Рішення № 101527075, 01.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5414/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 20.05.2021 р. № 65/ОС, а саме в частині "тимчасово призупинити нарахування грошового забезпечення";

- зобов`язати ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" провести нарахування середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 22.05.2021 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що з моменту призову на строкову військову службу за місцем роботи позивачу, станом на 17.09.2021 р. не виплачується середній заробіток, який становить 11467,24 грн. на місяць. Вказане вважає порушенням норм трудового законодавства.

Ухвалою від 22.09.2021 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 06.10.2021 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

22.10.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що середня заробітна плата зберігається лише за працівниками. З посиланням на лист Міністерства соціальної політики України від 09.10.2018 р. № 1635/0/101-18 стверджує, що для осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу зі спеціальним званням у Державній кримінальній службі і які призвані на строкову військову службу, такі виплати не передбачені, оскільки вони не є працівниками.

01.11.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої наполягає на задоволенні позовних вимог.

10.11.2021 р. від відповідача надійшли заперечення, згідно яких з посиланням на п.29 розділу І Порядку № 925/5 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Положеннями ст.258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.01.2019 р. ОСОБА_1 прийнято на службу в Державну кримінально-виконавчу службу України.

Відповідно до наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 04.07.2019 р. № 46/ОС молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено по переміщенню з Державної установи "Білозерська виправна колонія (№ 105)" з 05.07.2019 р. на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони.

Наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 31.10.2019 р. № 97О/С молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 з 01.11.2019 р. призначено на посаду молодшого інспектора ІІ категорії відділу охорони.

Згідно наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 20.05.2021 р. № 65/ОС позивача увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку з призовом на строкову військову службу та тимчасово призупинено нарахування грошового забезпечення на період проходження військової служби за призовом, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.

22.05.2021 р. ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини Т0310.

З 02.07.2021 р. позивач проходить строкову військову службу у військовій частині Т0120 Державної спеціальної служби транспорту.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо призупинення нарахування грошового забезпечення на період проходження військової служби за призовом, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.3 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) визначено, що правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Статтею 14 Закону № 2713-IV передбачено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.21 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

В свою чергу, ч.2 ст.39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Статтею 119 КЗпП України закріплені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

За змістом ч.ч.1-3, 5 зазначеної статті, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

До того ж, у рішенні від 16.10.2020 р. (справа № 120/1630/19-а), Верховний Суд вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначив, що за змістом наведених визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 01.10.2015 р. № 322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на Сході України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2020 р. у справі № 813/402/17.

Позаяк, у межах спірних правовідносин, ОСОБА_1 був призваний в період дії особливого періоду, суд приходить до висновку, що на позивача розповсюджуються гарантії, передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України, тобто, збереження місця роботи, посади, і середнього заробітку в установі, в якій він працював на час призову.

Суд не погоджується з твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин належить застосувати п.29 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5 (далі - Порядок № 925/5), та на позивача не розповсюджуються гарантії ст.119 КЗпП України з огляду на наступне.

Так, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу. І саме цей Закон визначає гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) на час перебування його на строковій військовій службі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. по справі № 816/1155/16, від 13.06.2018 р. по справі № 813/782/17, від 19.11.2019 р. по справі № 812/452/17.

Окрім того, ст.3 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) визначено, що правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Згідно ч.1 ст.14 Закону № 2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (ч.2 ст.14 Закону № 2713-IV).

За змістом ч.8 ст.14 Закону № 2713-IV трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч.1 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до стажу державної служби.

Частиною 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що на позивача, як на особу рядового складу кримінально-виконавчої служби поширюються норми законодавства про працю у неврегульованій спеціальним законодавством частині. Зокрема, і служба у кримінально-виконавчій службі, і у поліції є особливими видами держаної служби, а нормами Закону України "Про державну службу" передбачено, що на відносини, не врегульовані цим Законом, поширюється дія законодавства про працю.

Одночасно, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Посилання скаржника на лист Мінсоцполітики від 09.10.2018 р. № 1653/0/101-18, згідно якого на позивача не розповсюджуються гарантії щодо збереження заробітної плати, є безпідставним, з огляду на те, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом та не встановлює правових норм, а також не припиняє дії існуючих правових норм. Такий лист має лише інформаційний характер та не є обов`язковим для виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 р. у справі № 400/1134/21.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірність тимчасового призупинення нарахування позивачу грошового забезпечення на період проходження військової служби за призовом, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби на підставі наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 20.05.2021 р. № 65/ОС, а відтак наказ у вказаній частині підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне вказати наступне.

Положеннями ч.2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З`ясувавши спірні правовідносини, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача, з огляду на визнання протиправним рішення відповідача в частині, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) з дати увільнення від роботи з 22 травня 2021 року, відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем не доведено правомірність рішення в частині тимчасового призупинення нарахування позивачу грошового забезпечення на період проходження військової служби за призовом, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73003, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" (73003, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) від 20.05.2021 р. № 65/ОС в частині тимчасового призупинення нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошового забезпечення на період проходження військової служби за призовом, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.

Зобов`язати Державну установу "Херсонський слідчий ізолятор" (73003, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.10, код ЄДРПОУ 08564707) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) з дати увільнення від роботи з 22 травня 2021 року, відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 106020000