Рішення № 101521202, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/12579/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 03.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи), в якій необхідно вказати вірне та повне місце проживання чи перебування позивача та зазначити вірне найменування відповідача; всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (неналежної якості та завірених належним чином до примірника позовної заяви для суду та відповідача).

На виконання вимог зазначеної ухвали 26.08.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов супровідний лист разом із уточненою позовною заявою (відповідно до кількості учасників справи).

Ухвалою суду від 28.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи), в якій зазначити вірне найменування відповідача та привести прохальну частину позову у відповідність до вимог п.4 ст.5 ст.160 КАС України; доказів сплати судового збору у розмірі 5517,50 грн.

13.09.2021 на адресу суду надійшов супровідний лист разом з уточненою позовною заявою відповідно до кількості учасників справи, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України від 09.01.2020 №0001053305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 509 150,53 грн., №0001063305, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 170 грн. та №0001073305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 42 429,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі висновків акту перевірки від 04.11.2019 №7817/04-36-33-05/ НОМЕР_1 щодо встановлення порушення позивачем стосовно отримання додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2020 №0001053305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 509 150,53 грн.; №0001063305, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 170 грн.; №0001073305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 42 429,21 грн. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, так як до складу оподаткованого доходу повинна включатися лише анульована (прощена) кредитором сума основного боргу, оскільки проценти та пеня не можуть вважатись доходом у розумінні Податкового кодексу України. Також, позивач стверджує, що податковим органом порушено порядок проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки фактично позивача не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Крім того, зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті поза межами строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, що свідчить про порушення порядку оформлення результатів перевірок.

Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 20.10.2021.

Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

27 жовтня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що порядок призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача повністю було дотримано, оскільки копію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4429-п від 20 вересня 2019 року та повідомлення № 225 від 20 вересня 2019 року щодо проведення з 31 жовтня 2019 року перевірки були направлені на адресу позивача, однак поштове відправлення повернуто з відміткою АТ «Укрпошта» за закінченням встановленого строку зберігання. Таким чином, вважає, що податковий орган виконав усі можливі та залежні від нього дії задля повідомлення платника податків про здійснення перевірки. За результатами перевірки складено акт від 04.11.2019 №7817/04-36-33-05/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснило списання основної суми кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 в розмірі 2 829 303,07 грн. (1907972,16 грн. + 921330,91 грн.), повідомивши боржника у відповідності до вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, діючого на момент списання кредитної заборгованості боржника, шляхом укладення угоди про анулювання (прощення) боргу. Таким чином, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі п.п.19-1.1.1 п.19-1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.42 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України та наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.09.2019 №442-п посадовими особами позивача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2019 №7817/04-36-33-05/ НОМЕР_1 , у висновках якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, п.176.1 ст.176, п.179.1, ст.179 Податкового кодексу України щодо неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік;

- абз. «д» п.п.164.2.17 п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 розділу ІV Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 509150,53 грн.;

- п.п.1.2, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв`язку з отримання додаткового блага у вигляді основної суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, у результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік у розмірі 42249,21 грн.

09 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001053305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 636 438,16 грн., з яких 509 150,53 грн. - за податковими зобов`язаннями, 127 287,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001063305, яким накладено штрафні санкції у розмірі 170 грн.;

- №0001073305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 53 036,51 грн., з яких 42 429,21 грн. - за податковими зобов`язаннями, 10 607,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення - рішення №0001053305 від 09.01.2020 року стала та обставина, що у зв`язку із отриманням у I кварталі 2016 року 2828614,07 грн., як додаткове благо у вигляді основної суми прощеної (анульованої заборгованості за кредитом, та несплати до бюджету відповідних сум податку на доходи фізичних осіб, донарахуванню з позивача підлягала сума податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 509150,53 грн. (2828614,07 грн.Х18% = 509150,53 грн. Підставою винесення податкового повідомлення - рішення від 09.01.2020 року №0001073305 на суму 42429,21 грн. стала та обставина, що доходи (додаткове благо) є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого складає 1.5% від об`єкта оподаткування (2828614,07 грн. Х 1,5% = 42429,21 грн.). Оскільки позивачем військовий збір у розмірі 42429,21 грн. сплачено не було, вказана сума підлягала донарахуванню. Крім того, в ході документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем не було подано щорічну декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік з відображенням отримання доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2828614,07 грн., у зв`язку із чим податковим повідомленням - рішенням №0001063305 від 09.01.2020 року було застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із приписами статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований статтею 78 ПК України, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 якого, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) направлявся запит №2852/04-36-13-09 від 24.10.2018, в якому контролюючий орган у зв`язку з отриманням податкової звітності ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА» просить позивача надати інформацію (пояснення) та їх документальне підтвердження щодо отриманого доходу у вигляді додаткового блага.

Дана адреса була підтверджена адресно-довідковою службою за вх. від 05.09.2018, однак поштове відправлення повернулося відправнику без вручення його адресату із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно зі статтею 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

У зв`язку з не наданням позивачем відповіді та пояснень на запит, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ №442-п від 20.09.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 », яким визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 31.10.2019 тривалістю 2 робочих днів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Також відповідачем оформлено повідомлення №225 від 20.09.2019.

Наказ №442-п від 20.09.2019 та повідомлення №225 від 20.09.2019 були надіслані на адресу позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом (штрихкодовий ідентифікатор 4903815006814), що підтверджується матеріалами справи, проте конверт повернувся до відповідача із відміткою пошти про причини невручення: за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу наведених норм встановлено, що платник вважається належним чином повідомленим про призначення перевірки, у випадку надіслання на його зареєстровану адресу наказу про призначення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про належне повідомлення позивача про проведення перевірки, а тому суд не вбачає підстав для встановлення порушення його прав проведеною перевіркою.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

У підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

В абзаці «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), в свою чергу, передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Одночасно, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.

До того ж, дія абзацу 1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З огляду на зазначене, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26.03.2020 у справі №817/1670/16, від 18.04.2019 у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 у справі №818/1102/16.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією, отриманою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» № 8547 від 13 листопада 2019 року, наданої на запит Шевченківського управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24 жовтня 2018 №65352/04-36-13-09/18, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року АТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов`язань за кредитними договорами, укладеними між банком та фізичними особами, зокрема, ОСОБА_1 .

Так, із фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Додатковий договір № 5 від 03 лютого 2016 року до Кредитного договору № СМ-SМЕ302/246/2007 від 22 листопада 2007 року та Додатковий договір № 6 від 03 лютого 2016 року до Кредитного договору № СМ-SМЕ302/070/2007 від 27 березня 2007 року .

Відповідно до пункту 2.1.3 Додаткового договору № 5 за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору сторони домовились скасувати пеню, що була нарахована на момент укладання цього Додаткового договору; Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі, еквівалентному 921 330,91 грн., і Позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед Кредитором у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.1.3 Додаткового договору № 6 за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору сторони домовились скасувати пеню, що була нарахована на момент укладання цього Додаткового договору; Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі, еквівалентному 1 907 972,16 грн., і Позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед Кредитором у повному обсязі.

Згідно з пунктом 3.4 Додаткового договору № 5 та Додаткового договору № 6, підписанням цього Додаткового договору Позичальник підтверджує, що Кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення податковим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Вимоги відповідача щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням податковим органом оподатковуваного доходу як об`єкту оподаткування військовим збором. І як наслідок нарахування пені у зв`язку з несплатою визначених податкових зобов`язань.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань».

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми правового акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року, та валюту зобов`язання, за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.07.2019 у справі № 826/4240/18, від 04.06.2020 у справі № 826/7305/17, від 18.02.2021 у справі 120/935/19-а.

Отже, аналіз спірних правовідносин і їх нормативного регулювання свідчить про те, що до предмету доказування цієї категорії адміністративних спорів віднесено встановлення правового статусу і особливо складу прощених кредитором сум, а також встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в тому числі шляхом укладання відповідного договору про прощення (анулювання) боргу) та щодо включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Лише за дотримання цих умов боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, в іншому випадку кредитор виступає в ролі податкового агента щодо доходів, визначених підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №826/4240/18 зазначав, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган при визначені позивачу податкових зобов`язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями керувався відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів та листом від ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» від 13.11.2018 №8547, згідно з якими ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 отримав дохід у вигляді прощеної (анульованої) основної суми кредитної заборгованості у розмірі 2 829 303,07 грн.

Даними Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів лише констатовано факт подання ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» податкового розрахунку за формою №1-ДФ відносно сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи - позивача.

Однак, на думку суду, з одних лише даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, неможливо встановити складові прощеної (анульованої) кредитором суми боргу, яка може включати як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню).

З метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов`язання, що підлягають сплаті позивачем у зв`язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з`ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, і яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, і яка з неї сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США (Євро) суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, і який еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США (Євро) суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.

Крім цього, відповідач повинен був перевірити дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості та, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Проте, жодних первинних документів контролюючим органом не отримувалося, а відтак, контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, що міститься в базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, щодо складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору, а саме: розміру основного боргу, відсотків, пені (за наявності), які, в свою чергу, впливають на визначення розміру податкових зобов`язань.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, суд дійшов висновку, що жодних належних заходів, необхідних для з`ясування зазначених вище питань контролюючим органом не було вжито, хоча це мало істотне значення для надання правильних висновків за результатами перевірки та, відповідно, як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2016 рік було включено всю суму прощеного боргу, без належного з`ясування складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору та інших даних, що впливають на визначення позивачу податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Наведені обставини підтверджують, що отримана контролюючим органом інформація з поданого ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було.

З матеріалів справи не вбачається, що було анульовано (списано) саме кредит або ж тіло кредиту, а не нараховані проценти та/або штрафні санкції. Суд акцентує увагу, що за час розгляду справи відповідні докази контролюючим органом суду не надані.

У свою чергу відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду, що позивачу списано саме основну суму заборгованості за кредитом, а докази зазначених обставин не були покладені в основу оскаржуваних повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

У даному випадку відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України та порушують майнові права та інтереси позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 5517,50 грн., сплачений згідно з квитанцією №0.0.2257884162.1 від 08.09.2021 року.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Сімферопольська, буд.17-А, м.Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09 січня 2020 року №0001053305, №0001063305, №0001073305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Сімферопольська, буд.17-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5517,50 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять гривень п`ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева