Ухвала суду № 101515744, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.12.2021Справа № 910/11002/21

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича Фірма "СКАЛА"

до Фізичної особи-підприємця Калька Дмитра Олексійовича

про визнання договору недійсним та стягнення 32 633 грн

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Скала" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Калька Дмитра Олексійовича про: стягнення 28 000, 00 грн. - збитків, 3204, 73 грн. - інфляційних втрат та 1428, 27 грн. - 3 % річних; визнання недійсним договору № 30/08-1 від 30.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача по укладенню спірного договору, оскільки, відповідач не мав правового статусу адвоката та відповідно не мав права укладати спірний договір. Зазначеними протиправними діями відповідача позивачу було завдано збитків, які він просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 15.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.07.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 15.07.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, передбачених ГПК України, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2021.

30.08.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення документів, про витребування доказів, про долучення доказів та стягнення судових витрат та клопотання про призначення судової технічної експертизи з додатками.

06.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

09.09.2021 від позивача надійшло клопотання про надання правової оцінки документів у справах: 910/20633/20, 910/7696/21 та 910/7697/21.

09.09.2021 у підготовчому засіданні оголошується перерва до 30.09.2021, розгляд клопотань судом перенесено.

13.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу, заява про уточнення позовних вимог, доповнення до клопотання про призначення судової технічної експертизи та клопотання про долучення, врахування та оцінку документів з додатками.

30.09.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.10.2021.

21.10.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог та оголошено перерву до 11.11.2021.

27.10.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

11.11.2021 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, клопотання про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рафальську І.В., додаткові заперечення на клопотання позивача, клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про заборону позивача вживати певні вислови щодо відповідача.

11.11.2021 у підготовчому засіданні за клопотанням позивача оголошено перерву до 25.11.2021.

15.11.2021 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі, у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів міста Києва та клопотання про долучення доказів.

18.11.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

25.11.2021 від відповідача надійшли додаткові заперечення та клопотання про перенесення підготовчого засідання.

25.11.2021 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національну асоціацію адвокатів України та Раду адвокатів міста Києва, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у ПАО КБ «Приватбанк» та ГУ ДПС у м. Києві, а також відмовив у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

25.11.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.11.2021.

26.11.2021 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/11002/20 мотивована тим, що у позивача існують сумніви щодо об`єктивності, неупередженості та опосередкованої заінтересованості у результатах розгляду справи суддею Усатенко І.В., які ґрунтуються на тому, що суддя відмовляє позивачу у розгляді та прийнятті клопотань.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки, заява про відвід подана пізніше ніж за 3 робочі дні до наступного засідання, питання про відвід судді Усатенко І.В., вирішується суддею, що розглядає дану справу.

Дослідивши подану заяву про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/11002/20, суд дійшов наступного висновку.

За приписами статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас, викладені в заяві про відвід судді доводи ПП «НВФ «Скала» щодо необхідності відводу судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/11002/21 не можуть бути підставою для відводу в розумінні процесуального законодавства згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, позивач, у разі незгоди з процесуальним рішенням суду не позбавлений права на оскарження рішення суд в апеляційному та касаційному порядку

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З поміж іншого, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справи, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з заяви про відвід, позивач вказує, що у суду, зокрема у судді Усатенко І.В. відсутні відповідні знання та навики для об`єктивного та належного розгляду справи, які проявились у відмові позивачу в розгляді та прийнятті клопотань та відмові в прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову.

Частиною 3 ст. 198 ГПК України передбачено, що головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд наголошує на тому, що усі процесуальні рішення при розгляді справи приймаються судом виключно з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору. Суд при цьому запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Суд зазначає, що при ухваленні рішень, суд керується саме нормами чинного господарського процесуального законодавства, засадами здійснення господарського судочинства та дотримується вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду спору, а отже, у даному випадку дії та процесуальні рішення судді Усатенко І.В. ніяким чином не вказують на наявність підстав для відводу судді від розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Таким чином, розглянувши заяву про відвід судді Усатенко І.В., суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи не можуть бути підставою для відводу судді Усатенко І.В. від розгляду справи, в розумінні процесуального Закону,.

Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Скала» про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/11002/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Суддя Усатенко І.В.