Рішення № 101515139, 29.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2021 Справа № 905/1944/21

Господарський суд Донецької області в складі головуючого судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПРОМПРОЕКТБУД», м. Бахмут Донецької області

про стягнення 60119,04грн, з яких 54350,79грн – заборгованість з оплати поставленого товару, 3649,21грн – заборгованість з оплати транспортних послуг, 2119,04грн – пеня,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ», м. Харків звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПРОМПРОЕКТБУД», м. Бахмут Донецької області про стягнення 60119,04грн, з яких 54350,79грн – заборгованість з оплати поставленого товару, 3649,21грн – заборгованість з оплати транспортних послуг, 2119,04грн – пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості з поставки товару на підставі видаткової накладної №82102047 від 02.08.2021 у розмірі 54350,79грн та отриманих транспортних послуг за актом надання послуг №82102048 від 02.08.2021 у розмірі 3649,21грн, що стало підставою для нарахування пені.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 11, 509, 538, 693, 625, 640-642, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтю 173, 174, 193, 216 Господарського кодексу України, статті 12, 27, 123 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав до суду належним чином засвідчені копії видаткової накладної №82102047 від 02.08.2021; рахунку на оплату №1120714 від 30.06.2021; акта наданих послуг №82102048 від 02.08.2021, товарно-транспортної накладної №Т82102047 від 02.08.2021; платіжного доручення №452 від 29.09.2021.

З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1944/21 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1944/21; справу №905/1944/21 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначено розгляд справи по суті на 29.11.2021.

Розпорядженням керівництва суду №33-р від 30.09.2021 зупинено з 01.10.2021 прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, рекомендовано суддям та працівникам апарату суду використовувати альтернативні способи для повідомлення учасників процесу інформації про рух справи.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися альтернативними способами: шляхом здійснення телефонограм та направлення ухвали господарського суду від 01.11.2021 на електронні адреси сторін.

Зокрема, відповідач повідомлений на засоби зв`язку, які містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, телефонограму прийняв керівник підприємства – Букрей Д.Л.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач обізнаний про відкрите провадження у справі, та від останнього заяв та клопотань про відкладення судового засідання, або про поновлення процесуальних строків для подання відзиву не надходили, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ» (далі – позивач, постачальник, виконавець) виписав Товариству з обмеженою відповідальністю «Артпромпроектбуд» (далі – відповідач, покупець, замовник) рахунок на оплату №1120714 від 30.06.2021 на загальну суму 73772,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ» (далі – позивач, постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Артпромпроектбуд» (далі – відповідач, покупець) на підставі видаткової накладної №82102047 від 02.08.2021 товар на загальну суму 70122,79грн з ПДВ.

Видаткова накладна №82102047 від 02.08.2021 підписана сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Сторонами без зауважень підписано акт надання послуг №82102048 від 02.08.2021, відповідно до якого позивачем надані відповідачу транспортні послуги на загальну суму 3649,21грн з ПДВ.

У видатковій накладній №82102047 від 02.08.2021 та акті надання послуг №82102048 від 02.08.2021 є посилання на розрахунковий документ – рахунок на оплату №1120714 від 30.06.2021.

До матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну №Т82102047 від 02.08.2021, відповідно до якої поставлено товар на суму 70122,79грн. Вказана товарно-транспортна накладна підписана сторонами без зауважень.

Відповідно до платіжного доручення №452 від 29.09.2021 відповідач частково здійснив оплату поставки товару на суму 15772,00грн.

Посилаючись на те, що відповідач заборгованість за поставку товару у розмірі 54350,79грн та за надані транспортні послуги у розмірі 3649,21грн не сплатив, внаслідок чого останньому нарахована пеня у розмірі2119,04грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язань з оплати поставки товару на підставі видаткової накладної №82102047 від 02.08.2021 та отриманих транспортних послуг за актом надання послуг №82102048 від 02.08.2021, а також застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, з урахуванням ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі видаткової накладної №82102047 від 02.08.2021, акта надання послуг №82102048 від 02.08.2021 та рахунку на оплату №1120714 від 30.06.2021.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 видаткова накладна №82102047 від 02.08.2021 та акт надання послуг №82102048 від 02.08.2021 є первинними документами, які містять відомості про господарські операції, зокрема, свідчать про передачу позивачем товару та надання транспортних послуг, та одночасно виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати отриманого товару та транспортних послуг.

Судом встановлено, що накладна №82102047 від 02.08.2021 містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки у спрощений спосіб

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткової накладної №82102047 від 02.08.2021 на загальну суму 70122,79грн з ПДВ.

Видаткова накладна підписана відповідачем без зауважень щодо кількості та якості отриманого товару, останній не спростовує отримання товару за вказаною накладною та не заперечує щодо суми поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару за договором купівлі-продажу (поставки), відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів погодження інших строків оплати товару та товар фактично отримано відповідачем за видатковою накладною №82102047 від 02.08.2021, з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що строк оплати поставленого товару настав 02.08.2021.

Відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов

Відповідно до приписів ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №452 від 29.09.2021 на підтвердження часткової оплати рахунку №1120714 від 30.06.2021 в частині поставленого товару на загальну суму від 15772,00грн.

Однак, доказів оплати оставленого товару за видатковою накладною №82102047 від 02.08.2021 у розмірі 54350,79грн до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати поставки товару у розмірі 54350,79грн.

Судом встановлено, що сторонами без зауважень підписано акт надання послуг №82102048 від 02.08.2021 на загальну суму 3649,21грн, відповідно до якого виконавцем надані транспортні послуги, замовник претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

З огляду на зміст вказано акта, суд дійшов висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо умов договору надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу транспортні послуги відповідно до акту надання послуг №82102048 від 02.08.2021 на загальну суму 3649,21грн з ПДВ (3041,01грн без ПДВ), який підписано сторонами без зауважень.

Крім того, судом встановлено, що акт надання послуг №82102048 від 02.08.2021 містить посилання на рахунок на оплату №1120714 від 30.06.2021.

Рахунок на оплату №1120714 від 30.06.2021 виписаний позивачем на загальну суму 73722,00грн, включаючи вартість транспортних послуг у розмірі 3041,01грн без ПДВ.

Як судом встановлено, відповідач частково здійснив оплату за поставку товару згідно з платіжним дорученням №452 від 29.09.2021, у призначенні платежу якого є посилання на рахунок №1120714 від 30.06.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надання позивачем відповідачу рахунку на оплату №1120714 від 30.06.2021 є пред`явленням вимоги відповідно до приписів ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідач факт отримання транспортних послуг та розмір заборгованості не заперечує та не оспорює.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк оплати отриманих послуг відповідно до акту надання послуг №82102048 від 02.08.2021 є таким, що настав, однак, належних доказів сплати заборгованості у розмірі 3649,21грн з ПДВ в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати транспортних послуг у розмірі 3469,21грн є правомірними та обґрунтованими.

Також позивач заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 2119,04грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд приймає до уваги, що розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

З огляду на укладення договорів поставки та надання послуг у спрощений спосіб, та відсутність закріпленого у договорі зобов`язання зі сплати пені та її розміру, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ», м. Харків до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПРОМПРОЕКТБУД», м. Бахмут Донецької області про стягнення 60119,04грн, з яких 54350,79грн – заборгованість з оплати поставленого товару, 3649,21грн – заборгованість з оплати транспортних послуг, 2119,04грн – пеня, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПРОМПРОЕКТБУД», м. Бахмут Донецької області (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Леваневського, будинок 43, вбудоване нежиле приміщення; ідентифікаційний код 41135749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ-СТАЛЬ», м. Харків (61110, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ КРАСНОДАРСЬКА, будинок 11, ідентифікаційний код 39722312) 58000,00грн, з яких з яких 54350,79грн – заборгованість з оплати поставленого товару, 3649,21грн – заборгованість з оплати транспортних послуг, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2189,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 29.11.2021 складено та підписано повний текст рішення.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.