Рішення № 101521676, 30.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 р. Справа№200/7805/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.07.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 01.04.2016 по 30.04.2017 та з 01.05.2020 по 30.06.2020.

Позивач зазначила, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення віку призначення пенсії прийнято із порушенням норм матеріального права. Позивач зауважила на тому, що під час призначення пенсії відповідач мав керуватися положеннями п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, як то передбачено рішенням Конституційного суду України № 1-р/2020 у справі 1-582018(746/15) від 23.01.2020. Редакцією п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинною до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ визначено право жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць на призначення пенсії на пільгових умовах після настання 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оскільки на момент звернення позивач досягла віку 50 років та мала необхідний стаж роботи (загальний та спеціальний), відповідачем протиправно відмовлено їй в призначенні пенсії за віком.

Крім цього позивач зазначила, що під час вирішення питання про призначення їй пенсії відповідачем не враховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2016 по 30.04.2017 та з 01.05.2020 по 30.06.2020. Позивач зазначив, що наведені періоди роботи підтверджено відповідними записами трудової книжки позивача, копія якої надавалася разом із заявою по призначення пенсії. За змістом викладеного в позові відмова відповідача зарахувати наведені періоди до стажу роботи з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків є необґрунтованою, оскільки відповідальність за несплату єдиного внеску покладається на страхувальника (роботодавця).

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди виклав в наданому до суду відзиві на позов. За змістом відзиву питання призначення позивачу пенсії мало вирішуватися на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до приписів якої позивач набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення віку 55 років, підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні.

Періоди роботи позивача з 01.04.2016 по 30.04.2017 та з 01.05.2020 по 30.06.2020 не включені до страхового стажу, оскільки за даними пенсійного фонду роботодавцем позивача не сплачені страхові внески за цей період. За змістом відзиву на позов після сплати роботодавцем позивача страхових внесків, наведені періоди роботи будуть включені до страхового та пільгового стажу роботи.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи. Ухвалою від 22.09.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.10.2020. Підготовче судове засідання відкладалося на 26.10.2020, 17.11.2020 та 30.11.2020. Ухвалою від 17.11.2020 судом продовжено строк підготовчого засідання. Підготовче засідання, призначене на 30.11.2020 не відбулося через перебування судді на лікарняному, наступне судове засідання призначено на 11.12.2020. Ухвалою від 11.12.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04.01.2020 Ухвалою від 04.01.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного суду за наслідком розгляду зразкової справи № 360/3611/20.

Ухвалами від 30.11.2021 провадження у справі поновлено, замінено первинно визначеного відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Через неявку представників сторін до судового засідання подальший розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

16.07.2020 позивач звернулася до Торецького об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки-повідомлення до заяви позивач надала диплом серії НОМЕР_1 від 22.07.1988, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру № 505-11-04118 від 06.12.2011, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих працівників № 11-86, 87 від 06.07.2020, № 11-347, 348 від 07.07.2020, № 11-236 від 06.07.2020, трудову книжку.

20.07.2020 Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області за наслідком розгляду наданої заяви прийнято рішення № 530 про відмову в призначенні пенсії. Рішення вмотивовано недосягненням позивачем віку призначення пенсії. В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців 4 дня, пільговий стаж за Списком № 2 - 29 років 1 місяць 1 день. За змістом рішення до страхового та пільгового стажу не враховані періоди роботи позивача з 01.04.2016 по 30.04.2017, з 01.05.2020 по 30.06.2020 через несплату за цей період страхових внесків.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 доповнено Закон України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим ля особи, а не Закону № 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки відповідно до наявних і матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 30 років 7 місяців 4 дня, пільговий стаж за Списком № 2 - 29 років 1 місяць 1 день, що відповідає вимогам п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Наведене вище свідчить про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії з підстав недосягнення 55 річного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, оформленої рішенням відповідача № 530 від 20.07.2020.

З приводу неврахування відповідачем до страхового та пільгового стажу роботи періодів роботи позивача з 01.04.2016 по 30.04.2017, з 01.05.2020 по 30.06.2020 суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058-IV).

Статтею 15 Закону № 1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно частини 1статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Записи № 4-6, № 7-8 трудової книжки позивача містять відомості про її роботу на посаді машиніста установок збагачення та брикетування в період з 01.04.2016 по 30.04.2017 на філії Збагачувальна фабрика «Дзержинська» ТОВ «Енергоімпекс», в період з 01.05.2020 по 30.06.2020 - на філії «Збагачувальна фабрика «Щербинівська» ТОВ «Донінтервугілля». Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) містять інформацію щодо нарахування заробітної плати позивачу в період з 01.04.2016 по 30.04.2017 та з 01.05.2020 по 30.06.2020, відповідно до наявної у відомостях позначки страхові внески за наведені періоди не сплачувались. Водночас, індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 містять інформацію про спецстаж позивача з квітня 2016 року по квітень 2017 року, з травня 2020 року по червень 2020 року, що обліковується за кодом ЗП3013Б1, що свідчить про зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за працівника (позивача) покладений на роботодавця, який має нести відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків. Працівник (позивач) не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством-роботодавцем, на якому він працює.

За таких обставин, беручи до уваги, що основним документом про занятість позивача є трудова книжка, суд вважає, що незарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.04.2016 по 30.04.2017 та з 01.05.2020 по 30.06.2020 через несплату страхових внесків підприємством роботодавцем є протиправним.

Тотожна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 20 березня 2019 року по справі № 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).

Неврахування зазначених періодів роботи у склад стажу роботу позивача свідчить про невірне обчислення відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії страхового та пільгового стажу.

Встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про обґрунтованість вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії № 530 від 20.07.2020 та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 17.02.2020 із врахуванням до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.04.2016 по 30.04.2017 на філії Збагачувальна фабрика «Дзержинська» ТОВ «Енергоімпекс», з 01.05.2020 по 30.06.2020 - на філії «Збагачувальна фабрика «Щербинівська» ТОВ «Донінтервугілля».

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, який підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 530 від 20.07.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15) та зарахувати до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.04.2016 по 30.04.2017 та 01.05.2020 по 30.06.2020 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) - адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) - адреса: 84122, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010.

Суддя А.С. Михайлик