Рішення № 101510791, 29.11.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/846/21

2-а/275/11/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області

у складі – головуючого судді Миколайчука П.В.,

при секретарі судових засідань – Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальойону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Лісогурського Ярослава Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2021 до Брусилівського районного суду Житомирської області надійшов адміністративний позов, у якому позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову від 28.09.2021, серія ЄАО № 4831639, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 28.09.2021 інспектором поліції Лісогурським Я.В. було винесено постанову ЄАО № 4831639 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Відповідно до змісту постанови, позивач 28.09.2021 о 13 годині 07 хвилин в м.Житомир по вул. Київське шосе, 133 рухався зі швидкістю 80 км/год. в межах населеного пункту м. Житомир позначеного дорожнім знаком 5.45 та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вказує, що він даного правопорушення не вчиняв, що при розгляді вказаної справи були порушені його права, а саме право скористатися юридичною допомогою та перекладачем, на чому він наполягав при розгляді. З наведених вище підстав вважає оскаржувану постанову серії ЄАО № 4831639 від 28.09.2021 такою, що підлягає скасуванню, про що і просив суд.

Ухвалою суду від 07.10.2021 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою судом витребувано у відповідача матеріали щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 28.10.2021 за клопотанням позивача у справі замінено відповідача з Управління патрульної поліції у Житомирській області на Департамент патрульної поліції.

08.11.2021 до суду надійшов відзив Управління патрульної поліції у Житомирській області на позов, в якому відповідач заперечив щодо позову з тих підстав, що докази вчинення правопорушення позивачем за ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП належним чином були зібрані та встановлені, винесення постанови на місці зупинки відповідає вимогам законодавства. Зазначив, що незабезпечення права на захист позивачу при розгляду справи не суперечить інтересам правосуддя, так як санкція статей КУпАП, за яким притягнуто до відповідальності позивача, не передбачала арешту, тому захисник не забезпечувався, а право на захист реалізовано позивачем шляхом оскарження постанови.

В судове засідання 29.11.2021 позивач не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та підтримав позов.

Відповідач інспектор роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старший лейтенант поліції Лісогурський Я.Ю. в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. ст. 124, 126 КАС України шляхом направлення судової повістки на електронну пошту УПП в Житомирській області, відзив на позов не надав, тому суд розглядає справу без участі представника відповідача відповідно положень ст. 205 та ст. 286 КАС України.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений належним чином в порядку ст. ст. 124, 126 КАС України шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну пошту, причини неявки суду не відомі, відзиву на позов не надав, тому суд, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справи, розглядає справу без участі представника відповідача відповідно положень ст. 205 та ст. 286 КАС України.

Судом на підставі наданих письмових доказів встановлені наступні обставини.

28.09.2021 інспектор роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старший лейтенант поліції Лісогурський Я.Ю. виніс постанову серії ЕАС № 4831639 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з застосуванням ст. 36 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Протокол про адміністративне правопорушення не оформлювався, згідно графи 8, 9 постанови ОСОБА_1 , зазначив про нероз`яснення йому його прав (а.с.7). Згідно фабули правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з перевищенням дозволеної швидкості та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно копій заяв позивача та доданими позивачем і УПП в Житомирській області відеозаписами події 28.09.2021, в ході розгляду справи на місці вчинення правопорушення ОСОБА_1 зазначено про те, що він не розуміє українську мову та заявив клопотання про забезпечення його захисником в ході розгляду справи.

Згідно доданих до відзиву доказів, засобом вимірювання швидкості ТruCam 28.09.2021 було зафіксовано рух автомобіля з д.р.н. НОМЕР_1 з швидкістю 80 км/год, тоді як ліміт швидкості в даному місці становив 50 км/год. Також додано докази щодо відповідності приладу вимірювання швидкості технічним вимогам.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, зокрема, у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Положеннями статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтею 122, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статей 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Згідно положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі – Інструкція), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 4 розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю та вирішити і з`ясувати питання, визначені ст.ст. 278, 280 КУпАП.

Відтак, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019року (справа № 357/10134/17 - К/9901/32368/18).

Позивач, мотивуючи свій позов, як на підставу для скасування постанови посилається на про порушення його права на отримання правничої допомоги в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення та ненадання йому перекладача.

В свою чергу, відповідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Згідно ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 заявляв інспектору, який розглядав справу на місці події 28.09.2021, клопотання про реалізацію ним права на правничу допомогу та надання перекладача.

Відповідно висновку Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а, не вжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є порушенням з його боку права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як це передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що на виконання вимог ст. 9 КАС України суд вживав заходів необхідних для з`ясування всіх обставин у справі шляхом витребування доказів, однак відповідачем суду не було надано доказів належного розгляду клопотання позивача щодо реалізації права на правничу допомогу в ході винесення оскаржуваної постанови, на що і посилається позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку що оскільки в ході розгляду справи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 28.09.2021 інспектором поліції не було вжито належних дій щодо надання можливості позивачу, який є іноземцем, реалізувати своє право на отримання правничої допомоги, то це свідчить про істотне порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови, винесеної за наслідками розгляду справи.

Що стосується доводів позивача про ненадання йому права на перекладача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підпункт «е» п. 3 ст. 6 Конвенції) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв`язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.

Верховний Суд в Постанові від 03.07.2018 року (справа №176/407/17) зробив правовий висновок: розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника. Для констатації факту порушення права особи на захист через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом». При цьому чинниками для з`ясування розуміння особою зазначених обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.

Як вбачається з відеозапису події, ОСОБА_1 розумів в достатньому обсязі суть інкримінованого правопорушення та хід провадження по його розгляду, після надання інформації про неволодіння українською мовою йому інспектором на російській мові здійснювалися роз`яснення вчинюваних дій, тому суд не вважає істотним порушенням факт незабезпечення ОСОБА_1 перекладача на місці розгляду справи. Крім того, володіння ОСОБА_1 українською мовою на достатньому рівні підтверджується як самостійним поданням позовної заяви на українській мові у даній справі, так і його поясненнями в судовому засіданні на запитання суду 09.11.2021, у якому він перекладача не потребував.

Вирішуючи позовні вимоги, які заявлені ОСОБА_1 до двох відповідачів, суд також враховує наступне.

Справи за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП розглядаються органами Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі № 724/716/16-а, Верховний суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначила, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Також, Верховний Суд висловився і щодо належного відповідача у подібних правовідносинах. Так, інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, належним відповідачем у справах щодо оскарження рішень про у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до інспектора роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Лісогурського Ярослава Юрійовича як такі, що заявлені до неналежного відповідача у справі, оскільки єдиним належним відповідачем у даному спорі є саме Департамент патрульної поліції як орган, від імені якого інспектором і було винесено оскаржувану постанову.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи даної категорії.

Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог до Департаменту патрульної поліції про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В частині позовних вимог до інспектора інспектора роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Лісогурського Ярослава Юрійовича позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст.139 КАС України, в зв`язку з задоволенням позовних вимог до Департаменту патрульної поліції, саме з вказаного відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 245, 251-252, 274, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Лісогурського Ярослава Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування – задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЄАО № 4831639 від 28.09.2021, винесену інспектором роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Лісогурським Ярославом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

У задоволенні позовних вимог до інспектора роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Лісогурського Ярослава Юрійовича – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 01.12.2021.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ід.номер: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції , юридична адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646, +380 (044) 287-82-82, public@patrol.police.gov.ua.

Відповідач: інспектор роти № 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старший лейтенант поліції Лісогурський Ярослав Юрійович, місце роботи: Управління патрульної поліції в Житомирській області, вул. Покровська, 96, м. Житомир, 10031.

Суддя П.В. Миколайчук