Рішення № 101526078, 01.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Справа №480/8205/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8205/21 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція-911" про стягнення податкової заборгованості та накладення арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській обл.) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція-911" (далі - відповідач, ТОВ «Агенція-911»), в якому просить:

1. Стягнути з ТОВ "Агенція-911" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з:

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) у сумі 399244,22 грн.;

- податку на прибуток приватних підприємств у сумі 349111,22 грн.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах ТОВ "Агенція-911" на суму податкового боргу 748355,44 грн. на наступні банківські рахунки:

- р/р НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк» (МФО банку 351005).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою ним суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток приватних підприємств. Відповідачу надсилалась податкова вимога від 07.05.2021, однак, сума боргу залишилась не сплаченою.

Ухвалою суду від 03.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надсилалась рекомендованими листами 03.09.2021, 20.09.2021 та 13.10.2021 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за якою зареєстровано ТОВ "Агенція-911", однак, такі листи були повернуті з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 27, 29, 34). Таким чином, суд вважає, що копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі не вручена відповідачу з не залежних від суду причин, а тому, з урахуванням ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомлений належним чином.

На момент розгляду даної справи, відзив на позов до суду не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Агенція-911" зареєстровано органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків.

Відповідно до витягу з історії недоїмок, податкової вимоги та витягу з картки особового рахунку за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) в сумі 399244,22 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 349111,22 грн. (а.с. 6, 14, 16, 17). У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку, згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.п. 203.1., 203.2. ст. 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Щодо податку на прибуток приватних підприємств, відповідно до п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу, а згідно з п. 137.3. ст. 137 ПК України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі акту перевірки від 16.05.2018 №332/26-15-14-01-01/40259336 контролюючим органом було сформовано два податкових повідомлення - рішення:

1) від 05.06.2018 №0007521401, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 273613,00 грн (а.с. 7);

2) від 05.06.2018 №0007531401, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 249451,00 грн (а.с. 8).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «Агенція-911» до суду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №826/14229/18 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2020 було скасовано, у задоволенні позову ТОВ «Агенція-911» відмовлено.

Отже, з 17.11.2020 податкові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2018 № 0007521401 та №0007531401 є узгодженими.

З метою погашення податкового боргу позивачем було винесено податкову вимогу від 07.05.2021 за №0016482, згідно з якою сума податкового боргу, з урахуванням штрафних санкцій та пені, склала 748355,44 (а.с. 14).

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкова вимога №0016482 від 07.05.2021 (а.с.14) направлялася позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, та була повернута з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 15).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платника податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Станом на день розгляду справи, сума податкового боргу відповідача у встановлені законом строки не сплачена, що підтверджується витягом з історії недоїмок (а.с.6), витягом з картки особового рахунку платника (а.с.16-17), податковою вимогою від 07.05.2021 № 0016482 та складає 748355,44 грн, у т.ч.:

399244,22 грн. податок на додану вартість;

349111,22 грн. податок на прибуток приватних підприємств.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг з єдиного податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 399244,22 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 349111,22 грн.

Щодо вимог позивача в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить суд накласти арешт на кошти ТОВ "Агенція-911", що знаходяться у банку, на суму податкового боргу, посилаючись на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої відомості щодо наявності у відповідача права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень відсутні. Крім того, позивачем встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ «Агенція-911» відсутнє (а.с.18, 19). Відповідно до облікових даних ЄДР МВС, у відповідача відсутні зареєстровані транспортні засоби на території України (а.с. 20).

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.п. 94.1, 94.2, 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Приписи ст. 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Таким чином, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 по справі № 820/1929/17.

Крім того, відповідно до п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі, якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В рішенні від 01.10.2019 по справі № 825/2243/18 Верховний Суд зазначив: "Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов) для такого звернення.

Наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність обставин визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом є підставами для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку".

У даному випадку ГУ ДПС у Сумській області не зазначило та не довело належними доказами наявність підстав застосування арешту коштів ТОВ "Агенція-911", передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 10.11.2020 по справі №480/4396/19, від 07.10.2020 по справі №480/4478/19, від 26.10.2020 по справі №480/4422/19.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Сумській області в частині накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція-911" в загальній сумі 748355,44 грн., які знаходяться на відкритих рахунках в АТ "УкрСиббанк".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція-911" про стягнення податкової заборгованості та накладення арешту - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція-911" (вул. Козацький Вал, б. 26-Б, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40259336) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків, податкову заборгованість з:

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 399244,22 грн. на р/р UA158999980313040029000018540, одержувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/14060100, код одержувача 37970404, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998;

- податку на прибуток приватних підприємств у сумі 349111,22 грн. на р/р UA718999980333139318000018540, одержувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/11021000, код одержувача 37970404, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска