Ухвала суду № 101522027, 01.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про заміну способу та порядку виконання рішення суду

01 грудня 2021 р. Справа №200/1627/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши заяву позивача про заміну та встановлення способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вичинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в частині невиплати ОСОБА_1 у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до частині 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми цієї допомоги.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі №200/1627/21-а позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в частині невиплати ОСОБА_1 у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до частині 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми цієї допомоги.

Вказане судове рішення набрало законної сили 11.06.2021 року, виконавчі листи по справі видано позивачу 09.07.2021 року.

23 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про заміну способу та порядку виконання рішення суду вмотивована тим, що 05.08.2021 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження ВП №66333045 з примусового виконання рішення суду у справі № 200/1627/21-а.

08 вересня 2021 року постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що рішенням відповідача від 17.06.2021 № 02.3.18-2504 нараховано щорічну разову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до рішення суду у розмірі 8306,00 грн.

Виплату нарахованих коштів на виконання рішення суду відповідачем не здійснено.

Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради із заявою щодо виконання рішення суду. Відповідач листом від 18.10.2021 року повідомив позивача, про те, що нарахування грошових коштів виконано, але ж виплата не можлива за відсутності кошів.

Заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін та державного виконавця на 01 грудня 2021 року о 09 год. 00 хв.

Сторони та державний виконавець в судове засідання не з`явились.

Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у разі неможливості його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Згідно ст. 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто, вказаним законом передбачена можливість зміни способу і порядку виконання рішень суду про зобов`язання державного органу вчинити певні дії.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що рішення суду на момент звернення позивача з заявою про заміну способу та порядку виконання рішення суду не виконано.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи викладене, право позивача на отримання цієї допомоги є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий висновок суду кореспондує правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, у постанові Верховного Суду України від 07.12.2012 у справі № 21-977во10 тощо, який підлягає врахуванню судом відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтями 14 та 370 КАС України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, враховуючи доводи заявника про невиконання судового рішення у визначений в ньому спосіб, безрезультатність виконавчого провадження з його виконання, суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву і змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми цієї допомоги, на її стягнення у сумі 8306 грн.

При цьому, визначення судом конкретної суми стягнення не змінює суті і обсягу судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про заміну та встановлення способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року по справі №200/1627/21-а – задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від у справі №200/1627/21 в частині зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розмір 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми цієї допомоги, встановивши інший спосіб і порядок виконання рішення: «Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, Донецька область, місто Маріуполь, пр.. Мира, буд. 70) за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розмір 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми цієї допомоги, а саме в розмірі 8306,00 грн».

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко