Рішення № 101519696, 23.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7689/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Степанюк Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Подановського Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м.Львова із позовом, в якому просив визнати недійсним кредитний договір №KF52029, укладений 04 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк».

В обґрунтування позову посилається на те, що з інформації наданої йому представниками банку стало відомо, що у відповідача міститься кредитний договір № KF52029 від 4 вересня 2008 року, з якого вбачається, що цей Кредитний договір нібито укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним т товариством «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електрон Банк»), згідно якого відповідач нібито надав позивачу грошові кошти у сумі 120 000 доларів США, з кінцевим строк погашення не пізніше 01 вересня 2023 року. Однак даний договір позивач не укладав, підпис, яким він скріплений йому не належить, а наявність самого Кредитного договору стала для ОСОБА_2 справжньою несподіванкою. Зазначає, що оригінал кредитного договору в нього відсутній, оскільки він його не підписував та наміру виступати позичальником згідно кредитного договору № KF52029 від 4 вересня 2008 року у нього не було, а тому оспорюваних Кредитний договір не відповідає його внутрішній волі, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 23.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

24.01.2020 року в судовому засіданні замінено відповідача з Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» на його правонаступника Акціонерного товариства «Таскомбанк».

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06.11.2020 року дану справу передано на розгляд Шевченківському районному суду м.Києва.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено та ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 06.11.2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22.10.2021 року на адресу Галицького районного суду м.Львова представником відповідача надіслано письмові заперечення на позовну заяву, в якій останній просив суд позовну заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. Надав пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позов. Пояснив, що між позивачем та банком 04.09.2008 року було укладено кредитний договір №KF52029, згідно якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 120 000,00 доларів США під 12,5% річних. 18.08.2014 року до Кредитного договору було укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої Кредитний договір викладено в новій редакції. В якості забезпечення виконання вищевказаного договору між відповідачем та позивачем було укладено Іпотечний договір від 04.09.2008 року та передано в іпотеку нежитлове приміщення. Зазначає, що видача банком кредитних коштів відповідає положенням діючого законодавства та підтверджує факт отримання позивачем після укладення кредитного договору кредитних коштів. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Встановлено, що 04.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № KF52029 від 04.09.2008 року, згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кошти в сумі 120 000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 01 вересня 2023 року, під 12,5% річних.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У ч.2 ст.207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору №KF52029 від 04.09.2008 року Позачальнику надається кредит на купівлю чотирикімнатної квартири, №24477423, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору №KF52029 від 04.09.2008 року виконання зобов`язань Позичальника за кредитним договором забезпечується:

-Нежитлові приміщення розміщені в будинку побуту, загальною площею 110,6 м.кв., що значиться на плані у літерi «А» та знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

-Підвальні приміщення будинку побуту, загальною площею 114,8 м.кв., що значиться на плані у літері «А» та знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

-Вбудовані підвальні приміщення будинку побуту площею 67,5 м.кв, загальною площею 67, 5 м.кв. що значиться на плані у літері «А» та знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

-Вбудовані підвальні приміщення будинку побуту площею 74,5 м.кв, загальною площею 74,5 м.кв, що значиться на плані у літері «А» та знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Тобто в якості забезпечення виконання Кредитного договору між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та позивачем було укладено Іпотечний договір від 04.09.2008 року та передано в Іпотеку нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з довіреностей ОСОБА_2 від 05.11.2019 року та від 21.10.2020 року на представництво його в судах, останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Дані довіреності підписані ОСОБА_2 .

Крім цього, з копії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Датою реєстрації зазначено 08.04.2010 року.

Тобто, такі дані дають суду підстави вважати, що кредитні кошти видані ОСОБА_2 реалізовані на купівлю квартири за вищевказаною адресою та підтверджують факт вчинення (підписання) укладення кредитного договору № KF52029 від 04.09.2008 року

18 серпня 2014 року до Кредитного договору було укладено додаткову угоду №2 відповідно до якої Кредитний договір викладено в новій редакції.

З заявки про видачу готівки вбачається, ОСОБА_2 отримав кошти у сумі 120 000,00 доларів, що еквівалентно 582 084,00 грн., що засвідчується його підписом.

Суд аналізуючи даний доказ, встановив, що позивачем не оспорювався сам факт одержання вказаних коштів та не оспорюється факт власноручного виконання особистого підпису на заявці про видачу готівки.

Як вбачається з вищенаведеного при укладенні Договору позивачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення Договору. Без відповідних дій з боку позивача укладення Договору було б неможливе.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1-3,5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положеннями ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено перелік інформації, про яку споживача повинен повідомити кредитор перед укладенням договору.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.1 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Статтею 105 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров`я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Призначення почеркознавчої експертизи, яку клопотав представник позивача провести не є обов`язковою. Також представник позивача не довів суду, що без проведення відповідної експертизи неможливо з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Як встановлено в судовому засіданні кредитний договір, який позивач просить визнати недійсним, був укладений 04.09.2008 року. З того часу протягом більш ніж 10 років позивач не висловлювався з приводу того, що в цьому договорі він не підписувався. Вперше він звернувся з таким позовом лише після того, як кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за цим договором, а саме АТ «Таскомбанк» звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором (справа №299/839/16-ц).

Крім того, між позивачем та банком неодноразово укладались додаткові договори, в яких йшлося про укладений між сторонами кредитний договір. Тому при укладені додаткових договорів позивач не міг не знати про наявність кредитного договору. При цьому, позивач жодного разу не відмовлявся підписувати додаткові договори з посиланням на ту підставу, що він не підписував первісний кредитний договір.

В судовому засіданні в оглянутому оригіналі кредитного договору стоїть підпис позивача, який жодним чином не викликає сумніву в тому, що цей підпис не належить позивачу.

Вищезазначені обставини свідчать про надуманість доводів позивача, щодо непідписання ним кредитного договору. За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 203, 215, 549, 626-628, 627, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) про визнання кредитного договору недійсним.

Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст судового рішення складений 29.11.2021 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.Є.Радченко