Рішення № 101512909, 01.12.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6789/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 9950,70 грн. заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на обслуговуванні Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище» знаходиться багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Між позивачем та відповідачем наявні фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Щомісяця позивач нараховував відповідачу плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно затверджених тарифів на такі послуги, однак ОСОБА_1 кошти за надані послуги не сплачувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем. Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума боргу відповідача за надані житлово-комунальні послуги станом на 01 вересня 2021 року становить 9950 грн. 70 коп., що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законодавством строк. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.11.2021 року ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач не належним чином виконує покладені на нього обов`язки та не надає якісних послуг по утриманню будинку, а тому відповідачка повністю заперечує в задоволенні позову. Крім цього, просить суд застосувати до вищевказаних позовних вимог строк позовної давності.

Відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобовязує.

За змістом статті 322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у строки встановлені умовами договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування квартири від 19.07.2002 року та реєстраційним посвідченням ЛОДК БТІ та ЕО від 01.08.2002 року /а.с. 9-11/.

З матеріалів справи встановлено, що житловий будинок (частина гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_1 обліковується з 05.10.2005 року на балансі Львівського професійного художнього ліцею, правонаступником якого є ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище», що підтверджується довідкою ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» від 20.08.2021 року, листом Управління житлово-комунального господарства ЛМР від 05.10.2005 року, наказом Міністерства освіти і науки України від 13.06.2018 року «Про закріплення державного майна за ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» та додатком до наказу про перелік нерухомого державного майна, що закріплюється на праві оперативного управління за ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» /а.с. 5-8/.

ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» надає відповідачці послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 вбачається, що сума боргу відповідачки станом на 01.09.2021 р. становить 9950,70 грн. /а.с. 12-13/.

Доказів погашення боргу відповідачкою суду не надано.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст.7 цього Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13 та в постанові від 20 квітня 2016 року по справі 221/515/15-а.

У наданому відповідачкою відзиві остання покликається на те, що позивач не виконує належним чином покладені на нього обв`язки по утриманню будинку.

Стаття 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регулює порядок оформлення претензій споживачів і встановлює, що акт-претензія складається управителем та споживачем.

Однак, відповідачкою ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів звернення до позивача з заявами про неналежне надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та складання з цього приводу акту претензії.

Щодо клопотання відповідачки про застосування до позовних вимог строків позовної давності суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

В той же час до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (правова позиція Верховного Суду України у справі за № 6-43цс17).

ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» звернулося до суду з позовом 17.09.2021 року та просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з січня 2017 року по вересень 2021 року, між тим борг за надані житлов-комунальні послуги в розмірі 4803,12 грн. виник ще до січня 2017 р. Остання поточна проплата за надані послуги була здійснена відповідачкою в травні 2020 року, а тому стягнення заборгованості за період по квітень 2017 року включно до задоволення не підлягає, так як перебіг позовної давності за цей період не зупинявся та не переривався, а позивачем не доведено поважності причин пропуску такого строку.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності, тобто за період з травня 2017 року по вересень 2021 рік, то такі підлягають до задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті комунальні послуги в межах строку позовної давності становить 9950,70-4803,12-2,25-47,27-47,27-91,82=4958,97 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1131,37 грн.

Керуючись ст. ст. 256-257, 261, 264, 267, 319, 322, 526 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 13, 76-79, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище» заборгованість в розмірі 4958,97 грн. (чотири тисячі дев`ятсот пятдесят вісім гривень дев`яносто сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище» 1131,37 грн. (одну тисячу сто тридцять одну гривню тридцять сім копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне художнє училище», ЄДРПОУ 02545548, адреса: 79052, м. Львів, вул. Широка, 79.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: