Рішення № 101521625, 30.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 р. Справа№805/3769/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М.,

секретаря судового засідання Мухіної Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Онищенко І.В.,

від відповідача - Яковлєва А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0005071305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 364 245 грн, де 291 369 грн податкового зобов`язання та 72 849 грн штрафних (фінансових) санкцій (позовні вимоги викладено в редакції заяви від 14 березня 2017 року - а. с. 2, т. 10).

Позов вмотивовано тим, що висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість зроблено на підставі даних, що містяться в матеріалах досудового розслідування, що, у свою чергу, не є належними доказами в розумінні податкового законодавства, якими б встановлювались певні обставини. Встановлені порушення спростовуються первинними документами, наданими під час проведення перевірки та долученими до позовної заяви.

Відповідач надав заперечення на позов, які обґрунтовано доводами, викладеними в акті перевірки. Відповідач просив відмовити у позові, оскільки заперечує право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено шляхом скасування вище зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року судові рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування визначено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21 квітня 2021 року.

31 серпня 2021 року позивачем надано пояснення щодо обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року, зазначивши, що законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти своїх контрагентів на предмет фіктивної підприємницької діяльності; матеріали досудового розслідування є неналежними доказами у цій справі; акти приймання-передачі складаються відносно виконаних робіт та наданих послуг, а за фактом отримання товарів складається видаткова накладна; товарно-транспортні накладні не є обов`язковими при операціях з купівлі-продажу або поставки товару; позивач має всі необхідні трудові ресурси для виконання господарських операцій.

13 вересня 2021 року відповідачем надано пояснення щодо обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року, зазначивши, що позивач обґрунтовує свою позицію документами, які поставлено під сумнів судом касаційної інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року здійснено заміну відповідача - Слов`янську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області; оголошено перерву у підготовчому; залишено без задоволення клопотання відповідача про недопущення представника позивача до участі у справі.

24 вересня 2021 року позивачем надано пояснення щодо використання контрагентами позивача однієї ІР-адреси для реєстрації податкових накладних та подання податкової звітності.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року оголошено перерву у справі, витребувано додаткові докази.

У судовому засіданні також оголошувалась перерва з 29 листопада до 30 листопада 2021 року.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

З 24 травня 2016 року по 30 травня 2016 року Слов`янською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу від 23 травня 2016 року № 295 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілс ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарсан ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Седес», Товариством з обмеженою відповідальністю «Продінвест ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Прод Опт Продукт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструктив Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепіталс Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бігнікс», Товариством з обмеженою відповідальністю «БлюберіПродакшн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лерос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Штовар Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автозапчастина Ойл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Апреліус» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2016 року № 1887/05-22-13-05-111-2632804855.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.1 (абзац «а»), пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 291 396 грн, у тому числі за 2014 рік - 127 771 грн, за 2015 рік - 163 625 грн.

14 червня 2016 року Слов`янською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005071305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 364 245 грн, де 291 369 грн - сума податкового зобов`язання, 72 849 грн - сума штрафних (фінансових) санкцій (том 1, а. с. 54).

Штрафні санкції застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абзац 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абзаци 1-3 пункту 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг […].

За приписами абзаців 1, 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

Абзацами 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз зазначених вище положень ПК України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов:

наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість);

фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

У межах цієї справи спірним є наявність такої умови як фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця.

Суд звертає увагу, що інші умови не знайшли відображення в акті перевірки, а тому їх перевірка виходить за межі вказаної справи.

При перевірці права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 118 067, 79 грн позивачем включено за господарськими операціями за лютий - червень, жовтень 2014 року, липень, серпень 2015 року у зв`язку з придбанням товару за договором поставки від 01 лютого 2014 року № 25, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Продінвест ЛТД» в особі директора Горяніціна Сергія Володимировича (постачальник).

Предметом договору визначено товари в асортименті (продукти харчування), який поставляється згідно з заявками.

Для перевірки контролюючому органу і суду ці заявки позивачем не надано.

За змістом пункту 3.2 договору ціна договору визначається згідно з виписаними продавцем накладними.

Виконання договору щодо поставки продукції підтверджується видатковими накладними за лютий - червень, жовтень 2014 року, липень, серпень 2015 року;

а також платіжними дорученнями, в яких відображено факт оплати поставленого товару на загальну суму 701 955, 68 грн (станом на 31 грудня 2015 року заборгованість становила 6 451, 21 грн).

Видаткові накладні співпадають з податковими накладними щодо номенклатури товарів та дати виписки.

При перевірці права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 129 239, 82 грн позивачем включено за господарськими операціями за жовтень-грудень 2014 року, січень-липень 2015 року у зв`язку з придбанням товару за договором купівлі-продажу від 08 жовтня 2014 року № 7, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілс ЛТД» в особі директора Вільховченко Олени Іллівни (постачальник).

Предметом договору визначено товари в асортименті (продукти харчування), який поставляється згідно з заявками.

Для перевірки контролюючому органу і суду ці заявки позивачем не надано.

За змістом пункту 3.2 договору ціна договору визначається згідно з виписаними продавцем накладними.

Виконання договору щодо поставки продукції підтверджується видатковими накладними за жовтень-грудень 2014 року, січень-липень 2015 року;

а також платіжними дорученнями, в яких відображено факт оплати поставленого товару на загальну суму 741 205, 22 грн (станом на 31 грудня 2015 року заборгованість становила 34 233, 83 грн).

Видаткові накладні співпадають з податковими накладними щодо номенклатури товарів та дати виписки.

При перевірці права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 44 088, 15 грн позивачем включено за господарськими операціями за березень - липень, вересень - грудень 2014 року, січень, липень, вересень 2015 року у зв`язку з придбанням товару за договором поставки від 10 лютого 2014 року № 10, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тарсан ЛТД» в особі директора Вильховченко Сергія Алексійовича (постачальник).

Предметом договору визначено товари в асортименті (продукти харчування), який поставляється згідно з заявками.

Для перевірки контролюючому органу і суду ці заявки позивачем не надано.

За змістом пункту 3.2 договору ціна договору визначається згідно з виписаними продавцем накладними.

Виконання договору щодо поставки продукції підтверджується видатковими накладними за березень - липень, вересень - грудень 2014 року, січень, липень, вересень 2015 року;

а також платіжними дорученнями, в яких відображено факт оплати поставленого товару на загальну суму 263 233, 59 грн (станом на 31 грудня 2015 року заборгованість становила 1 295, 31 грн).

Видаткові накладні співпадають з податковими накладними щодо номенклатури товарів та дати виписки.

Отже, факт здійснення господарської операції підтверджується сукупністю первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання.

Із акта перевірки вбачається, що відповідач заперечує право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з огляду на відсутність такої умови як реальності постачання товару позивачеві.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

1) неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг,

2) нездійснення особою, яка значиться виробником товару (у цій справі постачальником товару), підприємницької діяльності,

3) відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів,

4) облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій,

5) здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Із акта перевірки вбачається, що відповідачем приводяться доводи, які зазначені вище у пункті 2.

Доводи відповідача ґрунтуються на наступному.

По-перше, на укладенні угоди без мети її реального здійснення з причин відсутності (ненадання) заявок на отримання товару.

Договорами від 01 лютого 2014 року № 25, від 08 жовтня 2014 року № 7, від 10 лютого 2014 року № 10 передбачено відвантаження постачальником товару покупцю відповідно до заявки.

У письмових поясненнях (т. 8, а. с. 232) позивач зазначає, що заявки від покупців приймались у телефонному режимі на листах довільної форми, передавались постачальникам також у телефонному режимі і зберігались до моменту їх виконання, який знаходиться поза межами періоду, в якому проводилась перевірка.

Оцінюючи вказані доводи, суд виходить із того, що ненадання позивачем для перевірки контролюючому органу і суду заявок, обумовлених договорами, свідчить про недотримання сторонами усіх умов договору, але не свідчить про відсутність реальності угоди за умови підтвердження її виконання іншими первинними документами. Такими, зокрема, у цій справі є видаткові, податкові накладні, платіжні доручення.

Суд також враховує, що навіть за умови підписання видаткової накладної та оплати за платіжним дорученням юридично між покупцем та продавцем буде вважатися укладений договір поставки в письмовій формі у спрощений спосіб, що є повноцінною документацією для бухгалтера та податківця. У той же час найменування, вагу, ціну поставляємої продукції дозволяє встановити зміст видаткових накладних.

В частині недоліків оформлення інших документів суд погоджується з доводами позивача, що за правилами бухгалтерського обліку, визначеними Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, акти приймання-передачі складаються відносно виконаних робіт та наданих послуг, а за фактом отримання товарів складається видаткова накладна, тому відсутні підстави для висновку, що ненадання актів приймання-передачі товарів свідчить про безтоварність операцій.

По-друге, ґрунтуються на недоліках видаткових накладних, в яких в графах «Продукцію відпустив», «Продукцію отримав» не зазначено посад, ФІП осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та її оформлення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: […] посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. […]. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Видаткові накладні, видані постачальниками позивача, не містять такого обов`язкового реквізиту як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, проте наявність особистих підписів на видаткових накладних дозволяє ідентифікувати осіб, які їх підписали: від постачальників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вильховченко Сергій Алексійович, підписи яких на видаткових накладних узгоджуються з підписами, наявними на податкових накладних; від покупця (позивача) - безпосередньо фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , що підтверджується копією сторінки паспорта громадянина України останнього із особистим підписом.

Таким чином, вказаний недолік не є підставою для невизнання господарської операції.

По-третє, ґрунтуються на ненаданні товарно-транспортних накладних.

Суд, перш за все, враховує, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його подальшу реалізацію, відсутність такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

При перевірці правомірності таких доводів відповідача суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 821/995/17, відповідно до яких товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Крім того, за змістом договорів від 01 лютого 2014 року № 25, від 08 жовтня 2014 року № 7, від 10 лютого 2014 року № 10 поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника за рахунок коштів постачальника, а тому товарно-транспортні накладні, призначені для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, не повинні бути в наявності у позивача.

По-четверте, ґрунтуються на ненаданні сертифікатів якості.

У письмових поясненнях (т. 8, а. с. 232) позивач зазначає, що весь товар супроводжувався документами, які підтверджували якість продукції (сертифікати відповідності, якісні посвідчення) і долучались до видаткових накладних, виданих покупцям, але не зберігались у позивач з тієї причини, що він не є кінцевим споживачем, а товар не зберігається тривалий час на складі.

Суд приймає до уваги вказані пояснення та зазначає, що наявність чи відсутність окремих документів щодо якості певного товару (його технічних характеристик тощо) не може свідчити про реальність чи нереальність господарських операцій, у тому числі нівелювати право платника податків для їх використання для формування податкового кредиту.

При оцінці реальності господарських операцій суд також виходить з того, що визначальною ознакою такої операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Реальність руху активів підтверджується первинними документами, наданими на підтвердження використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності шляхом її подальшого постачання Святогірській загальноосвітній школі I-II ступенів № 12, Обласному госпіталю для ветеранів війни м. Святогірська, Міській психіатричній лікарні м. Краматорська, Установі охорони здоров`я санаторій «Святі гори».

Судом перевірено, що відомості видаткових, податкових накладних, складених за договорами від 01 лютого 2014 року № 25, від 08 жовтня 2014 року № 7, від 10 лютого 2014 року № 10, співпадають з накладними, виписаними позивачем при подальшої реалізації. Така відповідність узгоджена та відображена в бухгалтерських довідках позивача про поставки кінцевому покупцю, що були надані суду.

Суд також враховує відомості довідки податкового органу від 26 серпня 2014 року № 1172/05-22-17-01-111-1/2632804855, згідно з якою звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій з Установою охорони здоров`я санаторій «Святі гори».

Крім того, відображення в бухгалтерському обліку постачання товару за договорами від 01 лютого 2014 року № 25, від 08 жовтня 2014 року № 7, від 10 лютого 2014 року № 10 підтверджується витягом із журналу-ордеру та відомостями за рахунком 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Суд не враховує матеріали досудового розслідування, в яких міститься посилання, що товари за первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест ЛТД» не постачались, як докази нереальності господарських операцій за договорами від 01 лютого 2014 року № 25, від 08 жовтня 2014 року № 7, від 10 лютого 2014 року № 10, оскільки на час розгляду цієї справи викладені в них обставини не знайшли свого відображення та підтвердження за результатами судового кримінального провадження. Навпаки, інші наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки нереальності господарських операцій.

При перевірці правомірності доводів непричетності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест ЛТД» ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи суд також враховує приписи частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, відповідно до яких, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За змістом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 станом на день оформлення первісних документів мав повноваження керівника товариства.

З огляду на це суд вважає, що доводи непричетності директора не можуть бути використані в цьому спорі відповідно до приписів чистини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV.

Обставини щодо використання контрагентами однієї ІР-адреси для реєстрації податкових накладних та подання податкової звітності, які позивач пояснює можливістю користування послугами одного бухгалтера, не може бути покладено в основу висновків щодо нереальності господарських операцій з огляду на правову позицію, згідно з якою платник податків не зобов`язаний перевіряти своїх контрагентів на предмет фіктивної підприємницької діяльності і такі висновки не повинні грунтуватись на припущеннях.

Доводи щодо нереальності поставки з причин відсутності фактичних господарських ресурсів у контрагентів не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, оскільки актом перевірки дані обставини не встановлювались.

Крім того, при перевірці правомірності таких доводів відповідача суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 826/17796/16, відповідно до яких «непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними».

Оскільки нереальність господарських операцій не підтверджується матеріалами справи, то і застосування до позивача штрафних санкцій є безпідставним.

Позовні вимоги з огляду на приписи частини другої статті 9, частини другої статті 245 КАС України підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судовий збір згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 червня 2016 року № 0005071305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 364 245 грн, де 291 369 грн податкового зобов`язання та 72 849 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська (Центральний район), буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 32 (тридцять дві) копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 грудня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська