Рішення № 101514919, 30.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2021 року Справа № 903/823/21

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за відсутності представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/823/21 за позовом Фермерського господарства «Грін Філд» до Павлівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення, визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 Фермерське господарство «Грін Філд» подало позов до Павлівської сільської ради, в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 18.08.2021 №9/135 «Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк» щодо земельної ділянки із кадастровим №0721183000:08:000:0037;

- визнати договір оренди землі укладеним.

Заява обґрунтована не виконанням відповідача зобов`язання щодо переважного права позивача, який належно виконував обов`язки за умовами договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.94).

04.11.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.109-123).

09.11.2021 представник позивача подала до суду відповідь на відзив (а.с.125-129).

Протокольною ухвалою від 09.11.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 30.11.2021 о 11:15 год. (а.с.136).

Представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи по суті, що підтверджується підписом представника позивача в розписці суду від 09.11.2021 (а.с.135) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу №4347800000402 (а.с.139).

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника позивача та відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2011 ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Орендар) та Іваничівською районною державною адміністрацією, повним правонаступником якої в земельних правовідносинах є Павлівська сільська рада Володимир-Волинського (раніше Іваничівського) району Волинської області (надалі - Відповідач, Орендодавець) укладений договір оренди землі (далі договір) на підставі якого Позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 23,4515 га, у тому числі ріллі 23,4515 га, яка розташована на території села Милятин Павлівської сільської ради Володимир-Волинського (раніше Іваничівського) району Волинської області (а.с. 15-16).

Згідно з п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 253219,92 грн.

Договір укладене строком на 10 (десять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням періоду ротації культур).

Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

В пунктах 9-10 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі 9 802,73 гривень в рік, з розрахунку 418,00 грн. за 1 га, що становить 3,87 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням /без урахування індексації.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністри України формами, що заповнюються під нас укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У відповідності до пунктів 14-15 цього договору земельна ділянка передається в оренду для створення та ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно п.п. 17-19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження РДА від 27.07.2011 №262. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

Інші умови передачі земельної ділянки в оренду розпорядження РДА від 23.09.2011 №359. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 денний спірок після державної реєстрації договору здачі приймання-передачі.

Відповідно до п.31 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 38 договору оренди землі визначено, що цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано 19.10.2011 за № 072110004000219 відтак, договір набрав чинності 19.10.2011 та враховуючи п. 8 договору діяв до 19.10.2021.

Отже, суд зазначає, що строк дії договору встановлений на десять років до 19.10.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення від 14.07.2021 про те, що у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди землі - 19.10.2021, Позивач повідомляє про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (а.с.34-34).

З матеріалів справи слідує, що 26.08.2021 Павлівська сільська рада направила на адресу ОСОБА_1 лист №800/02.1-05/2-21 (а.с.36), в якому зазначила, що Павлівською сільською радою на дев`ятій сесії восьмого скликання було прийнято Рішення від 18 серпня 2021 року № 9/135 «Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк» (а.с.37).

Позивачем 09.09.2021 направлено на адресу Відповідача запит на отримання публічної інформації (а.с.38), а саме:

- копії інформації старости сіл Грушів, Милятин Ілова В.А. про звернення громадян про виділення їм земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037;

- копії висновків і рекомендацій постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи;

- копії будь-якої іншої інформації та документації, яка була підставою для прийняття зазначеного вище рішення.

15.09.2021 Позивачем від Павлівської сільської ради було отримано лист № 882/02.1-05/2-2021 від 15.09.2021 (а.с.39) проте, що «інформацію старости сіл Грушів, Милятин Ілова В.А. щодо звернень громадян про виділення земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037, повідомив депутатів сільської ради в усній формі» та додано копію протоколу засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та комунальної власності, містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 18.08.2021 №9/135 «Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк» (а.с.37) відмовлено ОСОБА_1 в укладанні на новий строк договору оренди землі від 19.10.2011 року, укладеного строком на 10 (десять) років Іваничівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037, площею 23,4515 га (рілля) для створення та ведення фермерського господарства, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), розташовану за межами населених пунктів колишньої Милятинської сільської ради. .

Позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує його переважне право на поновлення строку договору оренди земельної ділянки та право користування вказаною земельною ділянкою, що обумовило його звернення з даним позовом до суду.

Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території міст, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради – сесії.

Відповідно до п.п. 1 п. “б” ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень сільської ради належать повноваження по здійсненню контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2-3 ч.1 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Отже, визначена ст. 59 названого Закону процедура прийняття оспорюваного рішення №9/135 від 18.08.2021 "Про відмову ОСОБА_1 в укладанні договору оренди землі на новий строк” Павлівською сільською радою порушена не була.

Власник земельної ділянки — Павлівська мсільська рада, як представницький орган територіальної громади, прийняла рішення про відмову ОСОБА_1 в укладанні договору оренди землі на новий строк, у зв`язку прийнято у зв`язку з наявністю звернень громадян про виділення їм земельних ділянок за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0721183000:08:000:0037. На момент прийняття вищезазначеної о рішення такі звернення були в усній формі, проте до Павлівської сільської ради вже 26.08.2021 року надійшли клопотання жителів села Милятин, учасників бойових дій, щодо розроблення документації із землеустрою щодо відведення ісмельпої ділянки у власність для ведення особистою селянською господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться за межами села Грушів на території Павлівської (колишньої Милятинської) сільської ради Іваничівського району Волинської області. Як сдідує із викопіювань з публічної кадастрової карти, доданих до вищевказаних клопотань, у клопотаннях йдеться про виділення кожному земельної ділянки орієнтовною площею 2 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0721 183000:08:000:003.7(а.с.114-119).

Як встановлено, оспорюване рішення №9/135 від 18.08.2021 "Про відмову ОСОБА_1 в укладанні договору оренди землі на новий строк” прийнято Павлівською сільською радою в межах компетенції та у спосіб, що визначений Законом України “Про місцеве самоврядування”.

У державній власності, згідно ст.84 Земельного кодексу України (надалі в тексті – ЗК України) перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що відповідні ради здійснюють права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад.

Згідно із статтею 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначених статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.(ст.124 ЗК України).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. (ст.2 названого Закону).

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди , що встановлено ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" та ч.1 п. 32 договору оренди землі, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 19.10.2011 за №072110004000219 договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 291 Господарського кодексу України також визначено, що договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 34 ЗУ "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ч. 4 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягає і таке речове право, похідне від права власності, як право оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України “Про оренду землі”.

Законом України “Про оренду землі” визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому, факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Отже, реєстрація є похідною дією від виникнення права оренди земельної ділянки, а відсутність реєстрації при поновленні договору оренди не припиняє набуття такого права в цілому (правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №390/612/16-ц, від 20.02.2019р. у справі №917/410/18).

Отже, строк дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Орендар) та Іваничівською районною державною адміністрацією, повним правонаступником якої в земельних правовідносинах є Павлівська сільська рада Володимир-Волинського (раніше Іваничівського) району Волинської області, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 19.11.2011 за 072110004000219 закінчився 19.11.2021.

При цьому суд зазначає, що в даному випадку договір оренди земельної ділянки припинив свою дію відповідно до умов самого договору та Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1-5 статті 33 цього Закону, передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України “Про оренду землі”, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України “Про оренду землі” та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі”, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судом встановлено, що 16.07.2021, тобто до закінчення строку дії договору, позивач направив на адресу відповідача лист-повідомлення від 14.07.2021 про те, що у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди землі - 19.10.2021, Позивач повідомляє про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (а.с.34-34).

Як зазначалось вище, орендодавець 26.08.2021 направив на адресу ОСОБА_1 лист №800/02.1-05/2-21 (а.с.36), в якому зазначив, що Павлівською сільською радою на дев`ятій сесії восьмого скликання було прийнято Рішення від 18 серпня 2021 року № 9/135 «Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк» (а.с.37).

Таким чином, при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди, направлення ОСОБА_1 пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Згідно положень ст. 33 ЗУ “Про оренду землі” реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як у цій справі відсутнє волевиявлення орендодавця.

Крім того, слід зазначити, що договір оренди землі відповідно до чинного законодавства не є обов`язковим до укладення, а відтак, за відсутності волевиявлення сторін, не може бути примушений до укладення за рішенням суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи у даному спорі перераховані вище можливі випадки порушення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки відсутні. Зокрема, за наявності письмового повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право відповідач повідомив останнього про те, що Рішенням від 18 серпня 2021 року № 9/135 «Про відмову ОСОБА_1 в укладенні договору оренди на новий строк» відмовлено позивачу в укладенні договору.

При вирішенні даного спору судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену в постановах № 54789/16-ц від 23.05.2018, № 233/844/18 від 22.05.2019.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди землі від 19.10.2011, зареєстрованого 19.10.2011 за №072110004000219, на підставі ч.6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, а тому відмовляє в позові.

Що стосується доводів позивача про відсутність в рішенні Павлівської сільської ради підстав для відмови у поновленні спірного договору, то, як уже зазначалося, ЗУ "Про оренду землі" не встановлено для сільської ради обов`язку щодо прийняття рішення на сесії ради про відмову орендареві у поновленні договору оренди, такий обов`язок виникає лише у разі позитивної відповіді орендодавця на пропозицію орендаря щодо поновлення договору. Тобто, у разі відсутності волевиявлення у орендодавця (місцевої ради) щодо поновлення дії договору оренди відсутня потреба в оформленні відповідного юридичного акту органу місцевого самоврядування, який не компенсує по суті тих правових наслідків, що виникають за договором у разі припинення його дії (постанова ВГСУ від 25.10.2016 у справі № 903/176/16).

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які передусім, свідчать про продовження позивачем користування земельною ділянкою. Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на позивача у справі.

Між тим, позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які надають можливість встановити обставини коритсування земельною ділянкою після закінчення дії договору.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору – відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.129 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову Фермерського господарства «Грін Філд» до Павлівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення, визнання договору укладеним - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.11.2021.

Суддя І. О. Гарбар