Ухвала суду № 101526087, 01.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 грудня 2021 року Справа № 480/12387/21

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши матеріали позову Головного управління Національної поліції в Сумській області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Національної поліції в Сумській області з позовом до ОСОБА_1 , і просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за предмети однострою в сумі 2736,16 грн. на користь ГУНП в Сумській області на розрахунковий рахунок: UА148201720313251001202092564, Код ЄДРПОУ: 40108777, Банк: ДКС України.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку для звернення до суду із даним позовом. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ГУНП в Сумській області зверталося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, проте відповідно до ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №480/7970/21 позовну заяву повернено ГУНП в Сумській області. Зазначену ухвалу отримано ГУНП в Сумській області 22.10.2021, відтак просить поновити строк звернення до суду із даним позовом.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.161 КАС України.

За приписами ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.

Із позовної заяви суд вбачає, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 3.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою складає 1,5 відсотка позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 2270,00 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не більше 22700,00 грн.).

У даному випадку сума судового збору становить 2270,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем не надано доказів сплати судового збору.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно подати докази сплати судового збору за одну вимогу майнового характеру в сумі 2270,00 грн.

Дані кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:

- Рахунок - UA878999980313151206084018540

- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101

- Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)

- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404

- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

- Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту наведених норм слідує, що строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за предмети однострою. З матеріалів позову вбачається, що відповідач звільнився 15.07.2021, про обов`язок відшкодування вартості предметів однострою відповідача було повідомлено під час ознайомлення з наказом ГУ НП в Сумській області від 05.07.2021 №1118 "Про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився".

З метою досудового врегулювання спору, 09.08.2021 позивач направляв на адресу відповідача лист про необхідність сплати суми в добровільному порядку, проте відповідачем не погашено вказану заборгованість.

Таким чином, про порушення свої прав позивач дізнався в серпні 2021 року.

У той же час, всупереч вимогам ч. 2 ст. 122 КАС України позивач звернувся до суду із даним позовом 19.11.2021, тобто після спливу встановленого строку звернення до суду.

Вказані позивачем, у клопотання про поновлення строку звернення до суду, обставини щодо пропуску строку звернення до суду не є достатньою та обґрунтованою підставою для поновлення такого строку.

Так, позивач помилково вважає, що строк необхідно обраховувати з 22.10.2021 (з моменту отримання копії ухвали про повернення позовної заяви у справі №480/7970/21).

При цьому позивач не зазначає, що перешкоджало зверненню до суду з даним адміністративним позовом відразу ж після отримання ухвали про повернення позовної заяви у справі №480/7970/21.

Відтак, суд вважає вказані доводи безпідставними та необґрунтованими.

Будь-якого іншого обґрунтування поважності причин пропуску строку позивачем не зазначено.

Таким чином суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у клоптанні про поновлення строку звернення до суду, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Сумській області до ОСОБА_1 про відшкодування вартості предметів однострою - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Савицька