Рішення № 101526245, 01.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6882/21

01 грудня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправним рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, відповідно до ст.46 Конституції України, у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату відповідно до ст.46 Конституції України у розмірі, не нижчому прожиткового мінімуму.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у виплаті щомісячної страхової виплати у розмірі, не нижче прожиткового мінімуму. Позивач просить врахувати, що отримує від держави щомісячні страхові виплати на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Постанови №11, однак така сума є значно нижчою за прожитковий мінімум, встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», Законами України на відповідний бюджетний рік, оскільки обчислюється у відсотковому відношенні до цієї суми.

Ухвалою суду від 23.10.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної зави, яку залишено без руху - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у Фонді позивач отримує щомісячні страхові виплати, які компенсують відповідну частину втраченого заробітку внаслідок часткової втрати ним працездатності. Розмір такої виплати обчислюється відповідно до відкоригованої заробітної плати та відсотку втрати працездатності встановленого МСЕК. Вважає, що потерпілий на виробництві, що отримав 15 відсотків втрати працездатності отримує відповідну компенсацію (15 відсотків від заробітної плати (відкоригованої).

Ухвалою суду від 11.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Розгляд справи здійснюється в порядку ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Теребовлянському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області з 11.07.2013.

Відповідно до довідки МСЕК №0000362 від 04.03.2014 позивачу встановлено 15% стійкої втрати працездатності без групи інвалідності, та позивач отримує щомісячні страхові виплати у розмірі 620,98 грн.

07.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок соціальних виплат, призначених через виробничу травму та втрату профпридатності, згідно ст.46 Конституції України.

Однак, відповідач листом від 16.06.2021 за №20-01-11-254 відмовив у задоволенні такої заяви, посилаючись на те, що позивачу кожного року проводиться індексація страхових виплат.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовано питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105-XIV перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Частиною першою статті 42 Закону № 1105-XIV визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 42 Закону № 1105-XIV).

Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески (частина десята статті 42 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини одинадцятої статті 42 Закону № 1105-XIV у разі повторного ушкодження здоров`я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров`я. Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров`я.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів (частина перша статті 44 Закону № 1105-XIV).

Пунктом 1 частини першої статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

За змістом розділу УІ Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11), щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За наявності фінансових можливостей бюджету Фонду розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахунку, передбачений абзацом другим цього пункту, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та дата такого збільшення визначаються у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться шляхом множення розміру щомісячної страхової виплати, яку отримує потерпілий (особа, яка має право на виплати) станом на 01 число місяця, в якому проводиться перерахунок, на коефіцієнт, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату проведення перерахунку.

Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Крім цього, п. 1.16 Порядку № 11 також передбачено, що індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до статті 37 Закону № 1105-XIV.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідач протягом всього періоду нарахування страхових виплат позивачу проводив перерахунок (індексацію) страхових виплат відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інших нормативно-правових актів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що сума мінімальної страхової виплати розраховується, виходячи з суми прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб помноженої на відсоток втрати працездатності.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу встановлено 15 відсотків стійкої втрати працездатності.

В той же час, з 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270,00 грн.

Наведене свідчить про те, що щомісячна страхова виплата позивача не може становити менші, ніж 340,50 грн., натомість з 01.03.2021 отримує щомісячну страхову виплату в розмірі 620,98 грн.

Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 за № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні від 25.01.2012 за № З-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96 пунктів 2. З, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Так, частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас, суд вважає, що реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Згідно із Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як Законами України, так і іншими нормативно-правовими актами. У Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід`ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов`язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.

Відповідно до частин першої та другої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, та діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити повнітю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01 грудня 2021 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Микулинецька, 3А, м. Тернопіль,46006 код ЄДРПОУ:41312751).

Головуюча суддя Дерех Н.В.