Рішення № 101523629, 30.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5676/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі - відповідач), з такими вимогами:

1) визнати неправомірними дії щодо відмови змінити у довідці МСЕК причину інвалідності ОСОБА_1 з загального захворювання на причину інвалідності у зв`язку з пораненням (ушкодження здоров`я), одержаних від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння 03.10.2014 на території проведення антитерористичної операції;

2) зобов`язати змінити у довідці МСЕК причину інвалідності ОСОБА_1 із загального захворювання на причину інвалідності у зв`язку з отриманням поранення (ушкодження здоров`я), одержаних від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння 03.10.2014 на території проведення антитерористичної операції та видати відповідну довідку з зазначенням зміненої причини інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом II групи, одержав мінно-вибухову травму на території проведення антитерористичної операції 03 жовтня 2014 року під час обстрілу м. Попасна Луганської області.

Відповідно до виписки з історії хвороби № 1971/557 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні ДЗ «Вузлової лікарні станції Попасна ДТТ «Донецька залізниця» з 03.10.2014 по 31.10.2014 з діагнозом: мінно осколкове поранення грудної клітини зліва, сідничної ділянки справа.

З 11.11.2014 по 14.01.2015 перебував на лікуванні у неврологічному відділенні Попаснянської центральної районної лікарні, з діагнозом: мінно осколкове поранення сідничної ділянки справа, грудної клітини зліва, деформуючий артроз тазостегнового суглоба (історія хвороби № 2070 Попаснянської центральної районної лікарні).

Відповідно до виписки з історії хвороби №91/26 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні ДЗ «Вузлової лікарні станції Попасна ДП «Донецька залізниця» з 14.01.2015 по 28.01.2015 з діагнозом: постінфекційна флегмона правої сідничної ділянки, підвищення температури тіла.

З 13.02.2015 по 01.06.2015 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у Сватівській центральній районній лікарні з діагнозом: мінно осколкове поранення грудної клітини зліва, сідничної ділянки справа. Флегмона правої сідничної ділянки». 31.03.2015 встановлено діагноз: слабо консолідований перелом шийки правого стегна.

Первинно був оглянутий Старобільською міжрайонною МСЕК 21.08.2015, визнаний особою з інвалідністю другої групи з 07.07.2015 безстроково за загальним захворюванням (з ураженням опорно-рухового апарату).

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.09.2015 № 164213, позивач був визнаний інвалідом 2 групи за загальним захворюванням (з ураженням опорно-рухового апарату). Інвалідність встановлено безстроково.

Відповідно до висновку експерта № 105 від 21.10.2015 у ОСОБА_1 03.10.2014 встановлено: «Мінно осколкове поранення грудної клітини зліва, сідничної області справа. Стан після операції: ПХО ран грудної клітини та правої сідниці». Вищевказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я. Тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_1 в лікарні, утворилися від взаємодії з тупими твердими предметами, що мають обмежену контактуючу поверхню. Рана правої сідниці утворилася від осколку снаряда, що розірвався (міни, вилученої з рани правої сідниці). ОСОБА_1 виявлено два поранення - сліпе та дотичне.

31.08.2020 позивач звернувся до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції Міністерства у справах ветеранів України.

Відповідно до рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях від 08.10.2020 № 2/111/12, ОСОБА_1 установлено факт одержання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 03.10.2014 на території проведення антитерористичної операції.

Отримавши рішення міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території антитерористичної операції від 08.10.2020 № 2/111/12 позивач звернувся до лікарні щодо зміни причини інвалідності.

07.04.2021 Луганським комунальним закладом «Обласний центр медико-соціальної експертизи» прийнято рішення про встановлення інвалідності за загальним захворюванням, тобто без зв`язку інвалідності із наслідками ураження.

19.04.2021 позивач отримав довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.04.2021 № 146793, відповідно до якої причиною інвалідності є загальне захворювання, а не інвалідність у зв`язку з отриманням поранення (ушкодження здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів військового озброєння 03.10.2014 на території проведення антитерористичної операції).

Вважаючи, що відповідачем невірно визначена причина інвалідності, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 08.10.2021 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача 27.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке.

Позивач одержав мінно-вибухову травму на території проведення АТО 03.10.2014 під час обстрілу м. Попасна Луганської області та знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні ДЗ «Вузлової лікарні ст. Попасна ДТТ «Донецька залізниця» з 03.10.2014 по 31.10.2014 з діагнозом: мінно-осколкове поранення грудної клітини зліва, сідничної ділянки справа.

ОСОБА_1 первинно оглянутий на засіданні Старобільської міжрайонної МСЕК 21.08.2015, за наслідками якого МСЕК дійшла до висновку, що причиною інвалідності є загальне захворювання (з ураженням опорно-рухового апарату), враховуючи дані виписок із медичних карт стаціонарного хворого: виписка № 1971/557 хірургічного відділення ДЗ «Вузлова лікарня станції Попасна ДП «Донецька залізниця» (стаціонарне лікування з 03.10.2014 по 31.10.2014), виписка № 2070 Попаснянської центральної районної лікарні (стаціонарне лікування з 11.11.2014 по 14.01.2015), виписка № 91/26 ДЗ «Вузлова лікарня станції Попасна ДП «Донецька залізниця» (стаціонарне лікування з 14.01.2015 по 28.01.2015).

Позивач визнаний особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням (з ураженням опорно-рухового апарату) з 07.07.2015 безстроково.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 31.08.2020 рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях від 08.10.2020 № 2/ІІІ/12 встановлено факт одержання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 03.10.2014 на території проведення антитерористичної операції.

Відповідач звертає увагу на те, що травма була отримана 03.10.2014, однак згідно первинної медичної документації та анамнестично перші згадки про перелом стегна відносяться до березня 2015 року як до травми, яка була отримана в побуті.

ОСОБА_1 оформив направлення на МСЕК (ф. 088/о) та оглянутий на засіданні обласної МСЕК 07.04.2021.

Рішенням МСЕК причину інвалідності не було змінено у зв`язку з відсутністю медичних даних, що підтверджують травму (перелом) шийки правого стегна при мінно-вибуховій травмі 03.10.2014, а також враховуючи наявну копію судово-медичної експертизи від 08.10.2015 № 105, де не було зазначено, що перелом стегна мав місце при пораненні. Тому ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату з 22.03.2021 безстроково.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити.

Представником позивача на відзив надана відповідь (арк. спр. 90-92).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних

вимог і наданих доказів, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. спр. 6-9).

Позивач при первинному огляді комісією Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» 21.09.2015 визнаний особою з інвалідністю другої групи з 07.07.2015 за причиною «загальне захворювання (з ураженням опорно-рухового апарату)» безстроково, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.09.2015 (арк. спр. 60).

29.04.2021 позивач звернувся з заявою до Міністерства охорони здоров`я щодо перегляду рішення Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 07.04.2021 про встановлення другої групи інвалідності за загальним захворюванням та змінити причину інвалідності на таку, що пов`язана з наслідками поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 03.10.2014 (арк. спр. 52-53).

На заяву позивача листом від 02.06.2021 № 01-15/145зв. ЛКЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» відмовив позивачу у задоволенні заяви, зазначивши, що МСЕК причину інвалідності не було змінено у зв`язку з відсутністю медичних даних, що підтверджують травму шийки правого стегна при мінно-вибуховій травмі 03.10.2014 (арк. спр. 51).

31.08.2021 позивач звернувся з заявою до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції Міністерства у справах ветеранів України щодо встановлення факту поранення (іншого ушкодження здоров`я), яких зазнав від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції (арк. спр. 19-20).

Рішенням Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції Міністерства у справах ветеранів України від 08.10.2020 №2/ІІІ/12 щодо ОСОБА_1 установлено факт одержання поранення (ушкодження здоров`я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 03.10.2014 на території проведення антитерористичної операції (арк. спр.22).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 146793 від 07.04.2021 позивачу при повторному огляді 07.04.2021 встановлено другу групу інвалідності з 22.03.2021 безстроково за причиною «загальне захворювання» (арк. спр.61).

Не погодившись з діями відповідача щодо встановлення причини інвалідності,позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац другий статті 1);

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац четвертий статті 1);

обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами (абзац сьомий статті 1);

медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи (абзац восьмий статті 1).

Частинами першою, другою статті 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (частина третя статті 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»).

Відповідно до абзаців першого, другого частини восьмої статті 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у

період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи.

Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду(частина тринадцята статті 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»).

Статтею 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 цього Положення медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Підпунктом 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу закріплено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Пунктом 12 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, серед іншого, здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Пунктом 17 Положення про медико-соціальну експертизу закріплено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з абзацом першим пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до пункту 19-3 Положення причинний зв`язок інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров`я, одержаними особами, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях встановлюється на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (Положення доповнено пунктом 19-3 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306, пункт 19-3 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 № 299).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (абзац третій пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності закріплено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Згідно з пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності:

рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ;

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи;

в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико- соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності причинами інвалідності, зокрема, є:

загальне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності:

підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі;

критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до

навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб;

до II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності;

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії;

особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (пункт 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033).

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2.3 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

Позивачем не оскаржується процедура прийняття відповідачем рішення. Позивач не оспорює встановлення йому другої групи інвалідності, проте позивач не погоджується зі встановленою причиною інвалідності.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 17 грудня 2018 року у справі № 819/3211/15, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а, від 30 квітня 2021 року у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

В постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.

За таких обставин суд у цій справі не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття відповідачем висновку щодо встановлення позивачеві групи інвалідності та причини інвалідності, оскільки це є дискреційним повноваженням МСЕК. Позивачем не оскаржується процедура прийняття відповідачем відповідного висновку. Судом в ході судового розгляду справи також не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах в інтересах ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова