Рішення № 101518972, 29.11.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2021 р. Справа № 924/1071/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Чопка Сергія Валентиновича, м. Нетішин Хмельницької області

до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт Теофіполь Хмельницької області

про стягнення 178697,25 грн

представники сторін не з`явилися

встановив: фізична особа-підприємець Чопко Сергій Валентинович, м. Нетішин Хмельницької області звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт Теофіполь Хмельницької області про стягнення 178697,25 грн, з яких 156577,71 грн основного боргу, 13375,81 грн пені, 2616,18 грн 3% річних та 6127,55 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 04.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем обов`язку з оплати товару, отриманого за договором поставки від 19.05.2021 №2/05. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 15, 16, 509, 530, 598, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 202, 230, 231 ГК України.

Позивач представника у судове засідання не направив.

Відповідач представника у судове засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 08.11.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

19.05.2020 між фізичною особою-підприємцем Чопком Сергієм Валентиновичем (постачальник) та приватним акціонерним товариством «Теофіпольський цукровий завод» (покупець) укладено договір поставки №2/05 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю на умовах цього договору пісок природній, пісок некондиційний (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а також сплатити обумовлену цим договором грошову суму (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору товар, що є предметом договору, передається партіями. Кількість та ціна кожної партії визначаються видатковими накладними постачальника, які є невід`ємними частинами договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються у національній валюті України в безготівковому вигляді шляхом оплати товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару, або на інших умовах за взаємною згодою сторін. Під партією товару слід розуміти кількість товару в одній видатковій накладній (п. 2.2 договору).

У п. 2.3 договору зазначено, що загальна ціна договору складається із загальної кількості товару, поставленого по видаткових накладних, протягом дії договору.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.4 договору).

За умовами п. 4.3 договору датою поставки товару є дата, що зазначається у видатковій накладній на товар.

Товар повинен супроводжуватися такими документами: рахунок-фактура, видаткова накладна, ТТН (п. 4.4 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили, що здача-прийом товару здійснюється представником постачальника та покупця або його уповноваженим представником (матеріально відповідальною особою). Повноваження представника (матеріально відповідальної особи) покупця повинні бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю на прийом товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Право власності на товар і ризик його випадкової загибелі переходять до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін документа (видаткової накладної), що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

У випадку порушення строків оплати товару, визначених п. 2.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (п. 6.2 договору).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного п. 9.1 договору, та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 9.2 договору).

Згідно з п. 9.3 договору закінчення його строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення листом від будь-якої із сторін про розірвання цього договору, строк його вважається кожного року автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно без складання додаткової угоди до договору.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату піску природного (некондиційного): від 22.10.2010 №117 на суму 4107,00 грн, від від 27.10.2020 №20 на суму 1500,00 грн, від 28.10.2021 №119 на суму 2025,00 грн, від 29.10.2020 №121 на суму 1904,25 грн, від 02.02.2021 №2 на суму 12750,00 грн, від 05.02.2021 №8 на суму 21250,00 грн, від 06.04.2021 №20 на суму 122500,00 гривень.

У матеріали справи надано видаткові накладні від 22.10.2020 №222 на суму 4107,00 грн, від 27.10.2020 №227 на суму 1530,75 грн, від 28.10.2020 №225 на суму 2025,00 грн, від 29.10.2021 №228 на суму 1904,26 грн, від 30.10.2020 №232 на суму 1197,00 грн, від 02.02.2021 №4 на суму 3438,25 грн, від 03.02.2021 №5 на суму 9134,10 грн, від 04.02.2021 №7 на суму 8660,65 грн, від 05.02.2021 №12 на суму 8454,95 грн, від 10.02.2021 №14 на суму 5585,35 грн, від 26.04.2021 №86 на суму 3988,50 грн, від 27.04.2021 №89 на суму 15711,00 грн, від 28.04.2021 №90 на суму 11581,50 грн, від 28.04.2021 №91 на суму 41282,80 грн, від 29.04.2021 №93 на суму 11352,00 грн, від 29.04.2021 №94 на суму 12525,60 грн, від 30.04.2021 №95 на суму 3984,00 грн, від 30.04.2021 №96 на суму 10115,00 грн (всього на суму 156577,71 грн), згідно з якими позивач передав відповідачу пісок природній. Накладні містять печатки сторін та підписи в графах про передання та отримання товару.

З огляду на несплату відповідачем вартості отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 156577,71 грн основного боргу, 13375,81 грн пені, 2616,18 грн 3% річних та 6127,55 грн інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, 19.05.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №2/05, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю на умовах цього договору пісок природній, пісок некондиційний (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а також сплатити обумовлену цим договором грошову суму (п. 1.1 договору).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У підтвердження поставки товару (піску) у матеріали справи надано копії підписаних сторонами та скріплених відтисками печаток сторін видаткових накладних на загальну суму 156577,71 грн (22.10.2020 №222 на суму 4107,00 грн, від 27.10.2020 №227 на суму 1530,75 грн, від 28.10.2020 №225 на суму 2025,00 грн, від 29.10.2021 №228 на суму 1904,26 грн, від 30.10.2020 №232 на суму 1197,00 грн, від 02.02.2021 №4 на суму 3438,25 грн, від 03.02.2021 №5 на суму 9134,10 грн, від 04.02.2021 №7 на суму 8660,65 грн, від 05.02.2021 №12 на суму 8454,95 грн, від 10.02.2021 №14 на суму 5585,35 грн, від 26.04.2021 №86 на суму 3988,50 грн, від 27.04.2021 №89 на суму 15711,00 грн, від 28.04.2021 №90 на суму 11581,50 грн, від 28.04.2021 №91 на суму 41282,80 грн, від 29.04.2021 №93 на суму 11352,00 грн, від 29.04.2021 №94 на суму 12525,60 грн, від 30.04.2021 №95 на суму 3984,00 грн, від 30.04.2021 №96 на суму 10115,00 грн).

Відповідачем своїх заперечень проти позову, в тому числі щодо поставки товару на суму 156577,71 грн на підставі договору поставки від 19.05.2020 №2/05 не висловлено. Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у національній валюті України в безготівковому вигляді шляхом оплати товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару, або на інших умовах за взаємною згодою сторін.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару в сумі 156577,71 грн чи доказів, які би спростовували наявність цієї заборгованості, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення 156577,71 грн заборгованості заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача також 6127,55 грн інфляційних втрат, 2616,18 грн 3% річних згідно з поданими розрахунками.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3% річних в сумі 2616,18 грн, судом зауважується, що позивачем не в кожному періоді нарахування враховано передбачений п. 2.2 договору строк оплати, який обчислюється в банківських днях, та положення ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку. Так, за підрахунком суду, проведеним з використанням ІС «Законодавство», 3% річних, нараховані за період 27.10.2020 - 22.10.2021 на суму заборгованості 4107,00 грн, становлять 121,80 грн, за 31.10.2020 - 22.10.2021 на суму 1530,75 грн - 44,90 грн, за 03.11.2020 - 22.10.2021 на суму 2025,00 грн - 58,89 грн, за 04.11.2020 - 22.10.2021 на суму 1904,26 грн - 55,23 грн, за 05.11.2020 - 22.10.2021 на суму 1197,00 грн - 34,62 грн, за 06.02.2021 - 22.10.20221 на суму 3438,25 грн - 73,19 грн, за 09.02.2021 - 22.10.2021 на суму 9134,10 грн - 192,19 грн, за 10.02.2021 - 22.10.2021 на суму 8660,65 грн - 181,52 грн, за 11.02.2021 - 22.10.2021 на суму 8454,95 грн - 176,51 грн, за 16.02.2021 - 22.10.2021 на сумм 5585,35 грн - 114,31 грн, за 30.04.2021 - 22.01.2021 на суму 3988,50 грн - 57,70 грн, за 01.05.2021 - 22.10.2021 на суму 15711,00 грн - 225,98 грн, за 05.05.2021 - 22.10.2021 на суму 11581,50 грн - 162,76 грн, на суму 41282,80 грн - 580,22 грн, на суму 11352,00 грн - 159,55 грн, на суму 12525,60 грн - 176,05 грн, за 06.05.2021 - 22.10.2021 на суму 3984,00 грн - 55,67 грн, на суму 10115,00 грн - 141,33 грн, всього на загальну суму 2612,42 гривень.

З наведеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених 2612,42 грн 3% річних, які і підлягають стягненню. У позові в частині стягнення 3,76 грн 3% річних належить відмовити.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат і встановлено, що останні нараховано у можливих межах на заборгованість, яка виникла у жовтні 2020 року та лютому 2021 року. Натомість, інфляційні втрати на заборгованість, яка виникла у квітні 2021 року, за підрахунком суду, проведеним за допомогою ІС «Законодавство» та з урахуванням зазначеної у розрахунку позивача суми заборгованості (110540,00 грн) за травень-вересень 2021 року становлять 2893,61 гривень.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 6127,55 грн підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 6125,01 грн інфляційних втрат, у зв`язку з чим у позові в частині стягнення 2,54 грн інфляційних втрат потрібно відмовити.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13375,81 грн пені.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у п. 6.2 договору, у випадку порушення строків оплати товару, визначених п. 2.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені, суд, як при перевірці розрахунку 3% річних звертає увагу на неврахування позивачем передбаченого п. 2.2 договору строку оплати, який обчислюється в банківських днях, положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку.

Крім того, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом з урахуванням вищенаведених вимог законодавства та умов договору здійснено власний перерахунок заявленої до стягнення пені, згідно з яким обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню, є розмір пені в сумі 11387,33 грн, а саме: за період 27.10.2020 - 27.04.2021 на суму 4107,00 грн - 255,87 грн, за 31.10.2020 - 30.04.2021 на суму 1530,00 грн - 95,20 грн, за 03.11.2020 - 03.05.2021 на суму 2025,00 грн - 126,49 грн, за 04.11.2020 - 04.05.2021 на суму 1904,26 грн - 119,09 грн, за 05.11.2020 - 05.05.2021 на суму 1197,00 грн - 74,97 грн, за 06.02.2021 - 08.08.2021 на суму 3438,00 грн - 243,01 грн, за 09.02.2021 - 09.08.2021 на суму 9134,10 грн - 648,64 грн, за 10.02.2021 - 10.08.2021 на суму 8660,65 грн - 615,93 грн, за 11.02.2021 - 11.08.2021 на суму 8454,95 грн - 602,20 грн, за 16.02.2021 - 16.08.2021 на суму 5585,00 грн - 400,90 грн, за 30.04.2021 - 22.10.2021 на суму 3988,00 грн - 303,20 грн, за 01.05.2021 - 22.10.2021 на суму 15711,00 грн - 1188,01 грн, за 05.05.2021 - 22.10.2021 на суму 11581,50 грн - 856,68 грн, на суму 41282,80 грн - 3053,74 грн, на суму 11352,00 грн - 839,74 грн, на суму 12525,60 грн - 926,51 грн, за 06.05.2021 - 22.10.2021 на суму 3984,00 грн - 293,07 грн, на суму 10115,00 грн - 744,08 гривень.

З огляду на наведене у позові в частині стягнення 1988,48 грн пені належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 156577,71 грн заборгованості, 11387,33 грн пені, 2612,42 грн 3% річних, 6125,01 грн інфляційних втрат. Відповідно, у позові в частині стягнення 1988,48 грн пені, 3,76 грн 3% річних та 2,54 грн інфляційних втрат належить відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем у позові зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із пред`явленням позову та розглядом справи, до якого, крім судового збору, включено витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 гривень.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 04.08.2021 №4111, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Козійчуком О.І.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору адвокат зобов`язаний надати правову допомогу щодо захисту та представництва клієнта, правового супроводу його дій, інших видів правової допомоги, а клієнт зобов`язується оплатити повну вартість наданої правової допомоги.

Факт надання правової допомоги підтверджується або актом про надання правової допомоги, або звітом надісланим адвокатом щодо наданої правової допомоги (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору зобов`язання щодо оплати правової допомоги виконується протягом 5 робочих днів з моменту підтвердження факту її надання у випадках, передбачених п. 3.3 даного договору.

Оплата правової допомоги здійснюється у вигляді винагороди адвоката, а також фактичних витрат, понесених із виконання доручення клієнта, що не повертаються у випадку скасування рішення суду чи припинення дії даного договору (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що гонорар - частина винагороди адвоката, що виплачується за надання кожного окремого виду правової допомоги у розмірі, передбаченому розділом VI договору.

Розмір фактичних витрат адвоката, понесених у зв`язку із наданням правової допомоги, визначається на підставі підтверджуючих такі витрати документів, та зазначається в акті про надання правової допомоги чи звіті Адвоката щодо наданої правової допомоги (п. 5.5 договору).

У п. 6.1 договору зазначено, що гонорар за надану правову допомогу в межах цивільного, адміністративного судочинства визначається, виходячи із наступної погодинної вартості витраченого часу адвоката: 600 грн/год. - консультації клієнта щодо поставленого перед адвокатом доручення, завдання, підготовка адвокатського запиту, звернення в інтересах клієнта, заяв з процесуальних підстав; 800 грн/год. - підготовка заяв по суті справи у першій інстанції.

Договір укладений на строк до 31.12.2022.

30.10.2021 між позивачем та адвокатом Козійчуком О.І. складено акт №3.1 про надання правової допомоги, у яком сторони підтвердили факт надання правової допомоги у справі про стягнення 178697,25 грн заборгованості із ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", належного виконання зобов`язань за договором від 04.08.2021 №4111 в такому обсязі та вартості: консультація за місцем здійснення діяльності клієнтом, виготовлення необхідних копій документів, що стосуються предмету доказування - 1 год. вартістю 600 грн на суму 600,00 грн; підготовка тексту позовної заяви на 9 аркушах в 1 примірнику - 3:30 год. вартістю 800 грн на суму 2800,00 грн; обрахунок пені за 9 періодів прострочення заборгованості - 1:30 год. вартістю 800 грн на суму 1200,00 грн, обрахунок інфляційних втрат та 3% річних - 0:45 год. вартістю 800,00 грн на суму 600,00 грн; виготовлення та посвідчення копій документів для суду та всім учасникам справи - 1:00 год. вартістю 800,00 грн на суму 800,00 грн, всього на загальну суму 6000,00 гривень. В акті зазначено, що його підписанням клієнт підтверджує кількість та якість наданої правової допомоги та розмір гонорару адвоката у вигляді винагороди за надану правову допомогу в розмірі 6000,00 гривень.

Також у матеріали справи надано копію платіжного доручення від 22.10.2021 №690 про сплату позивачем на користь Козійчука О.І. 6000,00 грн згідно з рахунком від 20.10.2021 №3.1; копію ордеру від 27.08.2021 на надання правничої допомоги Чопку С.В. за договором про надання правової допомоги від 04.08.2021 №4111 у Господарському суді Хмельницької області адвокатом Козійчуком О.І.; копію свідоцтва Козійчука О.І. про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.05.2018.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зробила висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, в тому числі обґрунтованості, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Стосовно виготовлення та посвідчення копій документів для суду та усім учасникам справи, про які зазначено в акті про надання правової допомоги, суд виходить з того, що такі послуги (роботи) відносять до суто технічного процесу, не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статтях 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №9901/264/19.

Як зазначалось вище, витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Також відповідно до п. 5.5 догвоору про надання правової допомоги розмір фактичних витрат адвоката, понесених у зв`язку із наданням правової допомоги, визначається на підставі підтверджуючих такі витрати документів. Будь-яких доказів на понесення витрат адвоката на виготовлення копій на суму 800,00 грн суду не подано.

Крім того, договір про надання правової допомоги не містить ціни такої послуги як виготовлення та посвідчення копій документів, а також виготовлення необхідних копій документів вже відображено в акті в частині щодо проведення консультацій.

Так, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19.

З наведеного суд доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на надання правової допомоги, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, в сумі 5200,00 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи вищезазначене, часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на надання правової допомоги в сумі 5141,95 гривень.

Відповідач заперечень щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця Чопка Сергія Валентиновича, м. Нетішин Хмельницької області до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт Теофіполь Хмельницької області про стягнення 178697,25 грн, з яких 156577,71 грн основного боргу, 13375,81 грн пені, 2616,18 грн 3% річних та 6127,55 грн інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", Хмельницька область, смт Теофіполь вул. Жовтнева, буд. 12 (код 05394995) на користь фізичної особи-підприємця Чопка Сергія Валентиновича, АДРЕСА_1 (р.н. НОМЕР_1 ) 156577,71 грн (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень 71 коп.) заборгованості, 11387,33 грн (одинадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень 33 коп.) пені, 2612,42 грн (дві тисячі шістсот дванадцять гривень 42 коп.) 3% річних, 6125,01 грн (шість тисяч сто двадцять п`ять гривень 01 коп.) інфляційних втрат, 2650,54 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят гривень 54 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5141,95 грн (п`ять тисяч сто сорок одну гривню 95 коп.) витрат на професійну правничу допомогу

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 30.11.2021.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 2 прим.: 1 до справи, 2 - відповідачу (30600, Хмельницька область, смт Теофіполь, вул. Жовтнева, буд. 12). Рек. з пов. про вруч.

Адреси електронної пошти:

1. ФОП Чопко С.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1

2. Козійчук О.І.: ІНФОРМАЦІЯ_2

3. ПАТ "Терофіпольський цукровий завод": office@teosugar.km.ua