Рішення № 101522054, 25.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 р. Справа№200/2932/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

секретаря судового засідання - Заїченко Я.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Кодової А.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП: 44070187, адреса: вул. Італійська (Центральний район), будинок 59, місто Маріуполь, Донецька обл., 87515) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області та просить суд:

Вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.12.2020 в розмірі 23069 грн. 20 копійок № Ф-5997-42 від 16.02.2021 визнати незаконною та скасувати.

Визнати незаконною бездіяльність відповідача, та зобов`язати списати нараховані позивачу згідно цієї вимоги № Ф-5997-42 від 16.02.2021 несплачені станом на 01.12.2020 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період моменту реєстрації, як самозайнятої особи, а саме з 13.08.2018.

У судовому засіданні від 02 листопада 2021 року позивачем уточено позовні вимоги, позивач просить суд:

Вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.12.2020 в розмірі 23069 грн. 20 коп. № Ф-5997-42 від 16.02.2021 визнати незаконною скасувати.

Визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви позивача про списання ЄСВ, та зобов`язати розглянути заяву від 28.01.2021 про списання станом на 01.12.2021 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період моменту реєстрації позивача, як самозайняту особу, а саме з 13.08.2018.

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі № 200/2932/21-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року вирішено розгляд справи, здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі №2000/2932/21-а - задоволено та замінено відповідача - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Італійська, 59) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП: 44070187, адреса: вул. Італійська (Центральний район), будинок 59, місто Маріуполь, Донецька обл., 87515).

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 16 листопада 2021 року о 12:30 год. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

В судовому засіданні 16 листопада 2021 року судом, керуючись ст. 223 КАС України , була оголошена перерва до 25 листопада 2021 року на 13:00 год. у справі №200/2932/21-а, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Позов вмотивовано тим, що відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 23069,20 грн. Позивач вважає зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску протиправною та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску та від відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період до закінчення антитерористичної операції. Також вказує, що відповідач повинен був за його заявою списати несплачені станом на 01 грудня 2020 року суми недоїмки відповідно до пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464 «Прикінцеві та перехідних положень». Також вказує, що він є пенсіонером за вислугу років а тому звільнений від сплати єдиного внеску.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що позивач є платником єдиного внеску. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 31.01.2021 становила 23069,20 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2020 №Ф-5997-42. Станом на 01.02.2021 недоїмка по зобов`язанням з єдиного внеску складає 23069,20 грн. За даними оперативного обліку, за період з 01.10.2018 по 01.02.2021 сплата зобов`язань з єдиного внеску платником не здійснювалась.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

Норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. Об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. У зв`язку із невиконанням позивачем умов пункту 9-15 розділу VIII Закону №2464, відповідачем залишено без виконання заяву про списання нарахувань по ЄСВ, про що повідомлено листом 02.03.2021 №6506/6/05-99-24-07-16, який отримано особисто 05.03.2021.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований в якості фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну податкову службу України та у своїй діяльності керується Податковим кодексом України.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Позивачем, звернувся до відповідача з заявою від 28.01.2021 в якій просив списати несплачену станом на 01.12.2020 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період з 13.08.2018 по 01.12.2020, посилаючись на зміни, внесені Законом від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Також позивачем, до відповідача було подано заяву від 28.01.2021, у якій позивач просив звільнити його від сплати єдиного внеску починаючи з 01.01.2021, оскільки він є пенсіонером за вислугою років.

Відповідно до пенсійного посвідчення від 03.01.2014 позивач є пенсіонером за вислугою років довічно.

16.02.2021 відповідачем винесено вимогу № Ф-5997-42 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, якою повідомлено позивача, що станом на 31 січня 2021 року рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску та якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку у загальному розмірі 23063,20 грн.

На підставі заяви позивача №б/н (вхідний реєстраційний індекс ГУ ДПС від 03.02.2021 за вхід. №9094/6) було розглянуто питання щодо списання нарахувань по ЄСВ відповідно до пункту 9-15 розділу VIII Закону №2464.

Відповідачем, було надано відповідь від 02.03.2021, №6506/6/05-99-24-07-16, в якій зазначено, що у зв`язку із невиконанням умов п. 9-15 розділу VIII Закону №2464, заяву позивача щодо питання про списання нарахувань по ЄСВ залишено без розгляду, а саме не надана заява про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності.

Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника у позивача станом на 19.01.2021 є недоїмка в сумі 23069,20 грн., у тому числі: за період з 01.10.2018 по 31.1.2018 - 2457,18 грн.; за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10719,72 грн.; з 01.01.20 по 31.12.2020 - 19769,20 грн.

Позивачем надано копію звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік від 22.04.2019.

Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік від 22.04.2014 в якій відсутні відомості про отримані доходи.

Позивач, протиправною відмову відповідача в списанні недоїмки з єдиного внеску у зв`язку з відсутністю заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності, та відповідно винесену на цю суму вимогу також вважає неправомірною.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI, дія закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статі 4 Закону №2464 визначено осіб які є платниками єдиного внеску. Відповідно до ч.4 ст.4 особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017, № 592-IX від 13.05.2020 які набрали чинності з 01.01.2021)

Як вже зазначалось 03.01.2014 позивач є пенсіонером за вислугою років довічно (пенсійне посвідчення від 03.01.2014) таким чином з 01.01.2021 його звільнено від сплати за себе єдиного внеску.

Заява щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем не надавалась.

Згідно з п.9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником (особою) та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Податковий орган протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". (Розділ VIII доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020; в редакції Закону № 1072-IX від 04.12.2020)

З аналізу наведених норм, зокрема, слідує, що за заявою платника єдиного внеску, зазначеного у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, підлягають списанню несплачені станом на 1 грудня 2020 року суми недоїмки, нараховані платникам, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) від його діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб , та за умови подання до 1 березня 2021 року до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року (якщо вони не були подані раніше). Після отримання заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Отже, обов`язок щодо прийняття рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивованого рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у податкового органу виникає після проведення камеральної перевірки, яка у свою чергу проводиться протягом 15 робочих днів після отримання від платника, зазначеного у пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року (якщо вони не були подані раніше).

Позивач звертався за списанням недоїмки з єдиного внеску на підставі п.п. «б» наведеної норми. Відповідачем було залишено без розгляду заяву позивача у зв`язку з тим що позивачем не було подано заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності.

Як встановлено судом, позивач був платником єдиного внеску з 18.08.2018 по 01.01.2021, має недоїмку з єдиного внеску за період з 18.08.2018 по 01.12.2020.

Як вбачається з листа відповідача від 02.03.2021 заява позивача про списання нарахувань по ЄСВ від 12.01.2021 була залишена без розгляду відповідачем та зазначено що позивач може оскаржити цю відповідь в порядку визначеному ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян», заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Заява з якою звертався позивач, не є такою яку відповідач повинен був розглядати як звернення надане відповідно до Закону України «Про звернення громадян», вона була подана на підставі п.9-15 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464, тому й повинна була розглядатись відповідачем відповідно до вимог цієї норми ПК України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як зазначалось вище, відповідачем заява позивача була залишена без розгляду, але розглядаючи заяву позивача в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян» відповідач повинен був надати відповідь позивачу невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Проте відповідь на заяву від 28.01.2021 (отримано відповідачем 03.02.2021) було надано 02.02.2021, тобто через місяць чим було позбавлено позивача можливості скористатись правом закріпленим у п.9-15 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положення Закону №2464, у тому числі й усунення недоліків, в термін до 01.03.2021.

Враховуючи те, що позивачем своєчасно до 01.03.2021 подано заяву про списання недоїмки з єдиного внеску, але відповідачем не у спосіб та не в межах встановлених законодавством було її залишено без розгляду, позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви позивача про списання ЄСВ, та зобов`язати розглянути заяву від 28.01.2021 про списання станом на 01.12.2021 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період моменту реєстрації позивача, як самозайняту особу, а саме з 13.08.2018 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.12.2020 в розмірі 23069 грн. 20 коп. № Ф-5997-42 від 16.02.2021 суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, з вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13.03.2015 в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що на підставі вищенаведеної норми він звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування підприємства на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Проте, суд зазначає, що Законом № 440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи", який набув чинності 13.02.2020, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13.05.1997 № 1-рп/1999, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) була прийнята 16.02.2021, недоїмка зазначена станом на 31.01.2021, до розрахунку було включено тільки суму основного боргу, штрафи та пеня не нараховувались.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (16.02.2021), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Таким чином, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ, під час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому суд також зауважує, що, якщо враховуються минулі періоди під час формування вимоги про сплату боргу (під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI), вони також підпадають під дію обов`язку їх сплати, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право платника не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 812/838/17 та від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19.

Однак, як вбачається з наданого відповідачем розрахунку вимоги та витягу з інтегрованої картки платника станом за на 31.12.2020 мав недоїмку в сумі 19769,2 грн.. Як було зазначено вище позивач з 01.01.2021 звільнений в силу закону від сплати єдиного внеску за себе, як пенсіонер за вислугою років, однак відповідачем, протиправно було нараховано єдиний внесок позивачу в сумі 3300,00 грн. за січень 2021 року.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач просить про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.12.2020 в розмірі 23069 грн. 20 коп. Судом встановлено, що відповідачем до періоду за який було розраховано суму недоїмки було включено період, коли позивача було звільнено за себе від сплати єдиного внеску, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме вимога підлягає частковому скасуванню в сумі 3300 грн. нарахованих за січень 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн..

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ ВП: 44070187, адреса: вул. Італійська (Центральний район), будинок 59, місто Маріуполь, Донецька обл., 87515) про:

- визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.12.2020 в розмірі 23069 грн. 20 коп. № Ф-5997-42 від 16.02.2021.

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви позивача про списання ЄСВ, та зобов`язати розглянути заяву від 28.01.2021 про списання станом на 01.12.2021 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період моменту реєстрації позивача, як самозайняту особу, а саме з 13.08.2018 - задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви позивача про списання ЄСВ, та зобов`язати розглянути заяву від 28.01.2021 про списання станом на 01.12.2021 суми недоїмки, а також штрафні санкції та пені, нараховані на ці суми недоїмки за період моменту реєстрації позивача, як самозайняту особу, а саме з 13.08.2018.

Визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом від 16.02.2021 № Ф-5997-42, частково в сумі 3300 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судові витрати у розмірі 908,00 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено у судовому засіданні 25 листопада 2021 року.

Повне рішення суду складено та підписано 01 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова