Рішення № 101523614, 30.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1000/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якій просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо непризначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протиправною з 17 лютого 2021 року;

- визнати дії відповідача щодо винесення рішення від 25 лютого 2021 року № 121130002834 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 » протиправними та визнати протиправним та скасувати, рішення відповідача від 25 лютого 2021 року № 121130002834, «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 »;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 17 лютого 2021 року та виплатити недоотримані суми пенсії з 17 лютого 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 лютого 2021 року позивач звернулася до Управлінням пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганської (далі відповідача) з заявою про призначення пенсії, а саме із зменшенням пенсійного віку згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки я маю стаж роботи за списком № 2 - 12 років 05 місяці 02 дня, (загальний стаж роботи 34 роки 03 місяці 18 днів.)

Про результати розгляду заяви позивача було проінформовано, що рішенням відповідача від 25 лютого 2021 року № 121130002834, яким у призначенні пенсії відмовлено.

Вважає, що такі дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є незаконними та протиправними, які не ґрунтуються на Законі та порушують право на пенсійне забезпечення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 26 березня 2021 року за вхідним реєстраційним № 10916/2021 подав відзив на позовну заяву від 24 березня 2021 року за № 1211-07-7/2579, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю з огляду на таке.

17.02.2021 до управління надана заява від ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 згідно частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1V (далі - Закон №1058).

Розглянувши зазначену заяву, Управлінням прийнято рішення від 25.02.2021 № 121130002834 про відмову у призначенні пенсії.

Так, надана відповідачем відмова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до наданих документів Позивачки: трудової книжки НОМЕР_1 та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж Позивачки складає 34 роки 03 місяці 18 днів, пільговий стаж по списку №2 складає 12 років 05 місяців 02 дні, але вік заявниці станом на дату подання заяви 51 рік.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до вимог чинного законодавства, для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 необхідно досягти пенсійного віку передбаченого ст. 114 Закону № 1058, а саме: 55 років.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 09.03.2021 зупинено провадження в адміністративній справі № 360/1000/21 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Ухвалою суду від 29.11.2021 поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 29.11.2021 замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407) його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9).

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 – а.с. 6-7, 8) 27.02.2021 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 37-38).

Рішенням про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 09.02.2021 № 01/17 позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 14.11.1995 по 30.04.1996, з 01.12.1996 по 01.04.1997 у зв`язку з консервацією виробництва етилену, з 15.09.1997 по 30.11.1999, з 12.09.2000 по 13.10.2002 у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць (а.с. 94).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області 25.02.2021 прийняте рішення № 121130002834 «Про відмову в призначенні пенсії згідно п. 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яке обґрунтоване наступним (а.с. 96).

На дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії до управління ГІФУ в м. Лисичанську (16.06.2020), пенсія за віком по Списку № 2 призначається на умовах, визначених статтею 114 Закону № 1058-1V, пунктом 2 частини другої, якою визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, які народилися, зокрема, з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року, після досягнення 55 років.

Па день звернення за призначенням пенсії вік становить 51 рік, страховий стаж 34 рік 03 місяці 18 днів, з них на пільгових умовах по списку №2 12 роки 05 місяців 02 днів.

Враховуючи вимоги законодавства та надані документи право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд зазначає таке.

Рішенням Верховним Судом у зразковій справі № 360/3611/20 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року змінено, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили 03.11.2021, остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Щодо незарахування періодів роботи з 15.09.1997 по 30.11.1999, з 12.09.2000 по 13.10.2002 до пільгового стажу за списком № 2 у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць суд зазначає таке.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на те, що по-перше, трудова книжка містить записи щодо проведення атестації у спірний період.

По-друге, щодо документів про проведення атестації робочого місця, Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19 чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім того, як вже вказано вище, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

За таких обставин період роботи позивача з 15.09.1997 по 30.11.1999, з 12.09.2000 по 13.10.2002 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за списком № 2 (4 роки 3 місяці 18 днів).

Тому, відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 34 роки 3 місяці 18 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 – 16 років 08 місяців 20 днів (12 років 05 місяців 02 днів + 4 роки 3 місяці 18 днів), пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов суті висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, отже, її позов підлягає задоволенню, а рішення управління ПФУ - скасуванню.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Суд також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Суд вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправною.

З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову Пенсійного органу у призначенні пенсії, викладену у рішенні від 25.02.2021 № 121130002834, з метою відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернулась до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 15.09.1997 по 30.11.1999, з 12.09.2000 по 13.10.2002 та призначити та виплатити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 17 лютого 2021 року та виплатити недоотримані суми пенсії.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, ідентифікаційний код 21782461) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 25 лютого 2021 року № 121130002834 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 2 періоди роботи з 15.09.1997 по 30.11.1999, з 12.09.2000 по 13.10.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 17 лютого 2021 року та виплатити недоотримані суми пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов