Ухвала суду № 101511389, 01.12.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3652/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2021 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Ємельянової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів заяву про самовідвід судді Ємельянової Лілії Валеріївни - головуючої по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №5 про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

30 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Здолбунівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №5 про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2021 року головуючим по справі визначено суддю Ємельянову Л.В.

Головуюча по справі заявила самовідвід з тих підстав, що позивачем є особа, яку головуюча знає понад десять років та з яким перебуває у товариських доброзичливих стосунках, а для дочки головуючої по справі позивач як вчитель проводив індивідуальні заняття.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню згідно ст.9 Конституції України, ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 09 листопада 2006 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Наведені головуючою суддею обставини можуть викликати сумнів в об`єктивності судді, що в майбутньому може викликати недовіру до ухваленого судом рішення по справі.

Частиною 1 ст.39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

На підставі наведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості розгляду справи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення самовідводу.

Керуючись ст.ст.36, 39-41 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Задовольнити самовідвід судді Здолбунівського районного суду Рівненської області Ємельянової Лілії Валеріївни, заявлений по цивільній справі № 562/3652/21 за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №5 про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Цивільну справу № 562/3652/21 передати до канцелярії Здолбунівського районного суду Рівненської області для проведення повторного автоматизованого розподілу та передачі її для розгляду іншому судді відповідно до вимог ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я