Рішення № 101521959, 30.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 р. Справа№200/13770/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 19.05.1982 року по 27.09.2000 року на підприємстві КПАГД "Донелектроавтотранс" на посаді водія тролейбусу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно переглянути заяву від 25.08.2021 року про призначення пенсії, врахувавши до страхового стажу період роботи на посаді водія з 19.05.1982 року по 27.09.2000 на підприємстві КПАГД " Донелектроавтотранс ".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він 25.08.2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідачем було прийнято рішення від 30 серпня 2021 року № 050450001763 про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю печатки на першій сторінці трудової книжки. Вважає, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії, порушив його конституційні права на належний соціальний захист, тому зазначає про протиправність його дій.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років. За наслідком розгляду наданого позивачем пакету документів, страховий стаж ОСОБА_1 склав 20 років 3 місяці 3 дні. Період роботи позивача з 19.05.1982 року по 27.09.2000 рік в КПАГД «Донецькелектроавтотранспорт» на посаді водія тролейбуса не зараховано до страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, а відомості про особу внесені неналежним чином, а саме запис здійснено різними чорнилами синього та чорного кольору, що суперечить положенням Інструкції. Стосовно врахування архівної довідки від 24.09.2021 року № 03/1679 відповідач зауважує, що вказана довідка до заяви позивача від 25.08.2021 року не надавалась та до управління не надходила. Крім того, відповідач зазначає, що довідка видана на непідконтрольній території, тому управління не має можливості здійснити перевірку первинних документів. На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов , судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.5-7).

Фактичним місце проживання позивача є: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації від 08.01.2020 року № 1437-5000252294 (а.с.17).

25 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 серпня 2021 року № 050450001763 було відмолено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу, а саме: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_3 від 19.05.1981 року, не прийнято до уваги при обчисленні стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства та відомості про особу внесені неналежним чином (різними чорнилами), що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 08.06.2001 року № 259. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 03 місяця 03 днів (а.с.9).

Як убачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , у спірний період позивач працював:

- з 19.05.1982 року по 02.07.1982 року - водій 3 класу автомобіля Белаз-540 по вивозу вугілля та породи з р-за «Осінкілковський» в 13 автоколоні;

- з 01.06.1982 року - у зв`язку з переданням автоколони у відомство п/о «Кемероввугілля» переведений у Малиновську автобазу;

- з 01.06.1982 року - прийнятий водієм 3 класу автомобіля БелАЗ по вивозу вугілля та породи з розрізу по переводу;

- 02.07.1982 року - звільнений за власним бажанням за ст. 31 КЗпП РСФСР;

- з 21.09.1982 року по 20.11.1984 року - водії 3 класу Донецька «Облсельхозхімія»;

- з 14.02.1985 року по 19.02.1985 року - водій 3 класу в Донецькій автобазі;

- з 26.03.1985 року - прийнятий учнем школи водіїв тролейбуса тролейбусного парка № 2 Донецького трамвайно-тролейбусного управління;

- з 26.09.1985 року - переведений водієм тролейбуса 3 класу;

- 25.01.1987 року - присвоєно 2 клас водія тролейбуса;

- 25.12.1989 року - присвоєно 1 клас водія тролейбуса;

- 15.06.1994 року - звільнений за власним бажанням;

- 23.07.1994 року - прийнятий тимчасово в відділ експлуатації водієм тролейбуса 1 класу тролейбусного парка м. Москви компанії «Мосгортранс»;

- 09.11.1994 року - звільнений у зв`язку з закінченням строку тимчасової роботи;

- 15.11.1995 року - прийнятий водієм тролейбуса 1 класу в депо № 2 Донецького трамвайно-тролейбусного управління;

- 01.10.2000 року - переведений водієм 1 класу тролейбусного депо 2.

Згідно довідки Комунального підприємства адміністрації міста Донецька «Донелектроавтотранс» від 24.09.2021 року № 03/1679 позивач з 26.03.1985 року по 15.06.1994 року працював в Донецькому трамвайно-тролейбусному управління. Водієм тролейбуса (міського пасажирського) з повним робочим днем працював з 26.09.1985 року по 15.06.1994 року.

В комунальному підприємстві адміністрації м. Донецька «Донелектроавтотранс» водієм тролейбуса (міського пасажирського) з повним робочим днем працював з 15.11.1995 року по 20.11.2020 року. Водієм тролейбуса (міського пасажирського) з повним робочим днем з 15.11.1995 року по 30.09.2000 року (а.с.15-16).

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам суд виходить із наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.12. Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Як убачається з трудової книжки позивача, в ній містяться відповідні записи про періоди роботи позивача, які засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств. Будь-яких виправлень зазначені записи не містять. Отже, достовірність записів у трудовій книжці не викликає сумніву та не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, а саме непроставлення печатки на першій сторінці трудової книжки позивача та внесення відомостей про особу неналежним чином (різними чорнилами), не може бути підставою для позбавлення конституційного права на призначення пенсії, при тому, що всі записи спірного періоду роботи позивача, належним чином оформлені в трудовій книжці.

Верховний Суд неодноразово у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловлював правову позицію, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Щодо посилання позивача про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 19.05.1982 року по 27.09.2000 року, суд зазначає, що період роботи з 19.05.1982 року по 27.09.2000 року ще не був проаналізований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та в цій частині рішення щодо зарахування або незарахування відповідачем не приймалось, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Стаття друга та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем індивідуального акту, а саме: рішення про відмову у призначенні пенсії.

Таким чином, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 30.08.2021 року № 050450001763 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.08.2021 року про призначення пенсії.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (квитанція від 12.10.2021 року № 171).

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача та задовольнив в цій частині позовні вимоги, а також задовольнив в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, фактична адреса: 85500, Донецька область, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 103) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.08.2021 року № 050450001763 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2021 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяті днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 30 листопада 2021 року.

Суддя Т.О. Шувалова