Рішення № 101522691, 19.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/2002/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання - Ковач Є.М.,

за участю:

представник позивача - Навроцький В.В.,

представник відповідача - Зеленяк С.С.,

свідок - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Навроцького Володимира Вячеславовича, звернулася в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №439 від 23.12.2020 року в частині поділу вулиці Тельмана на парні і непарні будинки у п.п. 5 та 11 Таблиці «Перелік вулиць м. Ужгород , закріплених за закладами загальної середньої освіти для обслуговування» Додатку №1 до рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що парні будинки по вул. Тельмана (з номерами АДРЕСА_7, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і т.д.) заселені виключно ромами, а Ужгородська гімназія №13 у місті Ужгород є навчальним закладом, куди зараховують ромських дітей. Позивач має намір віддати своїх дітей до Ужгородської ЗОШ №7, де рівень освіти і процес навчання є кращими. Тим не менш, для ромів, які проживають по вулиці Тельмана , на переконання позивача, створена штучна перешкода у вигляді незрозумілого, нелогічного і дискримінаційного поділу вулиці на праву і ліву сторони, а фактично, це є поділ на ромів та не ромів, що має наслідком неможливість подачі заяви про зарахування дитини ромського походження до Ужгородської ЗОШ №7. Це фактично є прихований сучасний поділ на людей за етнічним походженням. Таким чином, позивач вважає, що місто намагається не допустити ромів до Ужгородської ЗОШ №7. Зазначає, що у жодному іншому положенні Додатку №1 до рішення №439 немає мови про поділ одної вулиці на праву і ліву сторони, а також з огляду на загальновідомий факт, що з правої сторони вулиці Андрія Палая (Тельмана) проживає ромське поселення («табір на Тельмана»), штучний поділ вулиці проведено за етнічною ознакою: права сторона вулиці з парними будинками - це ромське населення, ліва сторона вулиці з непарними будинками - не ромське населення. Позивач вважає, що такими діями відповідач дискримінує її дітей за їх приналежністю до ромської національності, що є незаконним.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

16 червня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема зазначає, що школи, які розташовані поблизу компактних ромських поселень абсолютно логічно наповнюються ромськими дітьми, але не є закритими для всіх дітей, які проживають в тих мікрорайонах. До того ж, ромські діти не обмежені у виборі школи для навчання по всьому місту Ужгороду, жодних підтверджених фактів відмови керівниками шкіл м. Ужгорода представникам ромської меншини щодо зарахування їх дітей до навчальних закладів не було. А тому, на переконання відповідача, оскаржуване рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради ніяким чином не порушує право ОСОБА_2 на вибір школи, в якій бажають навчатись її діти.

05 липня 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що відповідач у відзиві вказує, що рішенням №439 жодних перешкод для зарахування дітей позивача до ЗОШ №7 не створено, однак це спростовується тим, що згідно з п.3 Розділу 1 Глави 2 Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти (наказ №367 Міністерства освіти України) для дітей позивача висуваються додаткові умови: наявність вільних місць після зарахування на першому етапі, та навчання родичів, працевлаштування батьків чи наявність випускників цієї шкоди. Тобто до дітей позивача є додаткові умови, яких немає для дітей з непарних будинків по вул. Тельмана , що ставить їх у менш сприятливе становище, порівняно з іншими дітьми. З огляду на це, на думку представника позивача, відповідачем не спростовано доводів про непряму дискримінацію, а позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача та викликано в судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив суду, що по вулиці Тельмана по парним номерам будинків проживають тільки ромське населення, вже більше 40 років. Розповів, що живуть у тимчасових бараках, міська рада обіцяла виділити їм кошти на будівництво, однак нічого не побудували. Вказав, що офіційної прописки немає, офіційно по вулиці прописано приблизно 300 людей із загальної кількості 750-800 чоловік. По правій стороні вулиці проживає тільки ромське населення, які розмовляють на ромській мові. Сам ж свідок, з 13 років є головою об`єднання ромів, 20 років очолює «Романі Черхем», став депутатом. Зазначив, що діти роми обмежені правом відвідувати інші школи, а рівень освіти в УЗОШ №13 набагато нижчий. Повідомив, що в УЗОШ №14 також беруть дітей ромів.

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що народився і проживає по вулиці Тельмана , відносить себе до ромської народності, навчався в УЗОШ №13, після закінчення школи вступив до ПТУ. По вулиці Тельмана проживає близько 750 людей ромів, всі спілкуються тільки на ромській мові. Розповів, що онучку до УЗОШ №7 не взяли, а тому віддали навчатись до УЗОШ №14.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що сам ходив в УЗОШ №13. Повідомив суду, що одна його дитина ходить в УЗОШ №10, двоє дітей в УЗОШ №13, а інші четверо в школу в селі Часлівці. Всі з народження проживають по вулиці Тельмана . Свідок відносить себе до ромського населення. Казав, що всі сусіди у нього роми, всі спілкуються на ромській мові. В УЗОШ №13 ходять тільки ромські діти.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що з народження проживає по вулиці Тельмана , їй 23 роки і вона практично не навчалася, оскільки мати хворіла. Чула, що є така ситуація зі школами, але поки її діти маленькі, і вона з нею не зіштовхувалась.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що ромський народ живе на правій стороні вулиці Тельмана, там і проживають його діти та внуки. Сам він жив там приблизно 50 років, ходив в УЗОШ №14, а потім в УЗОШ №7. Його діти ходили в УЗОШ №13, а внуки у школу в селі Дравці. Свідок відносить себе до ромської національності. Переїхав жити на вулицю Гранітну. Повідомив, що у школі №13 всі його діти вивчили українську мову й здобули середню загальну освіту. Не знає, чи ходять окрім ромів у школу №13 й інші діти.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив такі задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №439 від 23 грудня 2020 року «Про закріплення територій обслуговування за закладами освіти міста Ужгород» визначено території обслуговування та закріплено їх за закладами загальної середньої освіти згідно з додатком 1; визначено території обслуговування та закріплено їх за закладами дошкільної освіти та навчально-виховними комплексами, у складі яких є дошкільні групи, згідно з додатком 2; визначено датою початку приймання заяв на зарахування у заклади освіти міста на 2021/2022 навчальний рік 1 березня 2021 рокі; керівникам закладів загальної середньої освіти вказано забезпечити приймання заяв на зарахування з 1 березня 2021 року; визнано таким, що втратило чинність, рішення виконкому 12.02.2020 №40 «Про закріплення територій обслуговування за закладами освіти міста Ужгород»; контроль за виконанням рішення покладено на заступника міського голови.

Так, відповідно до додатку 1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №439 від 23 грудня 2020 року в ч. 5 зазначено, що вулиця Палая (Тельмана) (непарні будинки) закріплена за УЗОШ І-ІІІ с. №7 для обслуговування. В ч. 11 вказано, що вулиця Палая (Тельмана) (парні будинки) закріплена за Ужгородською гімназією №13.

Позивач вважаючи рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №439 від 23 грудня 2020 року таким, що дискримінує її дітей за приналежністю до ромського населення, звернулася з даним адміністративним позовом до суду про скасування даного нормативно-правового акту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 КАСУ встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відповідно до ст.9 Закону України «Про загальну середню освіту» (Типи загальноосвiтнiх та iнших навчальних закладiв системи загальної середньої освiти):

1. Вiдповiдно до освiтнього рiвня, який забезпечується загальноосвiтнiм навчальним закладом (початкова загальна освiта, базова загальна середня освiта, повна загальна середня освiта), iснують рiзнi типи загальноосвiтнiх навчальних закладiв I, II, III ступенiв. Школи кожного з трьох ступенiв можуть функцiонувати разом або самостiйно.

До загальноосвiтнiх навчальних закладiв належать:

- середня загальноосвiтня школа - загальноосвiтнiй навчальний заклад I-III ступенiв (I ступiнь - початкова школа, II ступiнь - основна школа, III ступiнь - старша школа, як правило, з профiльним спрямуванням навчання);

- спецiалiзована школа (школа-iнтернат) - загальноосвiтнiй навчальний заклад I-III ступенiв з поглибленим вивченням окремих предметiв та курсiв;

- гiмназiя - загальноосвiтнiй навчальний заклад II-III ступенiв з поглибленим вивченням окремих предметiв вiдповiдно до профiлю;

- лiцей - загальноосвiтнiй навчальний заклад III ступеня з профiльним навчанням i допрофесiйною пiдготовкою;

- колегiум - загальноосвiтнiй навчальний заклад III ступеня фiлологiчно-фiлософського та (або) культурно-естетичного профiлiв;

- загальноосвiтня школа-iнтернат - загальноосвiтнiй навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дiтей, якi потребують соцiальної допомоги;

- спецiальна загальноосвiтня школа (школа-iнтернат) - загальноосвiтнiй навчальний заклад для дiтей, якi потребують корекцiї фiзичного та (або) розумового розвитку;

- загальноосвiтня санаторна школа (школа-iнтернат) - загальноосвiтнiй навчальний заклад I-III ступенiв з вiдповiдним профiлем для дiтей, якi потребують тривалого лiкування;

- школа соцiальної реабiлiтацiї - загальноосвiтнiй навчальний заклад для дiтей, якi потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопцiв i дiвчат);

- вечiрня (змiнна) школа - загальноосвiтнiй навчальний заклад II-III ступенiв для громадян, якi не мають можливостi навчатися у школах з денною формою навчання.

Статтею 18 Закону встановлено, що:

1. Мiсцевi органи виконавчої влади або органи мiсцевого самоврядування закрiплюють за загальноосвiтнiми навчальними закладами вiдповiднi територiї обслуговування i до початку навчального року облiковують учнiв, якi мають їх вiдвiдувати.

2. Зарахування учнiв до загальноосвiтнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на пiдставi заяви, за наявностi медичної довiдки встановленого зразка i вiдповiдного документа про освiту (крiм учнiв першого класу).

Аналогічну норму містить п. 17 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №778 «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» (далі-Положення).

Відповідно до п. 18 Положення зарахування учнів (вихованців) до всіх класів комунальних шкіл І-ІІІ ступеня здійснюється без проведення конкурсу і, як правило, відповідно до території обслуговування.

Згідно з п. 22 Положення зарахування учнів до закладу здійснюється, як правило, до початку навчального року за наказом його керівника.

Для зарахування учня до закладу батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини, медичну довідку встановленого зразка, особову справу (крім дітей, які вступають до першого класу), до навчального закладу III ступеня - документ про відповідний рівень освіти.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про загальну середню освіту» зарахування учнів до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) проводиться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

У статті 19 Закону наведений перелік учасників навчально-виховного процесу в загальноосвiтнiх навчальних закладах. а саме: учнi (вихованцi);керiвники;педагогiчнi працiвники, психологи, бiблiотекарi; iншi спецiалiсти; батьки або особи, якi їх замiнюють.

Статтею 29 Закону визначено:

Батьки або особи, якi їх замiнюють, мають право:

- вибирати навчальнi заклади та форми навчання для неповнолiтнiх дiтей;

- приймати рiшення щодо участi дитини в iнновацiйнiй дiяльностi загальноосвiтнього навчального закладу;

- обирати i бути обраними до органiв громадського самоврядування загальноосвiтнiх навчальних закладiв;

- звертатися до вiдповiдних органiв управлiння освiтою з питань навчання i виховання дiтей;

- захищати законнi iнтереси дiтей.

2. Батьки або особи, якi їх замiнюють, зобов`язана:

- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освiти за будь-якою формою навчання;

- постiйно дбати про фiзичне здоров`я, психiчний стан дiтей, створювати належнi умови для розвитку їх природних здiбностей;

- поважати гiднiсть дитини, виховувати працелюбнiсть, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сiм`ї, старших за вiком, державної i рiдної мови, до народних традицiй i звичаїв;

- виховувати повагу до нацiональних, iсторичних, культурних цiнностей Українського народу, дбайливе ставлення до iсторико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

Отже, якщо батьки учнів-ромів подають заяву про зарахування до інших шкіл, то таких учнів зараховують до таких шкіл. Суд не вбачає у визначенні території обслуговування обов`язку учнів навчатися саме у тій школі, на території обслуговування якої вони проживають.

Така обставина підтверджується відповіддю Управління правового забезпечення управління освіти Ужгородської міської ради від 11.06.2021 року за №266/01-14, з якої вбачається, що у УЗОШ №2 навчається 6 учнів ромської народності, в УЗОШ №6 - 1, у УЗОШ №7 - 66, в УЗОШ №8 - 11, в УЗОШ №9 - 24, в УЗОШ №10 - 39, в БПЛ «Інтелект» ЗОШ №11 - 36, в УЗОШ №12 - 18, в Ужгородській гімназії №13 - 328, в Ужгородській гімназії №14 - 201, в Ужгородській гімназії №16 - 15, в УЗОШ №20 - ліцей «Лідер» - 9, в УПШ «Ялинка» - 1.

У статті 35 Закону встановлено, що управлiння системою загальної середньої освiти здiйснюється Мiнiстерством освiти України, iншими центральними органами виконавчої влади, яким пiдпорядкованi навчальнi заклади, зазначенi у частинi другiй статтi 9 цього Закону, Мiнiстерством освiти Автономної Республiки Крим, вiдповiдними органами управлiння освiти обласних, Київської та Севастопольської мiських, районних, районних у мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, а також органами мiсцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

Згідно статті 5 Закону України «Про освіту» державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності серед яких є забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності, прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень, свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб`єктів освітньої діяльності, академічна доброчесність, академічна свобода, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом, єдність навчання, виховання та розвитку, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками

Стаття 12 Закону України «Про освіту» вказує, що метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності. Повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

Позивач вважає, що неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відчувають на собі факти непрямої дискримінації з боку відповідача та знаходяться у становищі чи умовах менш сприятливих порівняно з іншими особами.

Суд вважає такі твердження позивача необґрунтованим та такими, що не знайши в ході розгляду справи своє підтвердження, оскільки у місті Ужгороді відсутні будь-які навчальні заклади, створені виключно для учнів-ромів.

У Конвенції «Про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти», де констатовано: «В даній Конвенції вираз «дискримінація» охоплює усіляку різницю, виключення, обмеження або надання переваги за ознакою раси, кольору шкіри, роду, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, економічного положення або народження. яке має своєю ціллю або наслідком руйнування або порушення рівності відносин в галузі освіти.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.

У відповідності до статті 1 Закону:

- дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

- непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

На підставі аналізу законодавчих норм, які регулюють дані правовідносини, судом в судовому засіданні не встановлено належних та допустимих доказів прямої або непрямої дискримінації дітей позивача. Гімназія №13 входять до загальної мережі навчальних державних закладів із навчальними програмами, які також наявні в усіх інших школах.

Відповідно до ст. 4 «Про загальну середню освіту» систему загальної середньої освіти становлять заклади загальної середньої освіти всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 6 Закону України «Про освіту» однією із засад державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності.

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» батьки дітей ромської народності мають право, як і всі інші громадяни, вибирати будь який навчальний заклад в місті, як правило, відповідно до території, де проживають.

Виходячи із наведеного, усі, хто навчається у закладах освіти м. Ужгорода, мають рівні умови у реалізації права на освіту.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звернення до суду з даним позовом зумовлене необхідністю захисту прав дітей позивачів на здобуття загальної середньої освіти, вжиття позитивних дій для ефективного опановування ними навчальних програм минулих років і поточних навчальних програм, а не загальних прав та свобод людини і громадянина, що належать у рівній мірі всім громадянам України.

Проаналізувавши вищевикладене, можна зробити висновок, що чинним законодавством встановлено обов`язковість загальної середньої освіти, однак не встановлено обов`язковості її здобуття лише у конкретному навчальному закладі, що спростовує позовні вимоги ОСОБА_10 про неможливість зарахування її дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до Ужгородської ЗОШ № 7.

Матеріали справи не містять жодних доказів неможливості здобуття дітьми позивача, в інтересах яких заявлено даний позов, загальної середньої освіти у ЗОШ № 7. Відтак, відсутні обставини, які б свідчили про позбавлення неповнолітніх дітей позивача гарантованого Конституцією України права на освіту.

Окрім того, суд зазначає, що школи, які розташовані поблизу компактних ромських поселень також наповнюються ромськими дітьми, але не є закритими для всіх дітей, які проживають в тих мікрорайонах. До того ж, ромські діти не обмежені у виборі школи для навчання по всьому місту Ужгороду. Жодних доказів на підтвердження фактів відмови керівниками шкіл м. Ужгорода позивачу щодо зарахування її дітей до навчальних закладів суду не надано.

У позові представник позивач посилається на Рішення ЄСПЛ, в тому числі на Рішення СПРАВА D.H. ТА ІНШІ ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ[CASE OF D.H. AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC] (Заява no. 57325/00) від 13 листопада 2007 року.

15. Згідно з інформацією, наданою урядом Чеської Республіки, спеціальні школи (zvlastni skoly) були створені після Першої світової війни для дітей з особливими потребами, у тому числі тих, що мають розумові вади або належать до уразливих соціальних груп. Кількість дітей, влаштованих до цих шкіл, продовжувала збільшуватися (з 23 тис. учнів у 1960 році до 59 тис. 301 учнів у 1988 році). У зв`язку з вимогами при вступі до початкових шкіл (zakladni skoly) та пов`язаною з ними процедурою відбору, до 1989 року більшість циганських дітей навчалися у спеціальних школах.

19. У період з 1996 до 1999 року заявники були направлені до спеціальних шкіл страви або відразу, або після певного часу навчання у звичайній початковій школі.

20. Матеріали справи вказують на те, що батьки заявників погодились із зарахуванням своїх дітей до спеціальних шкіл, а у деяких випадках безпосередньо звернулися з клопотанням про це.

Однак, дане рішення як джерело права не підлягає застосуванню до даного предмету спору, оскільки в Україні відсутні спеціальні школи для дітей ромського походження.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 листопада 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич