Рішення № 101515723, 01.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2021Справа № 910/14296/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" про стягнення 5 526,15 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 5 276,00 грн. страхового відшкодування, 15,84 грн. інфляційних втрат, 38,16 грн. 3% річних та 196,15 грн. пені на підставі ст.ст. 16, 22, 993, 1166, 1188 ЦК України та ст. 193 ГК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.02.2021 року в м. Олександрія Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля "Audi" д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6 267,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у встановлений законом строк не надано.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) 11.02.2021 року по провулку Привокзальному в м. Олександрія Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Audi" д.н.з. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) та автомобіля "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) 11.02.2021 року, ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Audi" д.н.з. НОМЕР_1 .

Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-00082240 від 05.02.2020 року.

Згідно ремонтної калькуляції № 04227_11 від 15.02.2021 року (системи Audatex), вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 8 776,00 грн.

Відповідно до страхового акту № 04655/11/921 від 16.02.2021 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 6 276,00 грн.

Зазначені кошти у розмірі 6 276,00 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 161488 від 18.02.2021 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з вказаного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), особою винною в ДТП є ОСОБА_1 .

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, була визнана згідно з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу).

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Водночас, згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідач, як страховик винної особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у цьому випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "Audi" д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи, яка відповідно до полісу № ЕР-200066673 становить 1000,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача становить 5 276,00 грн. (6 276,00 грн. виплачене позивачем страхове відшкодування - 1 000,00 грн. франшизи).

Доказів сплати вказаного страхового відшкодування відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 276,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищезазначеного, у зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати страхового відшкодування, позивачем нараховано відповідачеві 15,84 грн. інфляційних втрат та 38,16 грн. 3% річних.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15,84 грн. інфляційних втрат та 38,16 грн. 3% річних обґрунтовані та позов у цій частині вимог також підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону.

Частина 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, відносить також і пеню.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з виплати страхового відшкодування, позивачем, на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" нараховано до стягнення 196,15 грн. пені.

Позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13; код 31113488) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 65; код 30115243) страхове відшкодування в сумі 5 276 (п`ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 00 коп., пеню в сумі 196 (сто дев`яносто шість) грн. 15 коп., інфляційні втрати в сумі 15 (п`ятнадцять) грн. 84 коп., 3% річних в сумі 38 (тридцять вісім) грн. 16 коп. та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О.Чебикіна