Ухвала суду № 101520111, 29.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2021 Справа №607/15241/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Братасюка В.М., присяжних Кіцану А.Л. Джуринської С.І., за участі секретаря с/з Паславської О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Тернополі заяву представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради Плямовата Євгенія Романівна про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановлення опіки над ним і призначення опікуном.

22.11.2021року представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, згідно якої просить накласти арешт на майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 до закінчення розгляду справи на: депозитні та поточні рахунки в банківських установах в тому числі Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» - АТ «Ощадбанк» та у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» АТ КБ «Приватбанк».

Заяву обґрунтовано тим, що у ОСОБА_3 (особою щодо якої розглядається заява про визнання недієздатним, встановлення опіки над ним і призначення опікуном) наявні депозитні та поточні рахунки в банківських установах в тому числі Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» - АТ «Ощадбанк» та у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» АТ КБ «Приватбанк», водночас ним видано Довіреності на розпорядження майном, враховуючі його стан здоров`я (перебування на психіатричному обліку), особи яким видано зазначений документ можуть скористатися та використати майно ОСОБА_3 всупереч його інтересам та здійснити відчуження майна, а відтак є всі підстави забезпечити заяву.

Щодо забезпечення позову, суд зазначає наступне, згідно ч.1 та 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, пересвідчитись зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, застосувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов`язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відтак суд наголошує, що диспозиція ст. 149, 150-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно особи, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам ОСОБА_3 (особи щодо якої розглядається заява про визнання недієздатним, встановлення опіки над ним і призначення опікуном).

Оскільки заявником ставиться питання про втручання судовим рішенням в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, для суду є несправедливим та нерозумним «формальний» підхід для вирішення питання забезпечення позову шляхом задоволення виключно шляхом дослідження чи дотримано заявником форми заяви про забезпечення позову, без з`ясування дійсних обставин.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що подана заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки заявником не доведено існування у ОСОБА_3 депозитних та поточних рахунків в банківських установах в тому числі Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» - АТ «Ощадбанк» та у Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» АТ КБ «Приватбанк», так і наявності коштів на цих рахунках, та не подано доказів, що невжиття заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, як уже зазначалося, суд не вбачає підстав до арешту банківських рахунків, котрі за визначенням не можуть бути арештовані, оскільки не є майном, а лише банківським знаряддям збереження майна (грошей).

Керуючись ст. 79,84, 116,117,149-154, 259, 260, 353,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Суддя Братасюк В.М.

Присяжні: Кіцану А.Л.

Джуринська С.І.