Рішення № 101526561, 01.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 грудня 2021 року № 520/19042/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бідонько А.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозілу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2021 року №Ф-82856-13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки з 2010 року є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, відтак в силу положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску, про що повідомлялось відповідача, однак залишено ним поза увагою.

Ухвалою від 01.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

29.11.2021 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що позивачем добровільно та самостійно до контролюючого органа подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, відповідно до якого сума нарахованого єдиного внеску складає 8511,98 грн. Вищевказані дії позивача відповідачем розцінено як добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Оскільки, самостійно визначеної суми ЄСВ позивач у встановлений Законом 2464-VI строк не сплатив, Головне управління ДПС у Харкіській області винесло спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (серія АГ № 574199), ОСОБА_1 , є Фізичною особою-підприємцем з 2002 року. Перебуває на обліку в Зміївській ДШ (Зміївський район) Головного управління ДПС у Харківській області як фізична особа-підприємець з 27.06.2002 року, що підтверджується довідкою від 21.08.2006 року № 39. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивачу було встановлено первинно з 17.01.2020 року II групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серія 12ААА № 992989. З 01.02.2021 року подовжено II групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серія 12ААБ № 738814.

09.02.2021 року позивачем було сформовано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5 та подано до Головного управління ДПС у Харківській області.

30.07.2021 року позивачем була подана уточнююча Відомість про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (реєстраційний № 9373675215. квитанція № 2), оскільки, у графі 6 Таблиці 1 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5 було зазначено суми внеску та не враховано тієї обставини, що з лютого 2020 року позивача було визнано інвалідом II групи призначено пенсію по інвалідності (пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 ), та позивач, на підставі п.4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

06.08.2021 року на адресу позивача надійшла Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2021 року № Ф-82856-13 , відповідно якої позивачу нараховано борг на суму 8511,98 грн.

Позивач звернулся до Головного управління ДПС у Харківській області з заявою щодо зняття актуальності зі звіту №1435161 від 09.02.2021 та зарахування уточнюючого звіту №194746 від 30.07.2021, тим самим скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2021 року.

За результатами розгляду зазначеного звернення ДПС України скаргу позивача залишила без задоволення, а спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2021 року №Ф-82856-13 - без змін.

Не погоджуючись з правомірністю спірної вимоги позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У пункті 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено базу нарахування єдиного внеску, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом із тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 цього ж Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Переліченими нормами встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок на місяць, в тому числі і фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Разом із тим, частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI звільнено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось відповідачем, що позивач з 17 січня 2020 року має статус особи з інвалідністю, у зв`язку із чим отримує пенсію по інвалідності, а відтак є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до положень частини четвертої статті 4 Законом № 2464-VI.

Щодо твердження відповідача про те, що платник, ОСОБА_1 , самостійно подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2020 рік, тим самим взяв на себе зобов`язання сплатити у встановлений термін задекларовані зобов`язання в суммі 9595,30 грн. у якості добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд відхиляє з огляду на те, що наявність даного спору виключає ознаку добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового соціального страхування.

Крім того, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладений договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, подання особою Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 звільнен від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати.

Відповідачем не надано суду доказів звернення позивача із заявою про його добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування так само як і доказів укладання з ним договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відсутність у Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, є надмірним тягарем, що не відповідачє принципу верховенства права.

Отже, оскільки позивач є особою з інвалідністю, яка отримує пенсію по інвалідності, звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI та договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, позивач не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий- грудень 2020 рік.

Суд зазначає, що обов`язок щодо сплати ЄСВ за січень 2020 року у позивача залишився, факт чого позивач сам стверджує у позовній заяві.

З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2021 року №Ф-82856-13 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, але лише в частині нарахування ЄСВ за лютий-грудень 2020 року в сумі 8511,98 грн., з урахуванням наявної у позивача переплати по сплаті ЄСВ.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозілу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-82856-13 від 28.07.2021 року в частині нарахування ЄСВ ОСОБА_1 за період лютий-грудень 2020 року в сумі 8511,98 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.