Рішення № 101508955, 29.11.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10681/21 2/335/3388/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого – судді Гашук К.В., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Тивоненка Данила Руслановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Тивоненка Д.Р., звернулась до суду з позовом до ТОВ «УКР Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К., у якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., вчинений 10.06.2021, зареєстрований в реєстрі за №10166, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №0609-2219 від 28.01.2021 у розмірі 24 350 грн., таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ТОВ «УКР Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис №10166 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №0609-2219 від 28.01.2021 у розмірі 24 350 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 8000 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом – 16 000 грн., плата за вчинення виконавчого напису – 350 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису, 27.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. відкрито виконавче провадження №66947675.

Про існування вказаного виконавчого напису, та виконавчого провадження, відкритого на підставі цього виконавчого напису, ОСОБА_1 дізналась 30.09.2021 через веб-сайт «Автоматизована система виконавчого провадження».

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, та він не підлягає виконанню, оскільки вона не отримувала від відповідача жодної вимоги про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості, позивач не укладала жодних кредитних договорів із відповідачем, у виконавчому написі невірно зазначено адресу проживання позивача.

07.10.2021 ОСОБА_1 , в особі свого представника – адвоката Тивоненка Д.Р., звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, до подання позовної заяви.

Ухвалою судді від 08.10.2021 зупинено стягнення у виконавчому провадженні №66947675, яке перебуває у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., на підставі виконавчого напису, вчиненого 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №10166, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Л. Українки, буд. 26, оф. 407, заборгованості за кредитним договором № 0609-2219 від 28.01.2021, у розмірі 24 350 грн. – з метою забезпечення майбутнього позову ОСОБА_1 до ТОВ «УКР Кредит Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 19.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь). Вирішено провести перше судове засідання у цій справі 29.11.2021.

26.11.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення ТОВ «УКР Кредит Фінанс» на позовну заяву, відповідно до яких відповідач заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначив, що 28.01.2021 між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0609-2219 від 28.01.2021. ТОВ «УКР Кредит Фінанс» неодноразово зверталось до ОСОБА_1 з вимогою погашення заборгованості у добровільному порядку, востаннє 27.05.2021. Вимоги про погашення заборгованості направлялись за адресою, яка зазначена ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не сплатила у добровільному порядку заборгованість, жодних заперечень щодо розрахунку заборгованості не надала, то такі дії були розцінені відповідачем, як її згода на вчинення виконавчого напису. Відповідач вважає оскаржуваний виконавчий напис законним, та таким, що підлягає виконанню.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат зазначили, що позивачем до позовної заяви не долучено доказів, що підтверджують понесені позивачем витрати та детального опису робіт, виконаних адвокатом, пов`язаних з розглядом справи, а також доказів їх оплати, що свідчить про те, що розмір зазначених позивачем судових витрат на правову допомогу є необґрунтованим, а вимога про їх стягнення не підлягає задоволенню.

Інших заяв по суті справи не надходило, треті особи свої правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис за реєстровим № 10166 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 0609-2219 від 28.01.2021, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР Кредит Фінанс».

Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором № 0609-2219 від 28.01.2021 настав, боржником допущено прострочення платежу. Стягнення заборгованості проводиться за період з 18.02.2021 по 04.06.2021, сума заборгованості становить 24 000 грн., та складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 8000 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам – 16 000 грн. За вчинення цього виконавчого напису стягнуто плату із стягувача у розмірі 350 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 24 350 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. від 27.09.2021 відкрито виконавче провадження ВП №66947675 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. № 10166 від 10.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» заборгованості в сумі 24 350 грн.

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що позивач не укладала жодних договорів із відповідачем, не отримувала претензії з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості зазначена приватним нотаріусом у виконавчому написі, як така, що підлягає стягненню, не є безспірною.

У письмових пояснення відповідач ТОВ «УКР Кредит Фінанс» зазначає, що 28.01.2021 між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0609-2219, відповідно до умов якого кредитор взяв на себе зобов`язання надати грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідач неодноразово звертався до ОСОБА_1 з письмовими вимогами про повернення боргу, які направлялись на адресу зазначену під час укладання кредитного договору, востаннє 27.05.2021, та повідомили про намір стягнути борг, шляхом вчинення виконавчого напису, однак ОСОБА_1 заборгованість не оплатила, жодних заперечень не надала, що було розцінено ТОВ «УКР Кредит Фінанс», як її згода на вчинення виконавчого напису.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 12,81,89 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту:

«Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., 10.06.2021, як зазначено у виконавчому написі на підставі кредитного договору №0609-2219 від 28.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР Кредит Фінанс».

Вказані обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Тобто, станом на 10.06.2021 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору №0609-2219 від 28.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР Кредит Фінанс».

Доказів того, що вказаний кредитний договір був посвідчений нотаріально ані відповідачем, ані приватним нотаріусом суду не надано.

Крім того, у позові позивач зазначає, що вона із відповідачем не укладала кредитних договорів, сума заборгованості зазначена приватним нотаріусом у виконавчому написі, як така, що підлягає стягненню, не є безспірною, оскільки позивач вважає її необґрунтованою, та позивач не отримувала претензії від ТОВ «УКР Кредит Фінанс» із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із чим не мала 30-денного терміну для усунення порушень за кредитним договором, та їй було не відомо про намір відповідача звернутись до приватного нотаріусу для вчинення ним виконавчого напису.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказані доводи позивача, відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача про те, що вони між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР Кредит Фінанс» укладено кредитний договір №0609-2219 від 28.01.2021, а також, що вони звертались до ОСОБА_1 з письмовими вимогами про повернення боргу, які направлялись на адресу зазначену під час укладання кредитного договору, востаннє 27.05.2021, та повідомили про намір стягнути борг, шляхом вчинення виконавчого напису, однак ОСОБА_1 заборгованість не оплатила, жодних заперечень не надала, що було розцінено ТОВ «УКР Кредит Фінанс», як її згода на вчинення виконавчого напису, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано доказів укладення кредитного договору та направлення відповідних вимог на адресу ОСОБА_1 , у зв`язку із чим суд доходить до висновку, що ТОВ «УКР Кредит Фінанс» не спростовані доводи позивача у цій частині.

Суд позбавлений можливості перевірити, на підставі яких документів приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, та, чи відповідають вони переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, та взагалі не відомо чи дійсно між сторонами справи виникли кредитні правовідносини, і що у ОСОБА_1 на час вчинення виконавчого напису була наявна заборгованість перед ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та її розмір, оскільки відповідачем такі документи не надані.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що доводи позивача відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, а відтак позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису ним не було перевірено чи мав боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала така заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги про визнання виконавчого напису, який вчинений 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований в реєстрі за № 10166, таким, що не підлягає виконанню, слід задовольнити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом задоволені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути ТОВ «УКР Кредит Фінанс» на користь позивача її витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 908,00 грн. а також, за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн., а всього 1362,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві зазначено, що витрати на правову допомогу становлять 18 000 грн., а у акті наданих послуг та їх переліку зазначено, що витрати становлять 7000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №20/08 від 20.08.2021, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Данила Тивоненка «Пріорітет», в особі керуючого Тивоненка Д.Р., акт №2 надання послуг до Договору №20/08 від 20.08.2021 у якому зазначено перелік та ціну наданих послуг.

Згідно акту №2 надання послуг до Договору №20/08 від 20.08.2021 у якому зазначено перелік та ціну наданих послуг, адвокатським бюро «Данила Тивоненка «Пріорітет» надано Мельніковій К.В. такі послуги:

консультації клієнта з приводу вирішення справи у судовому порядку – сума витрат 1000 грн., витрачений час 2 год.;

ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - сума витрат 500 грн., витрачений час 1 год.;

складання позовної заяви – сума витрат 2000 грн., витрачений час 5 год.;

складання клопотання про витребування доказів - сума витрат 500 грн., витрачений час 1год.;

складання заяви про вжиття заходів забезпечення позову- сума витрат 500 грн., витрачений час 1год.;

підготовка до подачі позову до канцелярії суду - сума витрат 500 грн., витрачений час 1год.;

представництво інтересів клієнта у суді – сума витрат 2000 грн., у одному судовому засідані.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази не у повному обсязі доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.

У акті зазначено, що адвокатом Тивоненко Д.Р. надавались клієнту ОСОБА_1 послуги, які полягають у ознайомленні адвоката з матеріалами виконавчого провадження, а також у складанні клопотання про витребування доказів, однак доказів на підтвердження виконання адвокатом цим послуг, суду не надано, оскільки в матеріалах позовної заяви відстуні докази, які б підтверджували, що адвокат Тивоненко Д.Р. ознайомлювався із матеріалами виконавчого провадження, та витратив на це 1 годину, також у матеріалах справи відсутні клопотання адвоката про витребування доказів, що свідчить про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу за надання послуг, які полягають у ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження та складанні клопотання про витребування доказів у загальному розмірі 1000 грн. є безпідставними, як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу за надання послуги, яка полягає у підготовці до подачі позову до канцелярії суду та складає 500 грн., то суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки на переконання суду ця послуга є складовою послуги, яка полягає у складанні позовної заяви, на яку адвокат згідно акту витратив 5 годин.

Щодо виконання послуг адвокатом у виді представництва позивача у судовому засіданні, суд зазначає, що ухвалою судді від 19.10.2021 постановлено розгляд вказаної справи проводити без повідомлення (виклику) сторін, тобто без проведення судового засідання за участю сторін, що свідчить про безпідставність заявленої суми вартості цієї послуги.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн., які є документально підтвердженими, а в іншій частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід залишити без задоволення, оскільки надання інших послуг, пов`язаних із ознайомленням з матеріалами виконавчого провадження, складання клопотання про витребування доказів, підготовки позову до подачі в канцелярію суду, участю у судовому засіданні, позивачем та адвокатом не доведено.

У письмових поясненнях відповідач зазначав, що позивачем не долучено доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, однак суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки описані вище документи, підтверджують витрати позивача на правову допомогу у розмірі 3500 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 51, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований в реєстрі за № 10166, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 385485981, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі України, буд. 26, оф. 407 заборгованості за кредитним договором № 0609-2219 від 28.01.2021, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у розмірі 24 350 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 385485981, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі України, буд. 26, оф. 407 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, а всього судові витрати у розмірі 4862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн.

У стягненні іншої частини витрат на правову допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.11.2021.

Суддя: К.В. Гашук