Рішення № 101514915, 30.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2021 року Справа № 903/777/21

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури: Савчук І.А.– службове посвідчення №059350 від 25.01.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/777/21 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2021 керівник Ковельської окружної прокуратури подав до суду позов в інтересах держави в особі Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» про розірвання договору оренди землі №2 від 25.10.2018, який укладений між Поворською сільською радою та ТОВ «ВЛЄГРАФ-3» та зобов`язання ТОВ «ВЛЄГРАФ-3» повернути Поворській сільській раді земельну ділянку площею 4030 кв.м. з кадастровим номером 0722187400:01:004:0212, яка знаходиться в селі Поворськ, урочище «Біля Млина», та була передана в оренду згідно договору №2 від 25.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на факт систематичного порушення умов договору оренди землі щодо не сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.47).

Протокольною ухвалою від 26.10.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 30.11.2021 о 10:00 год. (а.с.54).

Ухвалою від 26.10.2021 повідомлено Поворську сільську раду Ковельського району Волинської області до Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 30.11.2021 о 10:00 год. (а.с.55).

В судовому засіданні прокурор відділу Волинської обласної прокуратури позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, однак у заяві від 18.10.2021 №1191/3.05/2-21 не заперечує позовній заяві та просить справи слухати за відсутності представника (а.с.51).

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату призначення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4505000112231 (а.с.55).

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 25.10.2018 між Поворською сільською радою Ковельського району Волинської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» (орендар) укладено договір оренди землі №2 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (під розміщення сонячної електростанції), яка заходиться в с. Поворськ, урочище «Біля Млина», з кадастровим №0722187400:01:004:0212 площею 4030 кв м. (а.с.13-16).

Відповідно до пункту 5 вказаного договору Сторони погодились, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 104190,22 грн.

Згідно н. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у гривнях у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, діючих на день виникнення боргу або на день його погашення незалежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний день прострочення у його сплаті (п. 13 договору).

Згідно п.34 договору, дія договру припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, також з інших підстав визначених законом (п.35 договору).

Відповідно до п.36 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається в зв`язку з використанням землі орендарем не за цільовим призначенням та порушення умов її надання.

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 25.10.2018, Поворська сільська рада передала, а ТзОВ «Влєграф-з» прийняло земельну ділянку для в строкове платне користування (в оренду) земельну ділянку загальною площею 4030 кв.м. для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (під розміщення вітрової електростанції), що розташована за адресою: м.Ковель, с. Поворськ урочище "Біля Млина". Дана земельна ділянка передається терміном до 25.10.2067. Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку в стані, не гіршому ніж на момент отримання в користування. (а.с.18).

Відомості про укладення договору внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме манно 29.10.2018, номер запису про інше речове право 28680165 (а.с.31-32).

Таким чином, на підставі договору оренди землі між позивачем та відповідачем виникли орендні правовідносини.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Волинській області за №7697/5/03-20-04-05 від 28.07.2021 станом на 01.07.2021 заборгованість з орендної плати за землю ТзОВ «ВЛЄГРАФ-З» за земельні ділянки загальною площею 1,2569 га становить 15203,56 грн. (а.с.29-30).

Заборгованість утворилась через несплату платником самостійно задекларованих податкових зобов`язань відповідно до поданих до Ковельської ДПІ податкових декларацій з орендної плати за землю.

ГУ ДПС у Волинській області 25.01.2021 на адресу Поворської сільської ради надіслано лист щодо розірвання договорів оренди з ТзОВ «Влєграф-3».

Систематичність несплати Орендарем орендної плати за Договором також підтверджується листами Поворської сільської ради № 478/3.05/2-21 від 02.04.2021 (а.с.25-26) та № 1004/3.05/2-21 від 29.07.2021 (а.с.27-27), № 1143/3.05/2-21 від 13.09.2021 (а.с.35-37).

Так, згідно наданого Поворською сільською радою розрахунку заборгованості орендної плати, на закінчення 2020 року борг за використання земельної ділянки з кадастровим номером 0722187400:01:004:0212 складав 2977,24 грн, а станом на вересень 2021 року-6884,41 грн. (а.с.36-37).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору оренди землі №2 від 25.10.2018.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, згідно договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до положень ст.ст. 179, 180 ГК України укладений Договір є господарським, а майново-господарські зобов`язання, що виникли внаслідок ного укладення, відповідно до ст. 175 ГК України регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми передбачені ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно ст.ст. 628, 629 ЦК України та ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, мас подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 в адміністративній справі 21-274а14, №42010791).

Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 ПК України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відтак, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо не сплати орендної плати є істотним порушенням та вагомою підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду із застосуванням такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом».

Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною.

Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Аналогічна практика викладена Верховним Судом України у постанові (справа №479/1073/18) від 31.07.2020.

Згідно Договору, дія договору припиняється у разі, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Зазначене дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, годі як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Таким чином, у даному випадку сплата за землю по договорах орендарем не здійснена за липень-грудень 2020 року та січень-вересень 2021 року, що підтверджено інформацією як ІІоворської сільської ради, так і ГУ ДПС у Волинській області, та така несплата є системною, оскільки орендна плата повинна вноситись щомісячно, а згідно наявної інформації упродовж більше 6 місяців поспіль плата невнесена.

Неналежне виконання умов договору, а саме повне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого Договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 та від 24.10.2019 у справі № 243/322/17).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позовна вимога про розірвання договору оренди землі за № 2 від 25.10.2018 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

У зв`язку із розірванням договору оренди землі ТзОВ «ВЛЄГРАФ-3» зобов`язаний повернути її орендодавцю - Поворській сільській раді.

Оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Договір оренди земельної ділянки №2 від 25.10.2018, що укладений між укладений між Поворською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» слід розірвати та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» повернути Поворській сільській раді земельну ділянку площею 4030 кв м з кадастровим номером 0722187400:01:004:0212, яка знаходиться в селі Поворськ, урочище «Біля Млина», яка була передана в оренду згідно договору № 2 від 25.10.2018.

Щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що Поворська сільська рада не отримує передбачену договором оренди плату за землю. Таке порушення веде до спричинення суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави, оскільки до бюджету не надходять в повному обсязі кошти від оренди земельної ділянки. Також несплата коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою безпосередньо завдає державі збитків.

Так, за інформацією Поворської сільської ради № 478/3.05/2-21 від 02.04.2021 та 1004/3.05/2-21 від 29.07.2021 остання повідомила, що за захистом порушених інтересів сільради у зв`язку з невиконанням умов вищевказаного договору оренди земельної ділянки ТзОВ «ВЛЄГРАФ-З» до суду не зверталась та звертатись не буде.

Викладене свідчить, що Поворська сільська рада як компетентний орган на здійснення представництва в суді законних інтересів держави, які порушуються, захист цих інтересів не здійснює, що є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва інтересів держави у даному випадку Ковельською окружною прокуратурою.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 №3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови, саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Поворською сільською радою Волинської обласної захисту порушених інтересів держави та наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4540 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі №2, укладений від 25.10.2018, укладений між Поворською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3».

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» (вул.Київська,39, с.Поворськ, Ковельський р-н, Волинська обл., 45050, код ЄДРПОУ 41638052) повернути Поворській сільській раді (вул.Київська,39, с.Поворськ, Ковельський р-н., Волинська обл., 45050, код ЄДРПОУ 04334057) земельну ділянку площею 4030 кв.м з кадастровим номером 0722187400:01:004:0212, яка знаходиться в селі Поворськ, урочище «Біля Млина», та була передана в оренду згідно договору № 2 від 25.10.2018.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛЄГРАФ-3» (вул.Київська,39, с.Поворськ, Ковельський р-н, Волинська обл., 45050, код ЄДРПОУ 41638052) на користь Волинської обласної прокуратури (вулиця Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.11.2021.

Суддя І. О. Гарбар