18 квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, встановлювалося нарахування заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Верховний Суд у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20 висловив правову позицію з приводу застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виплаті суддівської винагороди у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року, усуваючи таким чином правову колізію, яка виникла у зв`язку із набранням чинності положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким цей Закон доповнено статтею 29.

Зокрема, вказаною постановою врегульовано питання який нормативно-правовий акт підлягає застосуванню при визначенні розміру суддівської винагороди, а саме зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який, з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання, є законом про судоустрій у значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період з квітня по травень 2020 року не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 cерпня 2020 року №10-/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.

Для правовідносин у сфері організації судової влади щодо забезпечення суддівської винагороди Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальним, а отже, його норми мають пріоритет над іншими нормативно-правовими актами.

При цьому норми Конституції України є нормами прямої дії, тому при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо у тих випадках, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться у частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України.

Цей закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 березня 2021 року у справі № 340/1916/20.

Конституційний Суд України у своїх висновках, викладених у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 та від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, вказував на те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у вигляді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Отже, питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.

У період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Вказані обставини підтверджуються довідкою-розрахунком за квітень-серпень 2020.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ, є протиправними.

Суд звертає увагу, що за змістом статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 цього Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у їх співставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, а Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

Згадане правове регулювання у поєднанні з тим, що виплата суддівської винагороди в межах видатків державного бюджету (на ці потреби), дає підстави вважати, що застосування обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ) при виплаті позивачу суддівської винагороди, могло бути обумовлено, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на оплату праці суддівського корпусу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області (протягом спірного періоду), що, своєю чергою, передбачає безпосередню участь Державної судової адміністрації України у цьому процесі (мається на увазі виділення територіальному управлінню бюджетних коштів на виплату суддівської винагороди).

Причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду).

Разом з тим, суд зауважує, що не можна виключати існування обставин, за яких Державна судова адміністрація України виділила достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але натомість територіальне управління розпорядилося цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ).

За таких умов є підстави стверджувати, що невиплата суддівської винагороди в повному обсязі, і як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій / рішень саме територіального управління, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися / пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

Так, на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 Державна судова адміністрація України 28.10.2021 надала письмову інформацію щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на фінансове забезпечення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Відповідно до наданої інформації бюджетні асигнування, передбаченні кошторисом на 2020 рік територіальному управлінню за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 183920,8 тис грн, відкриті у повному обсязі.

Будь-яких доказів зменшення обсягу асигнувань Державною судовою адміністрацією України Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області після набрання чинності Законом № 553-ІХ, - сторонами не представлено, а судом не здобуто.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, після набрання чинності Законом № 553-ІХ, було належним чином забезпечене достатнім обсягом асигнувань за кодом економічної класифікації видатків 2111 "Заробітна плата", однак розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), що свідчить про те, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, і, як наслідок, виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій / рішень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Тому, оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, його слід зобов`язати провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ.

Разом з тим, пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Тому суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання це рішення суду в частині виплати суддівської винагороди позивачу у межах суми за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 (за винятком днів відпустки та лікарняних) на підставі частини другої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 № 294-ІХ.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 грудня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 26293548) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 26255795)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап