Рішення № 101518905, 22.11.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2021 р. Справа № 922/3649/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд. 19, кв. 2; код ЄДРПОУ 43190801) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Матросова, буд. 9, літ. «П-1»; код ЄДРПОУ 38984455) про розірвання договору суборенди за участю представників сторін:

позивача - Терпелюк Є.В. (ордер серії АХ № 1045391 від 04.06.2021);

відповідача - Москаль Р.Б. (довіреність № 01/02/21 від 01.02.2021).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер" (далі - відповідач) в якій просить суд розірвати договір суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 від 02.01.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер" (далі – договір).

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем істотних умов договору а саме, п. 6.1.10.1. договору щодо утримання об`єкту оренди відповідно до Правил пожеж безпеки в України, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, та відмовою останнього в добровільному порядку оформити розірвання цього договору та повернути орендоване майно.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3649/21; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.10.2021.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач подав до суду відзив (вх. № 22390 від 23.09.2021), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з посиланням на те, що позивач не є спеціалізованою організацією яка у встановленому порядку може встановити факт недотримання відповідачем умов договору щодо утримання об`єкту оренди відповідно до правил пожежної безпеки.

Також відповідач вказує, що на підставі п. 8.6. договору позивач має право вимагати дострокового розірвання договору якщо порушення передбачені зокрема п. 6.1.10.1. договору були встановлені відповідними контролюючими чи правоохоронними органами або позивачем під час перевірки, однак в даному випадку відповідними контролюючими чи правоохоронними органами таких фактів не встановлено, а позивач в порядку визначеному п. 5.1.2. договору будь-яких перевірок об`єкту оренди також не здійснював.

Також відповідач зазначає, що умовами договору не встановлено строку виконання відповідачем обов`язку, визначеного п. 6.1.10.1 договору, з відповідною вимогою позивач до відповідача не звертався, а відповідачем до того самостійно вжито певних заходів з метою забезпечення протипожежної безпеки об`єкта та застраховано об`єкт оренди у разі впливу вогню шляхом укладення договору добровільного страхування майна юридичних осіб від 08.04.2021 з ПАТ «ПЗУ Україна».

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 22987 від 01.10.2021) в якій наполягає на задоволенні заявленого позову та розірванні договору з підстав невиконання відповідачем вимог п. 6.1.10.1 договору щодо утримання об`єкту оренди відповідно до Правил пожеж безпеки в України, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, та ігнорування відповідних вимог про встановлення системи протипожежної безпеки на об`єктів висловлених в листах від 05.01.2021 та від 01.03.2021.

Відповідач надав суду заперечення (вх. № 23742 від 08.10.2021), в яких наполягає на відмові у задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що сторонами в п. 5.1.2. договору було передбачено спеціальний порядок проведення позивачем перевірки об`єкта оренди. При цьому, ініціювання питання про розірвання договору, на думку відповідача, можливе виключно у випадку встановлення позивачем порушень при проведенні перевірки. Однак, як зазначає відповідач, будь-яких перевірок об`єкту оренди позивач не здійснював.

Позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 22986 від 01.10.2021) про зміну підстав позову, в якій просить суд:

1) прийняти заяву про зміну підстав позову;

2) розірвати договір суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 від 02.01.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер";

3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

У даній заяві позивачем розширено правове обґрунтування позовних вимог заявлених в межах даної справи. Зокрема, в якості підстав для розірвання договору позивачем додатково зазначено невиконання вимог п. 6.1.6. договору щодо страхування об`єкту оренди на випадок пожежі, вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинення внаслідок зазначених випадків майнової шкоди перед третіми особами, а також невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати з урахуванням ПДВ після набуття позивачем статусу платника ПДВ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" (вх. № 22986 від 01.10.2021) про зміну підстав позову задоволено; вирішено здійснювати подальший розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.11.2021.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24462 від 19.10.2021) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що з початку дії договору у січні 2020 року позивач жодного разу будь-яких переговорів з відповідачем щодо будь-якого питання, щодо якого на думку позивача існує спір, не ініціював, а отже у нього не виникло права на позов; що відповідач чітко дотримується умов договору щодо сплати орендної плати у розмірі, передбаченому договором, а з пропозиціями щодо внесення змін до умов договору позивач до відповідача не звертався; що відповідачем у встановленому порядку здійснено страхування об`єкта оренди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2021.

На судове засідання 22.11.2021 прибули представники сторін.

Представник позивача простить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, на стадії судових дебатів представниками сторін у справі заявлено клопотання про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу на підставі доказів, які будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 02.01.2020 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 (далі за текстом – договір; а. с. 6-10), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове користування майно, нежитлові приміщення першого поверху № 1 в літ. «А-1», загальною площею 12,1 м2, нежитлові приміщення першого поверху в літ. «М-1», загальною площею 162,7 м2, виробничі площі 598 м2, 144 м2, автомобільні ваги, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6310136900:05:001:0014, за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9, згідно додатку № 1 «Схема розташування об`єкта оренди» (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

За змістом п. 4.1 договору розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 22008 (двадцять дві тисячі вісім) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ, що підлягають сплаті на умовах цього договору, та складаються з:

11362 (одинадцяти тисяч триста шістдесяти двох) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ за користування нежитловими приміщеннями першого поверху № 1 в літ. «А-1», загальною площею 12,1 м2, нежитловими приміщеннями першого поверху літ. «М-1», загальною площеюь162,7 м2;

9646 (дев`яти тисяч шістсот сорока шести) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ за користування виробничими площами;

1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ з користування автомобільними вагами.

Згідно з п. 5.1. договору, 5.1. орендодавець має право:

5.1.1. контролювати виконання Орендарем вимог вказаного Договору відносно порядку та цільового використання Об`єкта оренди у порядку, визначеному цим Договором;

5.1.2. один раз на квартал здійснювати перевірку порядку та цільового використання Орендарем Об`єкта оренди за умови попереднього письмового повідомлення Орендаря про дату здійснення такої перевірки не менше ніж за 3 (три) календарні дні до такої перевірки;

5.1.3. у невідкладних випадках (аварія, стихійне лихо, інше) Орендодавець з метою попередження спричинення шкоди майну вправі зайти до приміщень, що входять до Об`єкта оренди, за відсутності Орендаря;

5.1.4. достроково розірвати цей Договір у передбачених законодавством та цим Договором випадках та порядку;

Згідно з п. 6.1.2 договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди у порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 6.1.6 договору передбачено, що орендар зобов`язаний забезпечити за власний рахунок страхування об`єкта оренди на випадок пожежі, вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинених внаслідок зазначених випадку майнової шкоди перед третіми особами, з урахуванням визначеної п. 1.3 вартості об`єкта оренди.

Згідно з п. 6.1.10. договору передбачено обов`язок орендаря утримувати об`єкт оренди відповідно до Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014;

6.1.10.1. зокрема але не виключно, обладнати приміщення, що входять до складу об`єкту оренди системою протипожежного захисту, не допускати експлуатацію тимчасових електромереж, не допускати складування матеріалів на шляхах евакуації, регулярно проводити заміри опору ізоляції та перевірку спрацювання приладів захисту електромереж, регулярно здійснювати технічне обслуговування вогнегасників, тощо; орендар самостійно несе відповідальність за порушення законодавства у сфері протипожежної безпеки, допущені ним під час використання об`єкта оренди.

Згідно з п. 6.1.11 договору, орендар зобов`язаний утримувати об`єкт оренди відповідно до Правил техногенної безпеки України, затверджених наказом МВС України № 879 від 05.11.2018; орендар самостійно несе відповідальність за порушення вимог зазначеного законодавства у сфері техногенної безпеки, допущені ним під час використання об`єкта оренди.

Відповідно до п. 8.6. договору, у випадку встановлення орендодавцем під час перевірки, або відповідними контролюючими чи правоохоронними органами порушені з боку Орендаря під час використання Об`єкта оренди вимог законодавства або цього Договору, порушення Орендарем своїх обов`язків передбачених пунктами 6.1 6.1.12., 10.2. даного Договору, Орендодавець має право вимагати дострокової, розірвання даного Договору, про що письмово попереджає Орендаря за 30 (тридцять) календарних днів до відповідної дати дострокового розірвання Договору.

Пунктом 9.7 договору передбачено: орендодавець має право вимагати дострокового розірвання цього договору у порядку, визначеному цим договором:

- у випадку невнесення орендарем сплати орендної плати на умовах цього договору протягом 2 (двох) місяців підряд;

- у випадку завдання орендарем матеріальної шкоди предмету оренди у розмір, що перевищує 30% вартості об`єкта оренди, передбаченому п. 1.3 цього договору;

- у випадку порушення орендарем своїх обов`язків, передбачених п. п. 6.1.1-6.1.12, 10.2 цього договору.

Згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення першого поверху № 1 в літ. «А-1», загальною площею 12,1 м2, нежитлові приміщення першого поверху в літ. «М-1», загальною площею 162,7 м2, виробничі площі 598 м2, 144 м2, автомобільні ваги, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6310136900:05:001:0014, за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9 – далі – «об`єкт оренди». Пунктом 3 зазначеного акту сторони встановили, що об`єкт оренди знаходиться у технічному стані, що відповідає умовам договору.

Матеріали справи також свідчать про те, що в подальшому листом від 05.01.2021 позивач на підставі п. 5.1.1 просив письмово повідомити відповідача про виконання вимог п. 6.1.6 та п. 6.1.10.1 договору, з одночасним наданням завірених копій договорів страхування об`єкту оренди на 2020 та 2021 роки, документів, що свідчать про встановлення та введення в експлуатацію системи протипожежного захисту в орендованих приміщеннях.

Листом № 2 від 14.01.2021 відповідач надав позивачу відповідь на лист від 05.01.2021, в якому зазначив, що він дотримується умов договору, та до якого додав договір добровільного страхування майна юридичних осіб від 13.01.2020 на 2020 рік вигодонабувачем у якому було зазначено ВК «Металіст-3». В листі також повідомляється що відповідачем вживаються заходи щодо продовження дії зазначеного договору на 2021 рік.

Листом від 01.03.2021 позивач повторно просив відповідача надати підтвердження виконання умов п. 6.1.10.1 договору, а саме, документів, що свідчать про встановлення та введення в експлуатацію систем протипожежного захисту в орендованих приміщеннях.

У відповідь відповідач надіслав на адресу позивача лист № 7 від 26.03.2021 в якому повідомив, що він дотримується умов укладеного між сторонами договору. Також в листі повідомляється, що після того як відповідачу стало відомо про перехід права власності на орендовані приміщення від ВК «Металіст-3» до позивача, до страхової компанії на виконання п. 6.1.6. договору було подано необхідні документи для укладання договору страхування об`єкта оренди – очікується, що процедура укладання відповідного договору буде завершена у найближчі кілька днів. Крім того, відповідач також повідомив позивача, що на виконання п. 6.1.10.1. договору він обладнав орендовані приміщення системою протипожежної безпеки.

Як зазначає позивач, станом на 26.03.2021 він не отримав від відповідача інформації щодо встановлення та введення в експлуатацію систем протипожежного захисту в орендованих приміщеннях, як того вимагає п. 6.1.10.1 договору.

В подальшому, на підставі п. 8.6 договору позивач звернувся до відповідача з листом № 9 від 26.03.2021 в якому з посиланням на п. 8.6., 9.7. договору повідомив про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 від 02.01.2020 оскільки відповідачем не виконано своїх обов`язків, передбачених п. 6.1.1.-6.1.12, 10.2. договору щодо обов`язку утримувати об`єкт оренди відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, в т.ч. обладнати приміщення, що входять до складу об`єкту оренди системою протипожежного захисту.

У відповідь відповідач надіслав на адресу позивача лист № 9 від 07.04.2021 в якому повідомив, що лист № 9 від 26.03.2021 є на його погляд таким, що не має юридичних наслідків і відповідач в зв`язку з цим продовжує користуватися об`єктом оренди, оскільки цей об`єкт оренди ним обладнано системою протипожежного захисту.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач у даній справі станом на час укладання договору мав статус платника ПДВ.

Листом б/н від 24.02.2021 позивач повідомив відповідача про набуття підприємством позивача статусу платника ПДВ з 01.03.2021, та зв`язку з цим повідомив, що з 01.03.2021 року рахунки на оплату оренди відповідно до договору № 01/20-2 від 02.01.2020 будуть враховувати 20% ПДВ нарахованого на договірну ціну у відповідності до положень ст.188, п. 194.1.1 ст. 194 Податкового кодексу України. Також в даному листі зазначається, що оскільки підприємство відповідача є платником податку на додану вартість, нарахування на договірну ціну податку не збільшує її, а у відповідача виникає право на зменшення суми до сплати податкового зобов`язання з ПДВ на суму сплаченого у складі орендної плати податку.

У відповідь, листом № 4 від 26.02.2021 відповідач повідомив позивача що ним взято до уваги зазначені обставини та зазначив, що подальші платежі будуть здійснюватися на підставі договору.

Як вже зазначалося, за змістом п. 4.1 договору розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 22008 грн. на місяць без ПДВ.

Згідно з випискою по банківському рахунку за контрагентом – ТОВ «Клін-Полімер» за період з січня 2021 по серпень 2021 відповідач сплачував на користь позивача орендну плату в сумі 22008 грн. щомісячно.

Крім того, відповідач також щомісячно в передбаченому законом порядку шляхом реєстрації податкових накладних реєстрував податкові зобов`язання щодо наданої послуги на загальну суму 22008 грн.

На думку позивача, з набуттям ним статусу платника ПДВ, відповідач починаючи з 01.03.2021 був зобов`язаний сплачувати орендну плату з урахуванням податку на додану вартість нараховану на суму встановленої умовами договору орендної плати – 22008 грн., тобто останньому за підрахунками позивача слід було сплачувати додатково 20% ПДВ нараховану на суму орендної плати – 22008 грн.

Як зазначає позивач, внаслідок несплати відповідачем орендної плати з донарахованим на неї податком на додану вартість у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 26409,60 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем не виконано умов п. 6.1.6. договору згідно з якими останній зобов`язаний забезпечити за власний рахунок страхування об`єкта оренди на випадок пожежі, вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинених внаслідок зазначених випадку майнової шкоди перед третіми особами, з урахуванням визначеної п. 1.3 вартості об`єкта оренди.

За перечуючи зазначені обставини відповідач надав договір добровільного страхування майна юридичних осіб від 08.04.2021, укладений між ним та ПрАТ СК «ПЗУ Україна», згідно з п. 1.5. якого страховим випадком сторонами визначено Вогонь (пожежі (в т.ч. задимлення, що її супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал), удару блискавки, вибуху).

Як вже зазначалося , при зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 від 02.01.2020, з посиланням на порушення відповідачем істотних його умов, що з урахуванням вимог п. 8.6.-8.7., 9.5., 9.7. договору надає позивачу право ініціювати питання про розірвання договору, а саме:

- невиконання п. 6.1.10, п. 6.1.10.1. договору щодо утримання об`єкту оренди відповідно до Правил пожеж безпеки в України, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, в т.ч. не обладнання приміщення, що входять до складу об`єкту оренди системою протипожежного захисту;

- невиконання п. 6.1.6. договору щодо страхування об`єкту оренди на випадок пожежі, вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинення внаслідок зазначених випадків майнової шкоди перед третіми особами;

- порушення п. 9.7. договору, а саме систематичне невиконання умов договору щодо сплати орендної плати з урахуванням ПДВ нарахованого на всю суму орендної плати, після набуття позивачем статусу платника ПДВ.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За загальним правилом, викладеним в ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо). Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін, що передбачено частиною другою статті 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Положеннями ст. 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Частиною 3 ст. 291 ГК України визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В даному випадку, як вже зазначалося, відповідно до п. 8.6. договору, у випадку встановлення орендодавцем під час перевірки, або відповідними контролюючими чи правоохоронними органами порушені з боку Орендаря під час використання Об`єкта оренди вимог законодавства або цього Договору, порушення Орендарем своїх обов`язків передбачених пунктами 6.1 6.1.12., 10.2. даного Договору, Орендодавець має право вимагати дострокової, розірвання даного Договору, про що письмово попереджає Орендаря за 30 (тридцять) календарних днів до відповідної дати дострокового розірвання Договору.

Крім того, згідно п. 9.7. договору надає позивачу право на дострокове розірвання цього договору у порядку, визначеному цим договором у випадку порушення відповідачем своїх обов`язків передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.12., 10.2. даного Договору, а також у випадку невнесення орендарем сплати орендної плати на умовах цього договору протягом 2 (двох) місяців підряд.

В контексті вищевказаного, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1.6. договору передбачено обов`язок відповідача забезпечити за власний рахунок страхування об`єкта оренди на випадок пожежі, вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинених внаслідок зазначених випадку майнової шкоди перед третіми особами, з урахуванням визначеної п. 1.3 вартості об`єкта оренди.

Однак, в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано доказів виконання зазначеного пункту договору щодо страхування об`єкта оренди на випадок вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинених внаслідок зазначених випадку майнової шкоди перед третіми особами, з урахуванням визначеної п. 1.3 вартості об`єкта оренди.

Посилання відповідача з цього приводу на договір добровільного страхування майна юридичних осіб від 08.04.2021, укладений між ним та ПрАТ СК «ПЗУ Україна», суд вважає недостатніми, оскільки згідно з п. 1.5. цього договору страховим випадком сторонами визначено виключно - Вогонь (пожежі (в т.ч. задимлення, що її супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал), удару блискавки, вибуху). При цьому, умовами цього договору не передбачено страхування об`єкту оренди на випадок вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинених внаслідок зазначених випадку майнової шкоди перед третіми особами, з урахуванням визначеної п. 1.3 вартості об`єкта оренди, як це вимагається пунктом 6.1.6. договору суборенди № 01/20-2 від 02.01.2020.

Доводи відповідача про те, що страхування з визначеним страховим випадком – Вогонь пожежі (в т.ч. задимлення, що її супроводжує, включаючи виділення сажі і корозійного газу, підпал) за договором від 08.04.2021, укладений між відповідачем та ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відбувалося за згоди керівництва підприємства позивача яке при цьому не вимагало включення до договору інших страхових випадків, суд вважає безпідставними, оскільки по-перше зазначені доводи не підтверджені будь-якими доказами, і по-друге, зазначене будь-яким чином не нівелює обов`язок відповідача, встановлений умовами договору, щодо необхідності страхування об`єкту оренди на випадок вибуху, стихійних явищ, протиправних дій третіх осіб, спричинених внаслідок зазначених випадку майнової шкоди перед третіми особами, з урахуванням визначеної п. 1.3 вартості об`єкта оренди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем вимог передбачених пунктом 6.1.6. договору суборенди № 01/20-2 від 02.01.2020.

Пунктом 6.1.10. договору передбачено обов`язок орендаря утримувати об`єкт оренди відповідно до Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014;

Згідно з п. 6.1.10.1. договору, зокрема але не виключно, орендар має обладнати приміщення, що входять до складу об`єкту оренди системою протипожежного захисту, не допускати експлуатацію тимчасових електромереж, не допускати складування матеріалів на шляхах евакуації, регулярно проводити заміри опору ізоляції та перевірку спрацювання приладів захисту електромереж, регулярно здійснювати технічне обслуговування вогнегасників, тощо; орендар самостійно несе відповідальність за порушення законодавства у сфері протипожежної безпеки, допущені ним під час використання об`єкта оренди.

Правила пожежної безпеки в України, затверджені наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 (далі - Правила) встановлюють загальні вимоги пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатую будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Пунктом 6 розділу І Правил дозволено у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об`єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначити права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди.

Тобто покладення п. 6.1.10.1 Договору на Орендаря певних обов`язків у сфері забезпечення протипожежної безпеки під час використання об`єкту оренди не суперечить чинному законодавству та узгоджується із принципом свободи договору.

Відповідно до п. 1.2 розділу V «Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту» Правил встановлено, що будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5.56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Згідно з положеннями п. 6 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» системи протипожежного захисту поділяються на:

а) системи пожежної сигналізації;

б) автоматичні системи пожежогасіння;

в) автономні системи пожежогасіння локального застосування;

г) системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей;

д) системи протидимного захисту;

е) системи централізованого пожежного спостерігання;

ж) системи диспетчирізації СПЗ.

Також до систем протипожежного захисту належать:

и) блискавкозахист;

к) ліфти пожежні;

л) пожежні кранкомплекти;

м) протипожежні двері, клапана, ворота, завіси (екрани) тощо.

Побудова системи протипожежного захисту, її технічні характеристики (наприклад, вид вогнегасної речовини, спосіб гасіння, тип та кількість пожежних сповіщувачів тощо) визначаються проектною організацією в залежності від функціонального призначення, конструктивних та об`ємно-планувальних рішень будинку (споруди).

Таким чином, виходячи із положень чинного законодавства відповідач на виконання умов Договору, був зобов`язаний замовити у відповідній проектній організації проект виходячи із вищевказаних показників та функціонального використання орендованих приміщень.

Відповідно до розробленого проекту системи протипожежного захисту, система повинна бути встановлена та прийнята в експлуатацію відповідною комісією, за результатами роботи якої складається відповідний акт. А в подальшому СПЗ підключається до центрів спостереження (ЦПТС) суб`єктів господарювання (ПО), що здійснюють спостерігання та прийняття сигналів від систем протипожежного захисту об`єктів відповідно до Правил пожежного спостерігання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.03.2015 № 349.

Однак, матеріали справи не місять та відповідачем суду не надано будь-яких доказів обладнання приміщення, що входять до складу об`єкту оренди системою протипожежного захисту, як це вимагається п. 6.1.10.1. договору.

Такі докази також не були надані відповідачем на вимогу позивача, висловлену в листах від 05.01.2021 та від 01.03.2021.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недотримання відповідачем вимог передбачених пунктом 6.1.10.1. договору суборенди № 01/20-2 від 02.01.2020.

При цьому безпідставними суд вважає посилання відповідача на те, що в силу положень п. 8.6. договору, порушення з боку орендаря під час використання об`єкту оренди вимог законодавства або цього договору мають бути встановлені відповідними контролюючими чи правоохоронними органами, або в процесі перевірки, порядок проведення якої врегульовано п. 5.1.2. договору, тоді як в даному випадку ні відповідними контролюючими чи правоохоронними органами, ні відповідачем під час перевірки в порядку встановленому п. 5.1.2. договору будь-яких порушень не встановлювалося.

З цього приводу суд зазначає, що п. 8.6. договору не передбачено що перевірка про яку йдеться в цьому пункті договору, має відбуватися саме в порядку встановленому п. 5.1.2. договору, як на цьому наполягає відповідач.

Тобто проведення перевірки позивач має право ініціювати в будь-яких не заборонений законом спосіб, в т.ч. шляхом направлення відповідних листів з проханнями підтвердити ту чи іншу інформацію, що і було зроблено позивачем шляхом направлення листів від 05.01.2021 та від 01.03.2021

На підставі п. 8.6., 9.7. договору, недотримання відповідачем умов пунктів 6.1.6., 6.1.10.-6.1.10.1 цього договору надає позивачу право дострокового розірвання договору.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати з урахуванням додатково нарахованого до неї ПДВ суд зазначає наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з п. 4.1 договору розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 22008 (двадцять дві тисячі вісім) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ, що підлягають сплаті на умовах цього договору, та складаються з:

11362 (одинадцяти тисяч триста шістдесяти двох) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ за користування нежитловими приміщеннями першого поверху № 1 в літ. «А-1», загальною площею 12,1 м2, нежитловими приміщеннями першого поверху літ. «М-1», загальною площеюь162,7 м2;

9646 (дев`яти тисяч шістсот сорока шести) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ за користування виробничими площами;

1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок на місяць без ПДВ з користування автомобільними вагами.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати платіжними дорученнями № 93 від 09.03.2021 на суму 22008 грн., № 140 від 09.04.2021 на суму 22008 грн., № 174 від 07.05.2021 на суму 22008 грн., № 194 від 31.05.2021 на суму 22008 грн., № 231 від 30.06.2021 на суму 22008 грн., № 279 від 29.07.2021 на суму 22008 грн., № 318 від 26.08.2021 на суму 22008 грн., та № 356 від 28.09.2021 на суму 22008 грн. (а. с. 121-128). В даних платіжних документах вказано про сплату в складі орендної плати також ПДВ 20%, що становить 3668 грн.

Таким чином, відповідач в повному обсязі виконав власні щодо сплати орендної плати в розмірі, передбаченому умовами договору. Зазначене в свою чергу спростовує доводи позивача про порушення відповідачем цих зобов`язань.

При цьому, є такими, що суперечать умовам договору посилання позивача на те, що з 01.03.2021 відповідач мав сплачувати орендну плату з урахуванням ПДВ, додатково нарахованого на суму 22008 грн.

Дійсно, положеннями п. 188.1 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 194.1.1 ст. 194 ПК України встановлено, що податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Оскільки відповідач станом на час укладання договору мав статус платника ПДВ, а позивач після укладання договору 01.03.2021 набув такий статус, відповідач з 01.03.2021 в силу приписів закону зобов`язаний нараховувати на договірну ціну додатково суму податку на додану вартість 20%, реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, та сплачувати авансом з кожної зареєстрованої податкової накладеної суму податку на додану вартість на спеціальний рахунок. Позивач в свою чергу, як платник ПДВ, зобов`язаний сплатити договірну вартість послуг з оренди та додатково нарахований на неї податок на додану вартість.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату надання орендних послуг, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в цій же редакції, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Відповідно до частин 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання вимог вказаних положень Закону, щомісячно в передбаченому законом порядку шляхом реєстрації податкових накладних реєстрував податкові зобов`язання щодо наданої послуги на загальну суму 22008 грн. (з урахуванням ПДВ).

Разом з тим, в силу положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, це положення, серед інших є обов`язковим для Сторін, у тому числі і для Позивача.

Основним законодавством для визначення змісту правовідносин між Сторонами є цивільне законодавство, в той час як податкове законодавство є похідним та застосовується до тих цивільних правовідносин Сторін, які витікають із положень укладеного Сторонами цивільно-правового договору. Крім того, податкове законодавство не може бути юридичною підставою для покладення додаткових фінансових зобов`язань на одну із Сторін поза її волею та без внесення відповідних змін до змісту домовленостей між Сторонами.

В даному випадку, матеріали справи свідчать про те, що відповідач дотримується умов Договору щодо сплати орендної плати в розмірі, передбаченому умовами договору.

Покладання на відповідача додаткових обов`язків щодо сплати ПДВ в розмірі 20% додатково нарахованої до суми орендної плати, як на цьому наполягає позивач, суперечить умовам договору, та відповідно є неможливим без внесення до договору відповідних змін в порядку передбаченому ст. 651-652 ЦК України.

В даному ж випадку, з пропозицією внести зміни до умов договору з підстав набуття позивачем статусу платника ПДВ та зміни в зв`язку з цим розміру орендної плати позивач до відповідача не звертався.

До того ж, одна із сторін договору (в даному випадку відповідач) не має права зазначати у податкових накладних довільні відомості, що не ґрунтуються на положеннях укладеного між Сторонами Договору.

Посилання позивача на те, що в силу вказаних вище положень Податкового законодавства відповідач станом на сьогодні має право на отримання податкового кредиту на суму еквівалентну 20% від сплаченої орендної плати в сумі 20008 грн., а також на те, що в п. 4.1 договору розрахунок орендної плати здійснено без врахування ПДВ про що вказано в договорі, не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин, та відповідно не свідчать про обов`язок відповідача до суми орендної плати в розмірі 20008 грн. додатково сплачувати 20% ПДВ.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту невиконання позивачем умов договору щодо сплати орендної плати в передбаченому договором розмірі, що в свою чергу також свідчать про безпідставність вимог позивача про розірвання договору з зазначених підстав.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується недотримання відповідачем пунктів 6.1.6., 6.1.10.-6.1.10.1 цього договору, зазначене на підставі п. 8.6., 9.7. договору надає позивачу право дострокового розірвання договору. За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, та розірвання договору суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 від 02.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер".

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Суд не здійснює розподіл інших судових витрат, оскільки, на стадії судових дебатів представники сторін оголосили клопотання про подальший розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на підставі доказів, які будуть подані протягом п`яти днів після винесення рішення (в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір суборенди нежитлових приміщень, виробничих площ та обладнання № 01/20-2 від 02.01.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд. 19, кв. 2; код ЄДРПОУ 43190801) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Матросова, буд. 9, літ. «П-1»; код ЄДРПОУ 38984455).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін-Полімер" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Матросова, буд. 9, літ. «П-1»; код ЄДРПОУ 38984455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пет-Плюс" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд. 19, кв. 2; код ЄДРПОУ 43190801) 2270 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" грудня 2021 р.

Суддя О.І. Байбак