Рішення № 101521191, 24.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Справа № 160/11857/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови у поновленні раніше призначеної пенсії позивачу;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 від 01.08.2020р.;

- зобов`язання відповідача поновити та щомісяця виплачувати раніше призначену пенсію ОСОБА_1 за матеріалами пенсійної справи (із застосуванням найвигіднішого варіанту п`ятирічки довідки про заробітну плату від 02.05.2019р. №4545 за період роботи в КП «Кривбасводоканал» з 01.09.1986р. по 30.06.1992р.);

- зобов`язання відповідача в порядку ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплатити пенсію за минулий час за три попередні роки до дня звернення до відповідача, тобто за три попередні роки до 01.08.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до 1999 р. проживав в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Факт проживання засвідчують записи в трудовій книжці, зокрема й довідка з місця роботи в КП «Кривбасводоканал» за період з 01.09.1986 р. по 30.06.1992 р. 01.08.2020 р. позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою з вимогою поновити раніше призначену пенсію із застосуванням ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, листом від 21.08.2020 №16399-16632/Ш-02/8-0400/20 відповідач відмовив у поновлені пенсійних виплат у зв`язку з тим, що виникнення права на пенсію пов`язується з умовою постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні. Окрім того, відповідач вказував що позивачаем не надано підтвердження факту проживання на території України, а з урядом країни Ізраїль міжнародна угода про соціальне забезпечення підписана не була. Позивач вважає таку відмову протиправною, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.08.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позов, в обґрунтування якого заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до форми заяви про призначення (перерахунок) пенсії затвердженого Порядком № 22-1, заява подається за підписом заявника. Оскільки заява від 01.08.2020 р. підписана Представником, та серед пред`явлених документів не було подано жодного документа, який би засвідчив факт проживання ОСОБА_1 на території України, оскільки позивач проживає за межами України (Ізраїль), та паспорт громадянина України із зазначенням місця реєстрації на території України не надано, а до звернення надано ксерокопію паспорту для виїзду за кордон, підстав поновлення виплати пенсії в Україні немає.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своєю сім`єю прожили та пропрацювали в Україні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Факт проживання засвідчують здійснені записи в трудовій книжці, зокрема й довідка з місця роботи в КП «Кривбасводоканал» за період з 01.09.1986р. по 30.06.1992р. щодо праці на посаді головного енергетика та факт призначення позивачу пенсії 07.04.1997р. Жовтневим відділом СОБЕЗ у м. Кривого Рогу.

У 1999р. позивач з сім`єю виїхали на постійне місце проживання в державу Ізраїль.

01.08.2020р. позивач через свого представника звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з вимогою поновити раніше призначену пенсію із застосуванням ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До органу Пенсійного фонду були надані документи, які підтверджують повноваження представника, копії закордонного паспорта, довідки про присвоєння номера платника податків, трудової книжки та довідки про заробітну плату від 02.05.2019р. №4545 за період роботи в КП «Кривбасводоканал».

Проте, 21.08.2020р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №16399-16632/Ш-02/8-0400/20 представнику ОСОБА_1 відмовлено у поновлені пенсійних виплат у зв`язку з тим, що виникнення права на пенсію пов`язується з умовою постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні. Позивачем не надано підтвердження факту проживання на території України, а з урядом країни Ізраїль міжнародна угода про соціальне забезпечення підписана не була.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що стало підставою для його звернення з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).

Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону України №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.51 Закону України №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 ч.1 ст.49, друге речення ст.51 Закону України №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3.3 цього Рішення оспорюваними нормами Закону України №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон України №1058-ІV гарантують всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Однак відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18.

Поряд з цим, Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1 Порядку №22-1).

Згідно з абз.1-4 п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення/поновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч.4 ст.45 Закону.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення/поновлення пенсії, міститься у п.2.1 Порядку №22-1.

У п.п.2.23 Порядку №22-1 вказано на те, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Як встановлено судом, 01.08.2020р. позивач через свого представника звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зі заявою про поновлення раніше призначеної пенсії із застосуванням ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до заяви надано копії документів, а саме: паспорту та ідентифікаційного коду представника заявника, довіреності від 17.03.2019 р., посвідчення підпису, апостилю, закордонного паспорту, ідентифікаційного коду, довідка про заробітну плату від 02.05.2019 №4545 за період роботи в КП «Кривбасводоканал» з 01.09.1986 р. по 30.06.1992 р., трудової книжки.

Таким чином, всупереч п.п.2.23 Порядку №22-1, представником позивача не було надано разом з заявою про призначення/поновлення пенсії оригіналів або нотаріально посвідчених копій документів, що надало б можливість відповідачу встановити наявність підстав для призначення/поновлення пенсії.

Водночас, відповідач всупереч встановленому п.1.7 Порядку №22-1 розгляду заяви про призначення/поновлення пенсії, не повідомив заявника про недоліки поданої заяви, які необхідно усунути в трьохмісячний строк та надав відповідь у вигляді відмови у поновленні пенсії в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». При цьому відповідачем у листі від 21.08.2020р. №16399-16632/Ш-02/8-0400/20 зазначено про неможливість поновлення пенсії у зв`язку з тим, що відповідно до форми заяви про призначення (перерахунок) пенсії затвердженого Порядку №22-1, заява подається за підписом заявника. Оскільки заява позивача від 01.08.2020р. підписана представником, та серед пред`явлених документів не подано жодного документа, який би засвідчив факт проживання ОСОБА_1 на території України, оскільки Позивач проживає за межами України (Ізраїль), та паспорт громадянина України із зазначенням місця реєстрації на території України не надано, а до звернення надано ксерокопію паспорту для виїзду за кордон, підстав поновлення виплати пенсії в Україні немає.

Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України», оскільки на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи положення ст.245 КАС України з метою ефективного відновлення порушеного права позивача та дотримання його соціальних гарантій і реалізації права на належне соціальне утримання суд дійшов висновку, що позивач має право на належний розгляд його заяви про призначення пенсії, яка подана 01.08.2020 р через представника та документів для поновлення пенсії та отримання належної відповіді за наслідками такого розгляду (рішення про поновлення або відмову у поновленні пенсії).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області поновити та щомісяця виплачувати раніше призначену пенсію ОСОБА_1 за матеріалами пенсійної справи (із застосуванням найвигіднішого варіанту п`ятирічки довідки про заробітну плату від 02.05.2019 р. №4545 за період роботи в КП «Кривбасводоканал» з 01.09.1986 р. по 30.06.1992 р.) та зобов`язання в порядку ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплатити пенсію за минулий час за три попередні роки до дня звернення до відповідача, тобто за три попередні роки до 01.08.2020 р. суд зазначає.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 58 Закону України №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення/ поновлення/ перерахунок пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про обчислення та перерахунок пенсії, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахувнням висновків суду, в межах загального строку позовної давності.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в порядку ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплатити пенсію за минулий час за три попередні роки до дня звернення до відповідача, тобто за три попередні роки до 01.08.2020 р. суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до 1998 р., в 1998 р. позивач переїхав на постійне місце проживання до країни Ізраїль. Виплата пенсії була припинена.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення пенсії 01.08.2020р., у зв`язку з тим, що пенсія до 01.08.2020р. не була нарахована, тому положення ч.1 ст.46 Закону України №1058-ІV не підлягають застосуванню.

Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про зобов`язання виплатити пенсію за три роки до дня звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, тобто до 01.08.2020 р. не підялгає задоволенню, оскільки пенсія до 01.08.2020р. не нараховувалась.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 420,40 грн

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поновленні раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про поновлення раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 від 01.08.2020 р. з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова